Дата документу 10.07.2020
ЄУ № 942/786/20
Провадження №3/942/400/20
10 липня 2020 року смт. Новопсков
Луганська область
Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Чалий А.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Новопсковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , виданий 21.05.2014, орган, що видав - 4439, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Новопсковського районного суду Луганської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №330036 від 17.06.2020 відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 17.06.2020 о 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 , будучи особою, яку поміщено до місця обсервації за адресою: вул. Чернишової, 1, смт. Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, покинув лікувальний заклад КНП «Новопсковське ТМО», чим порушив вимоги ст. 29, 31 та п.2-2, п. 2-3 Прикінцевих положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та п.п.17 п. 2 постанови КМУ від 11.03.2020 №211 із змінами, внесеними постановою КМУ від 08.04.2020 №262, та вимоги головного лікаря вказаного лікувального закладу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що під час перетину державного кордону України працівниками поліції йому було роз'яснено, що він буде знаходитися на самоізоляції вдома за місцем проживання, на що він підписав письмову згоду.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП суддя при розгляді адміністративної справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, яка регламентує зміст протоколу про адміністративне правопорушення, в протоколі повинно бути викладено суть адміністративного правопорушення.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен проводитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Норма ст. 44-3 КУпАП, яка ставиться у провину ОСОБА_1 , носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП визначає, що повинно бути встановлено порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Тобто, норми ст. 44-3 КУпАП відсилають до інших законодавчих чи нормативних актів, або ж рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з протоколу, складеного посадовою особою Новопсковського ВП ГУНП, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог підпункту 17 пункту 2 Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 08.04.2020 за № 262.
В той же час, Постановою КМУ № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», яка набрала чинності 21.05.2020, пункт 2 Постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 виключено. Тобто, на дату інкримінованого правопорушення, положення підпункту 17 пункту 2 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020, порушення якого ставиться у провину ОСОБА_1 , вже втратили чинність.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення; закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають; провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
При цьому суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
Враховуючи бланкетний характер норми, передбаченої ст. 44-3 КУпАП, втрату чинності на час інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення приписів нормативно-правового акта, порушення якого йому інкримінується, оскільки суд не може вийти за межі викладеної у протоколі фабули адміністративного правопорушення, дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані, як порушення правил щодо карантину людей, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 1, 8, 9, 44-3, 245, 247, 251, 276-279, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Суддя: А.В. Чалий