Справа № 346/595/19
Провадження № 2/346/228/20
14 липня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді Веселова В.М.,
секретаря Максим'юк М.А.,
позивача - прокурора Коломийської місцевої прокуратури - Лукашенко А.
відповідачки - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом першого заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нижньовербізької сільської ради ОТГ, ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки, -
Перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури звернувся в суд з даним позовом, в якому вказав, що Коломийською місцевою прокуратурою встановлено факт зловживання посадовими особами Нижньовербізької сільської ради, за яким 26.02.2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090180000213.
Своїми умисними діями, які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним та громадським інтересам ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК (в редакції закону про кримінальну відповідальність на час вчинення злочину).
Своїми умисними діями, які виразились у службовому підробленні, тобто у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність на час вчинення злочину).
Вироком Коломийського міськрайнного суду від 24.06.2016 року ОСОБА_3 було визнано винним у інкримінованих йому злочинах та призначено відповідне покарання.
Вироком встановлено, що депутати Нижньовербізької сільської ради, приймаючи рішення про надання дозволу на розробку технічної документації, а у подальшому на її затвердження та видачу державних актів на вищевказані земельні ділянки вважали, що громадяни, які їх отримують користуються ними уже тривалий час, що стало можливим лише внаслідок злочинних дій землевпорядника Нижньовербізької сільської ради ОСОБА_3 та сільського голови вказаної ради. Встановлено факт злочинних дій ОСОБА_3 внаслідок яких рішення Нижньовербізької сільської ради № 819-19/2008 від 26.12.2008 прийнято на підставі підроблених документів, тобто рішення є недійсними і підлягає скасуванню.
Зазначає, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видавалися, на час виникнення спірних правовідносин, на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано.
Вказує, що земельні ділянки в с. Нижній Вербіж, кадастрові номера: 2623284801:01:001:0331, 2623284801:01:001:0332, 2623284801:01:001:0333, 2623284801:01:001:0334, 2623284801:02:001:0058, незаконно передані у приватну власність ОСОБА_1 за відсутності законного рішення Нижньовербізької сільської ради та в порушення вимог ст.118 Земельного кодексу України.
Оскільки, вищевказані земельні ділянки вибули з володіння Нижньовербізької сільської ради поза волею останньої (відповідно до незаконних рішень) та були передані у власність ОСОБА_1 вони, згідно вимог ч.3 ст.388 ЦК України, підлягають поверненню в порядку віндикації,тобто земельні ділянки незаконно передані ОСОБА_1 підлягають поверненню до земель запасу Нижньовербізької сільської ради ОТГ.
Незаконність рішень Нижньовербізької сільської ради було доведено Коломийським міськрайонним судом при розгляді кримінального провадження № 12016090180000213 щодо вчинення ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 2 ст.366 та ч.2 ст. 364 КК України, та відображено у вироку цього суду від 24.06.2016 року
У вказаному кримінальному провадженні №12016090090000213 було визнано матеріальні збитки у вигляді вартості земельних ділянок, що відображено у вироку суду від 24.06.2016 року.
Оскільки, державні акти на право приватної власності від 18.05.2009 року: серії ЯЖ № 856537 на земельну ділянку площею 0,071 га, серії ЯЖ № 856538 на земельну ділянку площею 0,6859 га, серії ЯЖ № 856539 на земельну ділянку площею 0,5185 га, серії ЯЖ №856540 на земельну ділянку площею 0,37 га, серії ЯЖ №856541 на земельну ділянку площею 0,2564 га, видані ОСОБА_1 на підставі незаконних рішень Нижньовербізької сільської ради, тому їх слід визнати недійсними.
У спірних правовідносинах Нижньовербізька сільська рада об'єднаної територіальної громади є уповноваженим органом на здійснення контролю за дотриманням інтересів держави та територіальних громад в частині законності використання бюджетних коштів та комунального майна на відповідній території. Разом з тим, вказаний орган влади неналежно здійснює свої повноваження, оскільки ним же і порушено норми чинного земельного законодавства в частині прийняття незаконних рішень та виданні незаконних державних актів.
На думку прокурора, оскільки Нижньовербізькою сільською радою ОТГ, яка є стороною у спірному договорі, не вжито жодних заходів з метою усунення зазначених у позові порушень законодавства, то прокуратурою визначено вказану сільську раду відповідачем, а позов, відповідно, пред'явлено прокурором.
Прокурор просить скасувати рішення Нижньовербізької сільської ради № 819-19/2008 від 26.12.2008 року про затвердження технічної документації зі складанням державного акту на право власності на землю; визнати недійсними державні акти на право приватної власності від 18.05.2009 року: серії ЯЖ № 856537 на земельну ділянку площею 0,0710 га, (кадастровий № 2623284801:02:001:0058), серії ЯЖ № 856538 на земельну ділянку площею 0,6859 га (кадастровий № 2623284801:01:001:0334), серії ЯЖ № 856539 на земельну ділянку площею 0,5185 га (кадастровий номер № 2623284801:01:001:0333), серії ЯЖ № 856540 на земельну ділянку площею 0,3700 га (кадастровий № 2623284801:01:001:0332), серії ЯЖ № 856541 на земельну ділянку площею 0,2564 га (кадастровий номер № 2623284801:01:001:0331, видані ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки площами 0,071 га, 0,6859 га, 0,5185 га, 0,3700 га, 0,2564 га, з чужого незаконного володіння у землі запасу Нижньовербізької сільської ради ОТГ.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні вказали,що вирок суду щодо землевпорядника ОСОБА_3 не доводить незаконності приватизації земельних ділянок відповідачкою. Чинний ЗК України дозволяє приватизовувати земельні ділянки громадянам,які не є землекористувачами. Вважає,що землевпорядник ОСОБА_4 виготовлював довідки на приватизацію її ділянок через непрофесійну неграмотність в питаннях приватизації. Вважає,що оскільки приватизації земельних ділянок відбувалась за ч.ч.6-9 ст.118 ЗК України, тому не було необхідності підробляти будь-які довідки. Вважає,що приватизація земельних ділянок проведена у відповідності до чинного законодавства. Просить в позовних вимогах відмовити.
Представник Нижньовербізької сільської ради ОТГ в судове засідання не з'явився, подав клопотання про слухання справи у відсутність представника.
Суд, дослідивши матеріали справи,заслухавши пояснення прокурора та представника відповідачки, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2008 року на ім'я голови Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району надійшла заява від відповідачки про надання дозволу на приватизацію землі для ведення сільського господарства, загальною площею 1,9018 га. Голова сільської ради дала письмове доручення секретарю підготувати проект рішення сесії Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району, про надання дозволу відповідачці на розробку технічної документації.
В свою чергу секретар Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району, відповідно до завідомо неправдивої інформації землевпорядника ОСОБА_3 в обов'язки якого, згідно посадових інструкцій входить встановлення та погодження меж земельних ділянок в натурі при оформленні документів, що посвідчують право власності або користування ними, готування та винесення на розгляд ради пропозицій щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України, безпідставно, довіряючи інформації ОСОБА_3 підготувала проект рішення сесії сільської ради про надання дозволу відповідачці на розробку технічної документації, який в подальшому був винесений на розгляд шістнадцятої сесії п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району,
Рішенням сесії № 633-16/2008 від 22 травня 2008 року відповідачці було надано дозвіл на розробку технічної документації зі складанням державного акту на право власності на землю.
Отримавши вказане рішення, обвинувачений, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, гр. ОСОБА_4 підготував та дав на підпис сільському голові, офіційний документ завідомо неправдиву довідку № 582 від 02 червня 2008 року, про те, що відповідачка в селі Нижній Вербіж користується земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства, з 2001 року по даний час», що не відповідало дійсності і на що вказує довідка Нижньовербізької сільської ради № 102/02.2-20/008 від 07 квітня 2016 року.
Сільський голова с. Нижній Вербіж, не пересвідчившись у достовірності вищевказаної довідки підписала та скріпила її відтиском печатки Нижньовербізької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області та винесла на затвердження сесії сільської ради.
Рішенням дев'ятнадцятої сесії п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району № 819-19/2008 від 26 грудня 2008 року було затверджено технічну документацію по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачці, загальною площею 1,9018 га в с. Нижній Вербіж, Коломийського району, що у подальшому стало підставою для незаконного виготовлення наступних Державних актів на право власності на землю.
Внаслідок злочинних дій землевпорядника ОСОБА_3 , державним та громадським інтересам в особі органу місцевого самоврядування - Нижньовербізькій сільській раді, Коломийського району, спричинено тяжкі наслідки, оскільки відповідно до висновку експерта, завдано шкоду в сумі 1007950 грн., що складає розмір 3225 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Продовжуючи злочинну діяльність, землевпорядник Ткачук повторно надав секретарю Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району неправдиву інформацію на заяву від гр. ОСОБА_5 , про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки для ведення сільського господарства загальним розміром 1,9791 га, яка 16 березня 2009 року надійшла на ім'я сільського голови Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району. Відповідно до завідомо неправдивої інформації, яка поступила від обвинуваченого, як землевпорядника сільської ради, секретарем сільської ради було підготовлено проект рішення сесії, про надання дозволу гр.Івасюку на розробку технічної документації на земельну ділянку розміщену на території Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району, якою той не користувався.
Сільський голова Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району не перевіривши факту користування вказаною особою земельними ділянками, безпідставно винесла на двадцяту сесію, п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району від 17 березня 2009 року питання про надання дозволу на розробку технічної документації зі складанням державного акту на право власності на землю. На підставі прийнятого сесією рішення № 889-20/2009 гр. ОСОБА_5 , безпідставно, надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі земельних ділянок у власність.
Продовжуючи свої незаконні дії, обвинувачений, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах гр. ОСОБА_6 , використовуючи службове становище всупереч інтересам служби,гр. ОСОБА_4 підготував та дав на підпис голові Нижньовербізької сільської ради завідомо неправдиву довідку № 312 від 24 березня 2009 року про те, що гр. ОСОБА_5 , в селі Нижній Вербіж користується земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства, з 2000 року по даний час», що фактично не відповідало дійсності, так як останній взагалі не користувався земельною ділянкою і на що вказує довідка Нижньовербізької сільської ради № 102/02.2-20/008 від 07 квітня 2016 року.
Не пересвідчившись у достовірності вказаної довідки голова Нижньовербізької сільської ради підписала її та скріпила відтиском печатки після чого винесла на розгляд двадцять першої сесії п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради 22 травня 2009 року для затвердження технічної документації по передачі у власність даних земельних ділянок гр. ОСОБА_5 , як користувачу, загальною площею 1,9791 га, для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням вищевказаної сесії затверджено технічну документацію по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_5 загальною площею 1.971 га. в с. Нижній Вербіж, що у подальшому стало підставою для незаконного виготовлення заявником Державних актів на право власності на землю.
Внаслідок злочинних дій гр. ОСОБА_4 , державним та громадським інтересам в особі органу місцевого самоврядування - Нижньовербізькій сільській раді, Коломийського району, спричинено тяжкі наслідки, оскільки відповідно до висновку експерта, завдано майнову шкоду в сумі 1054700 грн., що складає розмір 3348 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, 07 травня 2010 року на ім'я сільського голови с. Нижній Вербіж, Коломийського району поступила письмова заява від ОСОБА_7 , про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, в урочищі «Віпханка» в с. Нижній Вербіж, розміром 2,0435 га. Вищевказана заява була передана секретарю Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району для підготовки проекту рішення сесії Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району.
Секретар відповідно до завідомо неправдивої інформації землевпорядника гр. ОСОБА_4 , який відповідав за готування та винесення на розгляд ради пропозиції щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, довіряючи інформації ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_7 земельними ділянками не користувалася, підготувала проект рішення сесії, про надання дозволу гр. ОСОБА_7 на виконання технічної документації. Сільський голова не перевіривши факту користування гр. ОСОБА_7 вищевказаною земельною ділянкою, винесла на двадцять дев'яту сесію п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради 14 травня 2010 року питання про надання дозволу на розробку технічної документації зі складанням державного акту на право власності на землю.
Рішенням сесії № 1096-29/2010 гр. ОСОБА_7 , безпідставно, надано дозвіл на виконання технічної документації із землеустрою щодо складання документації, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва.
Надалі обвинувачений, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах ОСОБА_7 , використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, після рішення двадцять дев'ятої сесії Нижньовербізької сільської ради, вніс в земельно-кадастрову книгу № 2 під №1075 завідомо неправдиві відомості, службове підроблення, про те, що гр. ОСОБА_7 користується земельною ділянкою загальною площею 2,0435 га.
Продовжуючи злочинні, дії обвинувачений зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах гр. ОСОБА_7 , використовуючи службове становище всупереч інтересам служби 07 червня 2010 року підготував та дав на підпис голові Нижньовербізької сільської ради, Коломийського району завідомо неправдиву довідку № 460, про те, що ОСОБА_7 дійсно володіє земельною ділянкою і не використала право власності на землю, в межах норми приватизації, для ведення садівництва, що не відповідало дійсності, так як остання земельними ділянками в с. Нижній Вербіж не користувалася.
Не пересвідчившись у достовірності вказаної довідки сільський голова підписала її та скріпила відтиском печатки та включила у порядок денний, протоколу тридцять другої сесії п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради 08 вересня 2010 року питання про надання дозволу на виконання технічної документації, із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Рішенням Нижньовербізької сільської ради Коломийського району від 10 вересня 2009 року № 2029-32/2010, гр. ОСОБА_7 надано дозвіл на виконання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення садівництва загальною площею 0,1200 га, на підставі чого 13 грудня 2010 року ОСОБА_7 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Продовжуючи свою злочинну діяльність гр. ОСОБА_4 26 липня 2010 року підготував та дав на підпис голові Нижньовербізької сільської ради Коломийського району завідомо неправдиву довідку № 649, про те, що ОСОБА_7 дійсно користується земельною ділянкою в с. Нижній Вепбіж Коломийського району, для ведення особистого селянського господарства площею 1,9235 га, на підставі недостовірного, раніше внесеного ним, запису в земельно-кадастровій книзі № 2 стор. 359.
Після цього 08 вересня 2010 року на ім'я голови сільської ради поступили заяви від ОСОБА_7 , про надання дозволу на затвердження технічної документації на приватизацію земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства,загальною площею 1,9235 га.
Сільський голова не перевіривши факту користування гр. ОСОБА_7 земельними ділянками,безпідставно довіряючи землевпоряднику ОСОБА_4 , винесла на тридцять другу сесію п'ятого демократичного скликання Нижньовербізької сільської ради 08 вересня 2010 року питання про затвердження технічної документації для даної громадянки зі складання державного акту на право власності на землю, для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,9235 га. в с. Н.Вербіж, урочище «Віпханка»,.
Рішенням сесії за № 2028-32/2010 від 08 вересня 2010 року безпідставно затверджено технічну документацію зі складання державного акту на право власності на землю загальною площею 1,9235 га., для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Внаслідок вищевказаних злочинних дій обвинуваченого, державним та громадським інтересам в особі органу місцевого самоврядування - Нижньовербізькій сільській раді, Коломийського району, відповідно до висновку експерта, завдано шкоду в сумі 1021750 грн., чим спричинено тяжкі наслідки, в розмірі 2216 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вироком Коломийського міськрайнного суду від 24.06.2016 року землевпорядника ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ст.364 ч.2,366 ч.2 КК України та призначено покарання три роки позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади , пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій у органах державної влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності, строком на 1 рік 6 місців, застосуванням ст.75 КК України - звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців. Вирок не було оскаржено, він набрав законної сили.
У відповідності до пп.5,6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Посилання відповідачки на те,що прокурор неправильно сформулював позовні вимоги і що вона має право отримати земельну ділянку,не будучи користувачем, спростовується саме обставинами, які були встановлені вироком суду. Адже, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи землекористувачем постійно вносив дані про те, що відповідачка та інші особи є користувачами земельних ділянок і саме ця обставина лягла в основу не тільки обвинувального акту , але і вироку, який набрав законної сили.
Отже, на думку суду, ключовим фактом в даній справі є звернення саме відповідачки до Нижньовербізської сільської ради Коломийського району з проханням надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки для ведення сільського господарства загальною площею 1.9018 га та дії засудженої особи - землевпорядника ОСОБА_4 , який постійно видав довідки та вносив відповідні відомості про користування відповідачкою та іншими особами земельними ділянками,що послугувало основним фактором для прийняття відповідних рішень Нижньовербізької сільської ради ОТГ,які надали право на приватизацію земельних ділянок,як таких,що були в користуванні.
Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю і земель державної та комунальної власності.Зокрема громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом.
Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Таким чином, відмінністю порядку отримання земельних ділянок у власність громадянами, які попередньо використовували земельні ділянки (ст.118 ч.1,2 ЗК України) є те, що органом місцевого самоврядування під час прийняття рішення про передачу їх у власність, не вирішується питання щодо цільового призначення земельної ділянки, її розміру та місця розташування, а лише надається згода на належне оформлення права власності на земельну ділянку, які він вже використовував. Вказаний порядок був повністю порушений внаслідок вчинення злочину ОСОБА_3 - шляхом підробки документів про користування земельною ділянкою. В свою чергу у разі відсутності вищевказаних підроблених довідок, приватизація земельної ділянки в порядку ч.1,2 ст.118 ЗК України була б неможливою та незаконною.
У випадку подання громадянином заяви про приватизацію земельної ділянки в порядку ч.6-9 ст.118 ЗК України в ході прийняття рішення про надання права на землю,так і в подальшому під час виготовлення проекту землеустрою доводиться вирішувати значно більший обсяг питань,в тому числі про можливість отримання даної земельної ділянки у власність.
У відповідності до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість поданого позову.
Однак, в судове засіданні представник відповідачки подала письмове клопотання про застосування строків позовної давності.
У відповідності до ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з правовою позицією ВСУ в постанові від 8 червня 2016 року № 6-3089цc15 зазначено наступне. Так, згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача. За змістом цієї статті випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
Однак, зазначена за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду вирішила виключну правову проблему щодо перебігу позовної давності по справі №914/3224/16 від 26.11.2019 року,номер судового провадження 12-128гс19. Проблема полягала у визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах щодо витребування майна від добросовісного набувача.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати ВС, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на необхідність вирішення питання щодо застосування судами положень статей 256, 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються ст. 388 ЦК України, а саме - з моменту, коли особа довідалася (або могла довідатися) про момент порушення її права, тобто з вибуття майна із власності або користування чи з моменту набуття майна особою, у якої це майно перебуває на час подачі позову.
За результатами розгляду справи Велика Палата ВС дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому суд зауважив, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.
Так, позивач посилався на порушення, які були допущені при вибутті цього майна із комунальної власності. Такі порушення відбулися понад 15 років тому. Велика Палата вирішила, що початок відліку строку позовної давності почався з того моменту, коли майно вибуло із комунальної власності і відмовила у задоволенні позовних вимог.
За обставинами справи прокуратура доводила, що можна кожного разу з укладанням нового договору купівлі-продажу позиватися з вимогою про витребування набутого добросовісно майна. Прокурори вважали, що такі вимоги можуть подаватися через 10,15, навіть 20 років. У такому випадку це суттєво впливає на принцип непорушності права володіння майном. ВП ВС визначила, що не може щоразу виникати нова позовна вимога та заново відраховуватися позовна давність щодо кожного нового набувача.
У відповідності до ст.411 ЦПК України правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для суду першої інстанції. Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
За таких обставин в позовних вимогах слід відмовити,оскільки відповідачка отримала державні акти 18 травня 2009 року, з того часу володіє,користується та розпоряджається земельними ділянками вже 11 років.
На підставі наведеного та ст.121 Конституції України, ст.ст.116,118,122,152 ЗК України, ст.ст.256,257,261,267,268,330,388 ЦК України, правовими позиціями Верховного Суду України від 8 червня 2016 року № 6-3089цc15 , та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду по справі №914/3224/16 від 26.11.2019 року, та керуючись ст.ст.82,141,247 ч.1, 263-268,411 ЦПК України,суд,-
В задоволенні позовної заяви першого заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави до Нижньовербізької сільської ради ОТГ, ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, шляхом визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 14 липня 2020 року.
Суддя Веселов В. М.