Справа № 346/960/20
Провадження № 1-кп/346/391/20
14 липня 2020 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Коломия кримінальне провадження №12020090180000158 від 19 лютого 2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей, з середньою освітою, не працюючого, депутатом не являється, не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 19 лютого 2020 близько 05 год 00 хв., перебуваючи по вул. Незалежності у селищі Печеніжин Коломийського району поблизу будівельного магазину «Будкомпелкс» по вул. Незалежності буд. №7, побачив скриньку для пожертв на церкву і в цей час в останнього виник умисел на таємне викрадення із скриньки грошових коштів. У подальшому з метою реалізації свого злочинного умислу обвинувачений ОСОБА_5 керуючись корисливими мотивами усвідомлюючи протиправний та суспільно- небезпечний характер своїх дій з метою особистої наживи підійшов до скриньки та за допомогою металевого предмета пошкодив дверцята металевої скриньки, яку встановила релігійна громада Святого Архистратига Михаїла селища Печеніжин Коломийського району та викрав з неї грошові кошти в сумі 570 гривень. Після чого, обвинувачений ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив релігійній громаді Святого Архистратига Михаїла селища Печеніжин Коломийського району матеріальну шкоду на суму 570 (п'ятсот сімдесят) гривень.
Таким чином обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 27 лютого 2019 року укладено угоду про примирення, за змістом якої обвинувачений беззастережно визнає свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Потерпілий ОСОБА_7 заявляє, що майнова шкода відшкодована в повному обсязі, інших претензій майнового чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_5 не має, що підтвердив у підготовчому судовому засіданні. Сторони угоди дають добровільну згоду на призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Сторони угоди підтверджують, що ознайомлені з наслідками укладення даної угоди (ст. 473 КПК України) та наслідками її невиконання (ст. 476 КПК України).
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення суд прийшов до наступних висновків.
На момент вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь та на момент укладення угоди про примирення, такі діяння останнього були кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України як злочин середньої тяжкості, за вчинення якого передбачено покарання поміж іншого, у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 321-ХІ від 03.12.2019 року, який набрав чинності 01 липня 2020 року, злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України віднесений до кримінальних проступків.
Станом на день постановлення даного вироку санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає покарання поміж іншого, у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направленні до суду до набрання чинності цим Законом і не призначенні до судового розгляду повертаються прокурору для внесення з урахування вимог глави 25 КПК України.
Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні надійшов до суду з угодою про примирення, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 314 КПК України, судовий розгляд в цьому кримінальному провадженні не міг бути призначений.
У підготовчому судовому засіданні прокурор надав суду матеріали, що мають значення для кримінального провадження.
Кримінальне провадження підсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області.
Зважаючи на наявність укладеної між потерпілим і обвинуваченим угоди про примирення, суд зобов'язаний в першу чергу вирішити питання затвердження такої угоди, а не питання повернення обвинувального акта прокурору з підстав, зазначених вище.
Поряд з цим, згідно вимог ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави прийти до висновку про те, що в даному випадку обвинувальний акт не може бути повернутий прокурору для внесення з урахування вимог глави 25 КПК України, оскільки таке повернення в будь-якому випадку погіршить становище обвинуваченого.
За таких обставин, суд не вбачає перешкод для вирішення питання про затвердження даної угоди про примирення.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Згідно вимог ч. 3 ст. 469 КПК України (в редакції до 01.07.2020 року), угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно вимог ч. 3 ст. 469 КПК України (в редакції на день постановлення вироку), угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим на день вчинення протиправних діянь, було віднесене до злочинів середньої тяжкості. На момент постановлення вироку, таке кримінальне правопорушення віднесено до кримінального проступку.
Так, чи інакше, прямих заборон для укладення та затвердження даної угоди про примирення зазначені норми КПК України не містять.
Правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно. Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції до 01.07.2020 року).
До обставин, які згідно ст. 66 КК України, пом"якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття, що до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні двох малолітніх дітей.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 розуміє положення ч. 5 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, інтересам суспільства.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання та просить затвердити угоду про примирення.
За вказаних вище обставин суд вважає, що узгоджене покарання, з врахуванням суспільної небезпеки вчиненого та пом'якшуючих покарання обставин за відсутності обтяжуючих обставин, буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
Запобіжні заходи щодо Лужанського під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не застосовувались.
Цивільного позову не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про примирення від 27 лютого 2020 року у кримінальному провадженні №12020090180000158, укладену між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Речовий доказ - DVD - диск із матеріалами відеозапису залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийсчький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Суддя ОСОБА_1