Справа № 344/8769/20
Провадження № 1-кс/344/3228/20
13 липня 2020 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилався на те, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року накладено арешт із забороною користування, відчуження та розпоряджання на автомобіль марки «AudiA4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який вилучений під час огляду місця події 15 червня 2020 року, в межах кримінального провадження № 12020090010001538 від 15.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. На даний час у кримінальному провадженні проведена судова інженерно-транспортна експертиза, проведено дослідження технічного стану. За наведених обставин просив скасувати арешт накладений на автомобіль та передати даний транспортний засіб ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.
Заявник у судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву, відповідно до якої просив клопотання про скасування арешту майна слухати без його участі.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання не прибули приходжу до висновку, про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження
Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно з ч. 2 - документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2020 року накладено арешт із забороною користування, відчуження та розпоряджання на автомобіль марки «AudiA4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який вилучений під час огляду місця події 15 червня 2020 року, в рамках кримінального провадження № 12020090010001538 від 15.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Як вказує заявник на теперішній час необхідні слідчі дії та експертизи стосовно автомобіля органом досудового розслідування проведені. Наведена обставина слідчим не спростована.
Тому, скасування арешту, в частині заборони користування автомобілем не суперечитиме такій меті накладення арешту як забезпечення збереження речових доказів.
При цьому повне скасування арешту, у випадку необхідності проведення додаткових експертиз, може зашкодити кримінальному провадженню.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Таким чином, обов'язок повернення тимчасово вилученого майна, після скасування арешту в частині заборони користування, виникає у слідчого в силу закону.
Питання передачі доказів на відповідальне зберігання не є предметом розгляду клопотання про скасування арешту, а тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, клопотання слід задовольнити частково та скасувати арешт на автомобіль, в частині заборони його користування.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт на автомобіль марки «AudiA4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді від 17 червня 2020 року, в частині заборони його користування.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1