Номер провадження: 11-сс/813/1171/20
Номер справи місцевого суду: 523/9692/20 1-кс/523/2699/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.07.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
слідчого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26.06.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, у кримінальному провадженні №12020161490000716, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2020 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26.06.2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_10 тазастосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 13.07.2020 року без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, у кримінальному провадженні №12020161490000716, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2020 року.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що прокурором в судовому засіданні була доведена наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_9 у вчиненні злочину та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: що незважаючи на дані про особу підозрюваного, відсутність судимості, наявність сім'ї та неофіційного працевлаштування в якості водія, місця фактичного проживання, оцінюючи доводи прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв'язку із тим, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Зміст вимог апеляційної скарги.
В своїй апеляційній скарзі, захисник підозрюваного вважає ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав:
-слідчим суддею невірно застосовані положення п.3 ч.2 ст.183 КПК України, оскільки інкримінований підозрюваному злочин не є тяжким та за вчинення якого передбачено покарання до п'яти років позбавлення волі.
-судом не враховано, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, на утриманні хворого батька, 1942 року народження;
-жоден заявлений слідчим та прокурором ризик, на які вони посилаються у своєму клопотанні не підтверджені;
На підставі викладеного, захисник підозрюваного в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обставини, встановлені слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесного ушкодження, вчиненому близько 13 години 30 хвилин 25 червня 2020 року біля буд. №81 по вул. Хуторській у м. Одесі.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника підозрюваного, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України» (заява N 38717/04) (п. 29-30), національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним, оскільки не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії" зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінально-процесуального закону виконав не у повному обсязі.
Так, органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення учасниками провадження не заперечується та підтверджується матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання.
Слідчий суддя вірно врахував, що ОСОБА_9 є особою, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, має офіційну реєстрацію, місце постійного проживання та сім'ю, що підтверджено документально.
При вирішенні клопотання слідчий суддя також враховував, що ризики впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, можливого переховування від органу досудового слідства та суду з боку підозрюваного існують.
Разом з цим, визнаючи підозру і існуючі ризики, слідчий суддя обрав підозрюваному запобіжний захід, який не може бути застосований з урахуванням вимог п.3 ч.2 ст.183 КПК України.
Доводи прокурора про те, що сама тяжкість обвинувачення, яке висунуте підозрюваному є підставою для обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими.
Так, у відповідності до положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Апеляційний суд звертає особливу увагу прокурора, що клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному кримінальному провадженні взагалі не могло бути ініційоване органом досудового розслідування та погоджене прокурором, оскільки до підозрюваного ОСОБА_9 такий запобіжний захід не може бути застосований, з огляду на таке.
Матеріали клопотання не містять доказів про те, що підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.345 КК України ОСОБА_9 , будучи раніше несудимою особою, переховувався від органу досудового розслідування, перешкоджав кримінальному провадженню, або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду визнав, що підозрюваний ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, від органу досудового розслідування або суду не переховувася, не є підозрюваним або обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, будь-яким чином не перешкоджав даному кримінальному провадженню, а тому немає правових підстав для застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника є слушними, а доводи прокурора, надані апеляційному суду під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суперечать вимогам КПК України та є необґрунтованими.
Отже, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту, оскільки під час розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції слідчий та прокурор не довели наявність обставин, які б свідчили про неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Пункт 2 ч.1 ст.409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 не підлягає задоволенню.
Разом з тим, враховуючи те, що на даному етапі досудового розслідування підозра відносно ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України є обґрунтованою, підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, однак доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового та найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) не ґрунтуються на беззаперечних доказах, апеляційний суд дійшов до висновку, що обрання до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу, передбаченої ст.177 КПК України, тому застосуванню підлягає більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст.184 КПК України полягає в забороні підозрюваному цілодобово залишати житло, з покладанням на підозрюваного обов'язків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26.06.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, у кримінальному провадженні №12020161490000716, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2020 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .
Обрати відносно ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися із населеного пункту, у якому він повинен відбувати домашній арешт без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Звільнити з під варти ОСОБА_9 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_9 , у вигляді цілодобово домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників Хаджибеївського ВП Суворовського ВП в м. Одесі ВП ГУНП в Одеській області.
Виконання ухвали в частині звільнення ОСОБА_9 , з під варти покласти на Державну установу «Одеський слідчий ізолятор (№21)».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4