Номер провадження: 11-кп/813/577/20
Номер справи місцевого суду: 508/623/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.07.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Любашівського райсуду Одеської області від 10.04.2019 р. покримінальному провадженні № 12018160370000067 від 11.04.2018 р. відносно:
ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянки України, маючої середньо-спеціальну освіту, не одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , не маючої постійного місця проживання, раніше не судимої,
- обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 відрахований з 12.04.2018 р.
Запобіжний захід тримання у виді під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 залишений без змін до вступу вироку в законну силу.
Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на суму 9125 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів, а також арешту майна.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що 08.04.2018 р. приблизно о 03 год., вона, знаходячись разом з ОСОБА_9 , в будинку, який належить останньому, розташованому по АДРЕСА_2 , де перебуваючи в спальній кімнаті житлового будинку, між ними виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. В результаті чого, ОСОБА_7 , діючи із умислом направленим на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 , розуміючи протиправний характер своїх дій в момент спричинення, взяла кухонний ніж та нанесла останньому один удар в область підборіддя та три удари в область шиї. В результаті спричинених ударів, ОСОБА_9 помер від гострої крововтрати, обумовленої відкритими ранами шиї з пошкодженням судин шиї.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 вважає вирок суду 1-ої інстанції необґрунтованим внаслідок однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, вкладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінального процесуального законодавства з наступних підстав:
- суд 1-ої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, проте зробив помилкові висновки щодо наявності у діях обвинуваченої прямого умислу на вчинення умисного вбивства потерпілого, оскільки даний висновок спростовується поясненнями обвинуваченої про те, що вона захищалась та не підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами;
- висновки суду 1-ої інстанції, що дії потерпілого за своїми об'єктивними ознаками не могли створити реальну та безпосередню загрозу обвинуваченій так як з обстановки, що склалася, видно, що потерпілий не мав при собі зброї або інших приладь, і саме ОСОБА_7 завдала ОСОБА_9 удар в область підборіддя і три удари ножем у шию, в той час як їй тілесних ушкоджень не було заподіяно, не відповідають обставинам справи, адже суд не врахував, що подія відбулась біля 03 год., тобто вночі, в зачиненій кімнаті зачиненого на ключ будинку, за відсутності інших осіб, потерпілий знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вів себе агресивно, до того ж раніше притягувався до кримінальної відповідальності за заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинило сприйняття потерпілою реальної загрози своєму життю і виникнення єдиної мети - відвернення цієї загрози, в результаті чого протиправні дії, здійснені обвинуваченою, можуть бути кваліфіковані як здійснені в стані необхідної оборони;
- суд 1-ої інстанції, при призначенні покарання, не врахував дані про особу ОСОБА_7 , її щире каяття, позитивну характеристику з місця тимчасового проживання, хворобу та встановлені діагнози, а також те, що обвинувачена раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності та була обманута під час продажу квартири померлої матері, залишилась без житла та грошей.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 зазначила, що суд 1-ої інстанції порушив вимоги кримінального процесуального закону щодо безпосереднього дослідження доказів та належним чином не перевірив правдивість наданих у судовому засіданні пояснень. Також обвинувачена вважає вирок суду 1-ої інстанції в частині призначення покарання занадто суворим, оскільки вона страждає на низку хвороб, потребує лікування, стан її здоров'я під час перебування під вартою значно погіршився.
Посилаючись на такі доводи, захисник та обвинувачена просять скасувати вирок суду 1-ої інстанції, постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 118 КК України та призначити їй мінімальну міру покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти апеляційних скарг, пояснення захисника та обвинувачену, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому, ч. 1 ст. 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд 1-ої інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального законодавства, та ухвалив законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення по справі.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, суд 1-ої інстанції послався на наступні докази:
-показання обвинуваченої ОСОБА_7 , яка винною у вчиненні злочину себе визнала частково, вказуючи на те, що вона не мала умислу на вбивство, а лише захищалася. При цьому, зазначаючи, що в неї померла мати, по своїй необачності вона дала довіреність на продаж квартири, яка в неї була в м. Одесі, але її обманули і вона залишилася без квартири і грошей, певний час її довелося лікуватися. Оскільки їй не було де жити, перед святом Великодня приїхала в гості до ОСОБА_9 , який мав стосунки із її матір'ю, після смерті якої в них збереглися добрі відносини. Гостювала у ОСОБА_9 тиждень, в той вечір ОСОБА_9 ходив до сусідів та прийшов випивший, вона захворіла, і прокинулася вночі від того, що ОСОБА_9 із неї стягував одіяло, вони почали з'ясовувати стосунки, він почав казати, що вона йому подобається. Вона хотіла вибігти, але двері були зачинені, він сказав, що вона не вийде із будинку, штовхав її. Вона намагалася його заспокоїти і утримувала його за руки, вони сварилися, він намагався її повалити на ліжко, вона наткнулася та стіл, звідки схопила ножа та черкнула його ножем по обличчю. Вона намагалася вирватися, але він її не відпускав і вона ударила ножем його по шиї, нанесення інших ударів не пам'ятає. Вона кинула ножа, подивилася чи він живий, зрозуміла, що він помер. Після чого ОСОБА_7 взяла пакет, в який із вечора все склала, схватила ніж, накрила покривалом ОСОБА_9 , який лежав на ліжку, зачинила за собою двері на замок, десь по дорозі викинула ніж та на маршрутці поїхала до м. Одеси;
- показання потерпілої ОСОБА_10 , яка в пояснила, що 28.03.2018 року до її батька ОСОБА_9 приїхала ОСОБА_7 . Вона телефонувала батькові три дні, але він не відповідав, вона зателефонувала сусідам, які її сказали, що будинок зачинений на замок. На її прохання сусіди зірвали замок, батько був у будинку мертвий. У батька із ОСОБА_7 були нормальні стосунки, але зі слів свого брата знає, що батько ОСОБА_7 виганяв, відомо, що вони разом вживали горілку;
- показання свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що його батько ОСОБА_9 дружив із матір'ю ОСОБА_7 . Він приїхав до батька в один день разом із ОСОБА_7 . Батько пояснив, що ОСОБА_12 попросила допомоги, їй треба було тимчасово в нього пожити. За час спільного проживання у будинку, вони щоденно вживали алкоголь, в них виникали конфлікти, батько її виганяв. Коли він поїхав, то батько по телефону попросив знайти ОСОБА_13 притулок і роботу. По телефону він продиктував батькові адреси притулків та роботи, які знайшов в інтернеті;
- показання свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що вона підказала ОСОБА_15 , коли та приїхала автобусом із Одеси, як пройти до будинку ОСОБА_9 ;
- показання ОСОБА_16 , який пояснив, що він бачив, що ОСОБА_15 приїжджала до ОСОБА_9 , який розповідав, що вона його падчерка. Вона проживала в Гордієнка біля тижня, приїжджав також син, який потім поїхав, а ОСОБА_12 залишилася, нічого підозрілого він не бачив;
- показання свідка ОСОБА_17 , який пояснив, що не був свідком подій, але на Великдень, вночі біля 4 години він разом із дружиною їхали із церкви, заїхали до матері, яка проживає по сусідству із ОСОБА_9 , із кущів вийшла жінка, почала зупиняти, але він її не знав, тому не зупинився;
- показання свідка ОСОБА_18 , який пояснив, що працює водієм маршрутки, із Левадівки в м. Одеса виїжджає в 7 ранку, це було на Великдень, ОСОБА_15 сіла в маршрутку в Левадівці, від неї був сильний перегар, вона попросила її розбудити, якщо засне, але вона сама зійшла у АДРЕСА_3 ;
- показання свідка ОСОБА_19 , який пояснив, що прийшла сусідка ОСОБА_20 , щоб піти до ОСОБА_9 , бо три дні горить світло, а двері зовні зачинені та телефонувала його донька просила подивитися, бо він не відповідає по телефону. Вони пішли до будинку ОСОБА_9 , на дверях висів замок, він відігнув замок, зайшли в будинок та побачили, що ОСОБА_9 накритий одіялом, по запаху зрозуміли, що він мертвий, після чого викликали поліцію;
- аналогічні показання свідка ОСОБА_20 ;
- показання свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що після Великдня, в першій половині дня він знаходився біля будинку, і на межі будинків АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 знайшов кухонний ніж, який був із слідами крові та зателефонував у поліцію;
- запис телефонного повідомлення, яке надійшло 10.04.2018 року до чергової частини Миколаївського ВП від ОСОБА_10 про те, що за місцем свого мешкання в с.Левадіка Миколаївського району Одеської області помер її батько ОСОБА_9 , котрий проживав сам (т.1 а.п.170);
- витяг із ЄРДР, з якого вбачається, що за даним фактом слідчим СВ Миколаївського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області внесені відомості до ЄРДР за № 12018160370000067 від 11.04.2018 року із попередньою кваліфікацією ч.1 ст.115 КК України (т.1 а.п.171);
- лікарське свідоцтво про смерть №53 від 11.04.2018 р., видане судово-медичним експертом Березівсько-Миколаївського міжрайонного відділення Одеського бюро СМЕ, згідно з яким до смерті ОСОБА_9 призвели: гостра крововтрата, множинні відкриті рани шиї, напад з використанням гострого предмету (т.1 а.п.177);
- протокол огляду місця події від 10.04.2018 року із ілюстративною фото-таблицею до нього, з якого вбачається, що в присутності понятих проведено огляд домоволодіння ОСОБА_9 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , де в одній із кімнат житлового будинку на ліжку виявлено тіло ОСОБА_9 , із плямами крові (т.1 а.п.181-183, 184-188);
- протокол огляду місця події від 11.04.2018 року із фото-таблицею до нього, з якого вбачається, що в присутності понятих, інспектора-криміналіста проведено огляд домоволодіння ОСОБА_9 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , в будинку під час огляду виявлено та вилучено ніж з пластиковою рукояткою чорного кольору, клапоть волосся, книгу, кухонний ніж із рукояткою чорного кольору, кухонний ніж із рукояткою жовтого кольору, марлевий тампон із речовиною бурого кольору, зіскріб речовини бурого кольору (т.1 а.п.190-194, 195-202); Вказане майно визнано речовими доказами, передано до камери зберігання речових доказів та на яке ухвалою слідчого судді від 17.04.2018 року накладено арешт (т. 1 а.п.203, 205, 211-213)
- протокол огляду місця події від 11.04.2018 року із фото-таблицею до нього, вбачається, що в присутності понятих, за участю судово-медичного експерта ОСОБА_22 проводився огляд трупу ОСОБА_9 , в якого виявлено рани на підборідді, шиї, на передній поверхні правого плеча, також в ході проведення огляду взяті зрізи нігтів з обох рук, зрізи волосся, зразок крові, виявлено одяг із плямами , зовні схожими на кров (т. 1 а.п. 216-219, 220-224);
- протокол огляду місця події від 12.04.2018 р. вбачається, що із участю понятих проводився огляд території СТО в м. Одесі, де перебувала ОСОБА_7 , в якої при огляді в поліетиленовому пакеті виявлено мобільний телефон «Самсунг», із стартовим пакетом «Київстар», пенсійну картку «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_9 , які постановою від 12.04.2018 року визнано речовими доказами та на які ухвалою слідчого судді від 17.04.2018 року накладено арешт (т. 1 а.п.234-247);
- протокол огляду місця події із фото-таблицею до нього від 20.04.2018 р. проводився огляд в присутності понятих узбіччя вул. Центальна, біля домоволодіння, 74 в с. Левадівка Миколаївського району Одеської області, що належить ОСОБА_23 , де виявлено пакет , в якому знаходився кухонний ніж із надписом на лезі «RAINBOW», із рукояткою чорного кольору, на якому виявлено плями бурого кольору, пакет із ножем вилучено із місця події (т.2 а.п.1-4);
- постанову від 20.04.2018 р. про визнання речовим доказом ножа, виявленого та вилученого в той же день та ухвалу слідчого суді від 25.04.2018 року про накладення арешту на нього (т.2 а.п.6-11);
- висновок експерта № 53 від 18.052018 року, згідно з яким смерть ОСОБА_9 настала від гострої крововтрати, обумовленої відкритими ранами шиї, пошкодженням судин шиї, на що вказують дані дослідження трупа: наявність колото-різаних ран шиї, ознаки недокрів'я внутрішніх органів. Смерть могла наступити 08 квітня 2018 року. У ОСОБА_24 виявленні тілесні ушкодження: дві прохідні колото-різані рани правої та лівої поверхні шиї, які проникають в плевральні порожнини, одна різна рана підборіддя, садна та синець правого плеча; синець правого стегна. Рани шиї та підборіддя могли утворитися від дії колюче-ріжучого предмету типу ножа, садна та синець правого плеча міг утворитися від укусу зубами людини, на що вказує форма синця та характерне розташування і форма саден навколо синця. Синець на правому стегні міг утворитися від ударної дії тупим предметом. Смерть ОСОБА_9 знаходиться у прямому причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями у вигляді прохідних колото-різаних ушкоджень правої та лівої поверхні шиї, що потягло за собою гостру крововтрату, недокрів'я органів. При судово-токсилогічному дослідженні крові трупа ОСОБА_9 в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 2,32 %, що за життя, могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння. (т.2 а.п.19-21);
- акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 195 від 13.04.2018 р., згідно з яким колото-різані ушкодження на клаптях шкіри (підборіддя, правої поверхні шиї, передньої поверхні шиї, лівої поверхні шиї) вилучених від трупа ОСОБА_9 , які досліджувалися експертом, могли бути утворенні клинком одного колюче-ріжучого предмета, що має обушок з добре вираженими ребрами, гостре лезо і максимальну ширину зануреної частини клинка не більше 2,5 см (т.2 а.п. 26 - 29);
- результати судово-медичного дослідження (обстеження) № 30-а та висновок експерта № 31, згідно з якими у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено, а висипи на шкірі є наслідком захворювання псоріазом (т.2 а.п.32, 39);
- висновок судово-медичного експерта імунолога № 446, згідно з яким кров ОСОБА_7 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО (т.2 а.п.50-51);
- висновок судово-медичного експерта-імунолога № 412, який провів дослідження одягу ОСОБА_9 , згідно з яким кров ОСОБА_9 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. На чоловічих куртці, сорочці, брюках Гордієнка , вилучених із приміщення моргу, знайдена кров людини, при досліджені на групову приналежність якої виявлені антигени А та Н, властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО, якщо кров належить одній людині. Не виключається походження крові від потерпілого ОСОБА_9 та виключається від ОСОБА_7 (т.2 а.п. 62-67);
- висновок судово-медичного експерта-імунолога № 394, згідно з яким на марлевому тампоні зі змивом з металевого ліжка знайдена кров людини, при досліджені на групову приналежність якої виявлені антиген А, властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В за системою АВО, що не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_9 та виключається від ОСОБА_7 . В скрібах твердої речовини, вилучених неподалік від порогу вхідних дверей, при огляді місця події - домоволодіння ОСОБА_9 , знайдена кров людини, при досліджені на групову приналежність якої виявлені антигени А та В. Враховуючи групові характеристики підекспертих, не виключається змішання крові від потерпілого ОСОБА_9 (носія антигену А) та ОСОБА_7 (носія антигену В), якщо кров походить від двох або більше осіб (т.2 а.п.87-90);
- висновок судово-медичного експерта-імунолога № 447, згідно з яким на жіночих кофті та брюках, вилучених під час обшуку ОСОБА_7 кров не знайдена (а.п.100 Т. 2);
- висновок судово-медичного експерта-імунолога №419, згідно з яким на ножі, представленому на дослідження, (кухонний ніж із надписом на лезі «RAINBOW”, із рукояткою чорного кольору) знайдена кров людини, при досліджені на групову приналежність якої виявлені антигени А та Н, властиві групі крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н за системою АВО, якщо кров належить одній людині. Не виключається походження крові від потерпілого ОСОБА_9 (т.2 а.п.110-113);
- висновок судово-медичного експерта-криміналіста № 229, згідно з яким на чотирьох клаптях шкіри (підборіддя, правої поверхні шиї, передньої поверхні шиї, лівої поверхні шиї), вилучених від трупа ОСОБА_9 , розташовано 4 ушкодження (№1-4), які є колото-різаними могли бути утворенні клинком одного колючо-ріжучого предмета, що має обушок, з добре вираженими ребрами, гостре лезо і максимальну ширину зануреної частини клинка не більше 2,5 см. Від переднього кінця ушкодження № 2 відходить розріз утворений при добуванні клинка з деяким поворотом і упором його на лезо. Колото-різані ушкодження на клаптях шкіри від трупа ОСОБА_9 могли бути утворені клинком представленого ножа (т.2 а.п.124-128);
- протокол слідчого експерименту від 13.04.2018 р., проведеного за участю обвинуваченої ОСОБА_7 , із фото-таблицею та відеозаписом до нього, з якого вбачається, що обвинувачена в присутності захисника та понятих на місці події розповіла про обставини конфлікту між нею та потерпілим та показала яким чином ножем двічі нанесла останньому тілесні ушкодження (т.2 а.п.219-247);
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.04.2018 року, згідно з яким, ОСОБА_7 затримана 12 квітня 2018 року в м. Одесі о 21 годині та під час її обшуку було виявлено та вилучено жіночу кофту на жіночі штани, які в подальшому визнанні речовими доказами та на які ухвалою слідчого судді від 17.04.2018 року накладено арешт (т.2 а.п.197-209).
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 в інкримінованому їй злочині, оскільки ці докази доповнюють один одного та у своїй сукупності разом з іншими доказами є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, і підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої за ст. 118 КК України не вбачає.
Дії ОСОБА_7 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Перевіривши під час апеляційного розгляду висновки суду 1-ої інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, зокрема, повторно допитавши обвинувачену, а також проаналізувавши докази у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає, що такі висновки відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Стосовно доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_7 знаходилась в стані необхідної оборони через намір потерпілого її зґвалтувати, а тому її дії слід кваліфікувати за ст.118 КК України, апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що дані доводи не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки тілесних ушкоджень, які би підтверджували наявність у ОСОБА_7 стану необхідної оборони, у неї не виявлено.
Так, із акту судово-медичного дослідження № 30-а, вбачається, що судово-медичним експертом проводилося обстеження ОСОБА_7 та тілесних ушкоджень у неї не виявлено (т.2 а.п.32). При цьому, об'єктивно встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 самостійно залишила місце вчинення злочину, з будь-якими заявами до органів поліції щодо противоправної поведінки відносно неї з боку ОСОБА_9 , не зверталась, що у сукупності із відсутністю у неї тілесних ушкоджень, свідчить про голослівність її доводів.
Окрім того, згідно висновка експерта № 53 від 18.052018 року, при судово-токсилогічному дослідженні крові трупа ОСОБА_9 в крові трупа виявлений етиловий спирт в концентрації 2,32 %, що за життя, могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння. (т.1 а.п.19-21), що, на думку апеляційного суду, свідчить про те, що потерпілий ОСОБА_9 не міг вчиняти дії, які не могли бути припинені обвинуваченою без застосування ножа.
Також, апеляційний суд враховує, що встановлені в кримінальному провадженні фактичні обставини свідчать про те, що дії потерпілого за своїми об'єктивними ознаками не могли створити реальну та безпосередню загрозу обвинуваченій.
Зокрема, з обстановки на місті пригоди вбачається, що потерпілий не мав при собі зброї або інших приладь і саме ОСОБА_7 завдала ножем ОСОБА_9 удар в область підборіддя і три удари у шию, в той час, коли їй тілесних ушкоджень не було заподіяно.
При цьому, дії апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що, завдаючи потерпілому три удари ножем в шию, травмуючий вплив на яку є особливо небезпечним, обвинувачена ОСОБА_7 усвідомлювала небезпечний характер своїх дій і що посягає на життя потерпілого, передбачала, що наслідками таких дій може стати смерть останнього та свідомо допускала настання таких наслідків, які настали.
Також, аналізуючи поведінку ОСОБА_7 і потерпілого, що передувала події, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, а саме те, що після нанесення ножових поранень ОСОБА_9 , переконавшись в тому, що він помер, вона поклала труп на ліжко, накрила покривалом, забрала ніж та покинула місце події, зачинивши двері будинку на замок із зовнішньої сторони, тому апеляційний суд вважає, що дані дії, у своїй сукупності свідчать про спрямованість її умислу на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 , що спростовує твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство.
Згідно із ст. 115 КК України умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб'єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Отже, вказані вище встановлені фактичні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, виключають можливість кваліфікації її дій за ст.118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Зазначена правова позиція апеляційного суду знайшла своє підтвердження в судовій практиці вищих судів, зокрема, у постанові ВСУ від 30.10.2014 р. у справі №5-29кс14, яка була підтримана Кримінальним касаційним судом у складі Верховного суду у постанові від 26.04.2018 року (справа № 342/538/14-к), суд зазначає, що в основі розмежування умисного вбивства (ч.1 ст. 115 КК) та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК) перебуває мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Для вирішення питання про кваліфікацію злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
У тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
Враховуючи викладене, проаналізувавши докази по справі, апеляційний суд приходить до висновку, що визначальним в поведінці ОСОБА_7 було не відвернення нападу та захист від посягань ОСОБА_9 , а бажання спричинити йому тілесні ушкодження, що не має ознак необхідної оборони.
Отже, колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд 1-ої інстанції врахував обставини які пом'якшують і обтяжують покарання, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що посягає на здоров'я та життя людини, яке серед інших соціальних благ відповідно до ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю,дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем тимчасового проживання, не одружена, не має постійного місця проживання, роботи, раніше не судима, хворіє на псоріаз поширений, псоріатичну оніходистрофію, псоріатичний артрит, остеохондроз хребта, вірусний гепатит С, хронічний холецистит, панкреатит, анднексит, кандидоз нігтьових пластин, герднерельоз, на обліку в лікаря нарколога не знаходиться.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 205 від 26.05.2018 року ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням, слабоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки, як на момент скоєння злочину, так і на теперішній момент не страждала і не страждає, виявляла психічні порушення у вигляді розладів психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності, які за глибиною та ступенем виразності не досягали психотичного рівня, та не позбавляли її здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.2 а.п.171-175).
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , суд 1-ої інстанції визнав вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, оскільки у обвинуваченої померла мати, вона втратила житло, у зв'язку із чим захворіла, а після лікування змушена була проживати у потерпілого ОСОБА_9 , внаслідок чого вона перебувала в стані розпачу. При цьому, суд не визнав пом'якшуючою обставиною, щире каяття, яке зазначено в обвинувальному акті, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_7 вину визнала частково.
Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено.
За таких обставин, суд 1-ої інстанції обґрунтовано визнав необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, призначення їй покарання майже у межах мінімальної санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі.
Так, статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що судом 1-ої інстанції при призначенні покарання не враховано щире каяття ОСОБА_7 , її позитивну характеристику з місця тимчасового проживання, хворобу та встановлені діагнози, а також те, що обвинувачена раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності та була обманута під час продажу квартири померлої матері, залишилась без житла та грошей, оскільки всі дані обставини перевірені під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції та враховані судом при призначенні покарання, про що докладно зазначено у вироку.
Окрім того, апеляційний суд вважає голослівними доводи апеляційної скарги про те, що фактично суд 1-ої інстанції призначив занадто суворе покарання, що не відповідає обставинам провадження та особі засудженого, оскільки на підтвердження позиції сторони захисту про помилковість висновків суду, щодо неможливості призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, ним не надано жодних доказів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , можливе лише в умовах ізоляція від суспільства, тому підстави для пом'якшення призначеного їй покарання відсутні.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Отже, апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним, обґрунтованим та справедливим, у зв'язку з чим апеляційні скарги захисника та обвинуваченої не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційні скарг и захисника ОСОБА_8 та обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 10.04.2019 р. у кримінальному провадженні № 12018160370000067 від 11.04.2018 р., яким ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня отримання нею копії даної ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4