13.07.20
33/812/87/20
13 липня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі судді Міняйла М.П., за участі секретаря Белорукової І.В., особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Чернієнка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.02.2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 27.11.2019 о 01.55 год. керував т/з SUZUKI VITARA д.н.з. НОМЕР_1 в м.Миколаєві, Заводський район по вул. Чкалова біля буд. 77, з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 правопорушник ОСОБА_1 відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення..
Із зазначеною постановою не погоджується та вважає її незаконною.
Зазначає, що з висновками суду першої інстанції він не погоджується, оскільки вони обґрунтовуються не належними недопустимими та недостовірними доказами, що були досліджені під час розгляду справи.
Вказує, що відеофайли з відеозапису беззаперечно свідчать, що ніякої наркотичної ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу не вбачається.
Стверджує, що суддя, який розглядав справу по суті не правильно оцінив досліджені ним докази, внаслідок чого неправильно встановив фактичні обставини справи, що призвело до незаконного накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Чернієнка С.А. на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дослідив і належним чином оцінив докази.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 286521 від 27.11.2019 р., водій ОСОБА_1 27.11.2019 о 01.55 год. керував т/з SUZUKI VITARA д.н.з. НОМЕР_1 в м.Миколаєві, Заводський район по вул. Чкалова біля буд. 77, з явними ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, що мляво реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку, у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 правопорушник ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР.
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 296 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
ОСОБА_1 власноруч підписався в протоколі та зазначив, що пояснення надасть у суді.
Також факт відмови ОСОБА_1 на пропозицію патрульного поліцейського пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння підтверджений письмовими поясненнями двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Так, в поясненнях свідка ОСОБА_2 вказано, що в водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SUZUKI VITARA, з явними ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився . (а.с. 2).
В письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 зазначені аналогічні пояснення (а.с. 3).
З пояснень, наданих ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що останній не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що у працівників поліції не було підстав його зупиняти і ніяких ознак наркотичного сп'яніння у нього не було.
Дані твердження, крім показань свідків, спростовуються відеозаписом з нагрудної відеокамери працівника поліції, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі в присутності двох свідків.
Так, згідно розділу 2 пункту 9 вищезазначеної інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Зважаючи на покази свідків та даних з відеозапису суд ставиться критично до твердження водія ОСОБА_1 про те, що в працівників поліції не було ніяких підстав вважати, що він знаходиться в стані наркотичного сп'яніння, як до твердження наданого з метою ухилення від адміністративної відповідальності, оскільки на відеозапису чітко вбачається, що у працівників поліції з'явились підстави вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані наркотичного сп'яніння, оскільки він був збуджений, неадекватно реагував на дії поліцейських.
Поліцейські повідомили ОСОБА_1 про те, що у нього звужені зіниці очей, що мляво реагують на світло, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Все це і є підставами вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння, згідно з п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 2865211 від 27.11.2019 р., письмових пояснень свідків, відеозапису з нагрудної камери поліцейського свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Твердження апелянта щодо хибного висновоку працівників поліції про його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є необґрунтованим, не заслуговують на увагу та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Твердження апелянта, що він не керував транспортним засобом і провадження у справі необхідно було закрити, не відповідає дійсності.
Так, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 стверджував, що працівники поліції зупинили його, оскільки він рухався по крайній лівій полосі по вул. Чкалова, а потім стали підозрювати, що у нього є ознаки наркотичного сп'яніння. Зазначені обставини вбачаються також із запису нагрудної камери поліцейського.
Окрім того, ОСОБА_1 оспорює ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці.
З таким твердженням апеляційний суд не може погодитись, оскільки вказані доводи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Є правильними доводи апелянта, що у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду є розбіжності у зазначеному щодо ознаків наркотичного сп'яніння, оскільки в протоколі вказано: звужені зіниці, що мляво реагують на світло, а у постанові суду: звужені зіниці очей, що не реагують на світло.
В той же час висновки судді є обґрунтованими, належними, допустимими і достовірними доказами, а зазначені розбіжності не є достатніми для скасування постанови суду, про що просить апелянт.
Стягнення за адміністративні правопорушення накладено з урахуванням загальних правил, визначених в ст. 33 КУпАП. При цьому суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, та обґрунтовано призначив адміністративне стягнення з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України та запобігання вчинення ним нових правопорушень.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд, -
Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.02.2020 року відносно ОСОБА_4 - без зміни.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду М.П. Міняйло