Справа №702/1017/17
Провадження №1-кп/701/5/20
14 липня 2020 року Маньківський районний суд Черкаської області
у складі:колегії суддів під головуванням судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
з участю прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017250220000031 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,
До Маньківського районного суду Черкаської області з Апеляційного суду Черкаської області надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ризики, які були враховані судом при обранні обвинуваченій запобіжного заходу не змінилися.
ОСОБА_7 , та її захисник заперечували проти продовження ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів та в свою чергу заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт підтримавши його, на що в свою чергу заперечив прокурор наполягаючи на задоволенні свого клопотання.
Обговоривши в судовому засіданні питання доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої, вислухавши прокурора, який наполягає на продовженні дії запобіжного заходу, обвинувачену та її захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, враховуючи ступінь тяжкості злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а клопотання прокурора підлягає до задоволення, оскільки при обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 р. зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє увязнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Беручи до уваги вищевикладене та те, що обвинувачена ОСОБА_7 , будучи особою, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінального покарання, може незаконно впливати на свідків та інших осіб пов'язаних з досудовим слідством у справі, загрожуючи їхньому життю та здоров'ю, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності може не являтися до суду. ОСОБА_7 , являється особою, яка немає сталих соціальних зв'язків, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на свободі, усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, обвинувачена може продовжити протиправну діяльність направлену на вчинення кримінальних правопорушень. Таким чином, про наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу також свідчать наступні обставини: тяжкість покарання, що її загрожує в разі визнання винуватою у вчиненні злочину в якому вона обвинувачується; можливість переховатись від суду; можливість продовжити протиправну діяльність. Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років та довічне позбавлення волі, є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченої та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків.
Крім того згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченій, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, тому суд дійшов висновку, що оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, строк тримання під вартою закінчується 17.07.2020 року, вважає за доцільне продовжити строк тримання ОСОБА_7 , під вартою на шістдесят днів, що фактично виключає можливість задоволення клопотання ОСОБА_7 , та її захисника стосовно зміни запобіжного заходу.
З наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що у кримінальному провадженні необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України, тому ОСОБА_7 , необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави згідно ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 199-200, 331 КПК України, -
Продовжити строк запобіжного заходу - тримання під вартою, без визначення розміру застави згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, на строк 60 днів, а саме з моменту закінчення дії попередньої ухвали по 15.09.2020 року, включно.
Копії ухвали вручити обвинуваченій, її захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі СІЗО м. Черкаси.
В задоволенні клопотання ОСОБА_7 , підтримане її захисником ОСОБА_6 , щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3