Справа №701/495/20
Провадження №2/701/240/20
14 липня 2020 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді - Калієвського І. Д.
за участю секретаря -Байдужої Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про розірваним шлюбу.
На підставу своїх вимог спирається на те, що з 24 липня 2003 року позивач перебуває в шлюбі з відповідачем. Шлюб зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, про що 24.07.2003 року складено відповідний актовий запис за №933. Від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часом виявилось, що їх шлюб невдалий, проживають фактично окремо з лютого місяця 2019 року, між ними немає порозуміння, кожен з них живе своїм самостійним життям. Такий стан протирічить суті та змісту шлюбних сімейних відносин, за таких обставин збереження шлюбу та подальше спільне життя суперечить інтересам сім'ї, та унеможливлює примирення з відповідачем. Шлюбних стосунків не підтримують, спільного сімейного бюджету не мають, у них взагалі відсутні спільні інтереси та взаємні почуття, які були раніше, подальше сумісне життя і збереження сім'ї за таких умов є неможливими, такий шлюб існує лише формально, що змушує позивача звернутися із заявою про розірвання шлюбу до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 03.06.2020 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивачка до суду не з'явилася, але надала суду письмову заяву, згідно якої позов підтримала та просила справу слухати в її відсутності.
Відповідач, який згідно повідомлення Черкаської міської ради зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом судових повісток (рекомендовані повідомлення), які були належним чином врученні, в судове засідання не з'явився, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.
24.07.2003 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстровановідділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, про що 24.07.2003 року складено відповідний актовий запис за №933 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач (а.с.7).
Згідно позовних вимог позивач зазначає, що спільне життя у них не склалось, шлюбні відносини між ними припиненні, спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим, воно суперечить їх інтересам.
Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Відповідно до статті 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Однак, як зазначила позивач в позовній заяві, вона не бажає миритися з чоловіком, а тому суд не може примусити її зберегти шлюб.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Ч. 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України (в редакції на 2007). У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).
Із наведеного вище вбачається, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Встановивши, що шлюб між сторонами на даний час носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам насамперед позивача, суд дійшов висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).
Покладення обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, не є законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК України.
Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Вирішуючи даний спір, суд з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, враховуючи фактичні взаємовідносин між сторонами.
Місце проживання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід встановити за місцем проживання матері - позивачки по справі, оскільки на даний час останній перебуває на утриманні матері та проживає разом з нею.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 104, 105, 110-115, 234 СК України, ст. ст. 76-80, 89, 240, 263-265, 293, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Шлюб, зареєстрований 24 серпня 2003 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №933 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 ) - РОЗІРВАТИ.
Визначити місце проживання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері - ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя І. Д. Калієвський