01 липня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
справа № 569/22592/18,
учасники справи:
позивач-відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач-позивач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов"язання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійним та відшкодування шкоди,
представник позивача-відповідача - ОСОБА_3 ,
представник відповідача-позивача - ОСОБА_4 ,-
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 32 352 грн. відшкодування за невиконання зобов"язання по договору підряду від 24 липня 2018 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що влітку, до нього, як фізичної особи, звернулася відповідач з проханням виготовити і встановити п"ять дверних блоків у належному їй на праві власності помешканні, на що він погодився. 18 липня 2018 року ОСОБА_2 у його робочому зошиті власноручно підписала виконані ним заміри дверей, їх дизайн та сплатила 25 000 грн. авансу. 24 липня 2018 року між ним та ОСОБА_2 був укладений офіційний договір, згідно якого він прийняв на себе обов"язки по виготовленню та встановленню п"яти дверних блоків. Оскільки раніше він займався підприємницькою діяльністю, то договір був оформлений на бланках, які від неї залишилися і платіж авансу ОСОБА_2 теж був здійснений на бланку підприємця. За виконану роботу ОСОБА_2 зобов"язувалася сплатити 54 650 грн. грошової винагороди. Термін здачі робіт по договору був визначений 18 вересня 2018 року. Однак, незважаючи на дострокове виконання ним робіт по виготовленню п"яти дверних блоків, ОСОБА_2 відмовилася прийняти і оплатити роботи по їх виготовленню та не надала можливості їх встановити, безпідставно висуваючи претензії щодо їх дизайну, який сама обрала по каталогу, а пізніше шантажувала його притягненням до кримінальної відповідальності. Оскільки ОСОБА_2 відмовилася прийняти та оплатити виконану ним роботу, вона завдала йому збитків.
Вказує, що своє зобов"язання за договором підряду, укладеним 24 липня 2018 року із ОСОБА_2 , він виконав, замовлені нею двері в кількості 5 штук були виготовлені достроково і належної якості. Двері він виготовив з свого матеріалу, який обрала ОСОБА_5 , тому він є придбаний за його рахунок. Вартість матеріалу та вартість роботи по виготовленню 5 дверей визначають мої реальні збитки. Згідно договору від 24.97.2018 року вартість робіт була визначена сторонами. ОСОБА_2 погодилася оплатити своє замовлення грошовою винагородою на суму 54 650 грн., але сплатила лише 25000 грн. За кошти, які вона не доплатила за виконання робіт по її замовленню на підставі Договору від 24 липня 2018 року, він мав би можливість укласти договір підряду з іншою фізичною особою, придбати матеріал і виконати певні роботи за новим замовленням, за що отримати грошову винагороду, що є упущеною вигодою.
Також вказує, що у відповідності до умов Договору він зобов"язаний був представити відповідачу акт здачі-приймання робіт, а остання, або його підписати або надати йому мотивовану відмову від прийняття робіт. Проте, ОСОБА_2 відмовилася підписати акт здачі-приймання та не надала мотивованої відмови від прийняття робіт. На його претензію від 12 вересня 2018 року відповідач також не відповіла. Згідно п.4.3. вищевказаного Договору, якщо роботи припинені по вині Замовника, то він сплачує фактичні витрати Виконавця з сплатою штрафу в розмірі 0,5 від суми Договору (54 650 грн. х 5 :100) =27 322,50 грн. Таким чином, ОСОБА_2 необхідно відшкодувати йому заподіяну невиконанням свого зобов"язання шкоду в розмірі 32 352 грн. (54 650-25000=29 650+2732,50).
08 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати правочин, договір між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24 липня 2018 року недійсним, таким що вчинений під впливом обману; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені збитки у подвійному розмірі 61605,18 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 30802,59 гривень; відшкодування судових витрат по справі, які поніс суд покласти на відповідача; відшкодування судових витрат, пов"язаних з розглядом справи, які понесла ОСОБА_2 та сплачений судовий збір стягнути із ОСОБА_1 на її користь.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що в липні 2018 року, проходивши через продуктовий ринок в м.Рівне по вул. Полуботка, біля підземного переходу, вона побачила дерев"яну арку у формі дверної коробки з рекламою про виготовлення виробів із деревини. Так як їй потрібні були дерев"яні двері, вона взяла рекламний лист та зателефонувала по вказаному номеру мобільного телефону: НОМЕР_1 . Чоловік, представився ОСОБА_6 , діючим приватним підприємцем, який має свій столярний цех з високоякісним обладнанням в смт. Клевань. Після розмови він відправив їй повідомлення, на номер в Вайбері, із зазначенням своєї сторінки в соцмережі "Інстаграм", повідомивши, що там представлені деякі його роботи, як зразок. Також, повідомив, що має каталоги робіт своєї багаторічної діяльності по виготовленню продукції із деревини. ОСОБА_1 запевнив, що він офіційно заключає договори, як підприємець, і завіряє їх мокрими печатками та виписує квитанції до прибуткового ордеру про отримання коштів, які теж завіряє мокрою печаткою.
Після цієї розмови по мобільному телефону, вони зустрілися на її робочому місці в ТРЦ "Вікторія" по вул.Чорновола в м.Рівне. В присутності свідка ОСОБА_7 , вони переглянули його каталог, з якого вона вибрала модель дверей, які він зробить та обговорили сировину деревини, а саме білий ясен вищого ґатунку і лакування під цей колір. В цей же день, 18 липня 2018 року, вони зустрілися на її квартирі по АДРЕСА_1 , в присутності свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , де ОСОБА_1 зробив заміри п"яти дверних блоків та написав обрахунки в своєму зошиті, за матеріал, виготовлення, ґрунтування, лакування та установку, вказавши суму 49 800 грн. і додатково вартість лаку 4 850 грн. Всього на суму 54 650 грн. Про що вона поставила підпис. Додатково, в присутності цих же свідків, вони заключили договір, на якому ПП ОСОБА_1 , незрозуміло чому, поставив дату 24 липня 2018 року і сказав, що з цієї дати він буде діяти. Також, завірив цей договір власноруч мокрими печатками підприємця, кутовим штампом та круглою печаткою. Вона оплатила йому аванс в розмірі 25 000 грн. готівкою, на що ОСОБА_1 виписав прибутковий ордер №12, від 18 липня 2018 року, який теж завірив печатками підприємця та вручив їй відривну квитанцію, запевнивши, що до 24 липня 2018 року він закупить за ці кошти деревину, а саме ясен білий вищого ґатунку і почне виготовляти замовлення.
Через деякий час вона зателефонувала йому і поцікавилась як ідуть справи. На що ОСОБА_1 відповів, що матеріал закупив і працює над замовленням та погодився зайти до неї на роботу показати зразок деревини. Однак, ознайомиввшись з цими зразками побачила, що оскільки колір був не білий ясен, а бежевий. ОСОБА_1 сказав, що міняти нічого він не буде, бо все вже в роботі. Щоб якось вийти із ситуації, вона запропонувала двері не лакувати, бо вони будуть ще жовтіші і не будуть личити до меблів та підлоги в квартирі, а просто пофарбувати та відняти ціну лаку 4 850 грн. та вартість робіт з покриття ним від загальної суми по оплаті. Він погодився і пізніше зробив та приніс перерахунок не зовсім зрозумілий, в якому на свій розсуд додав корективи, необумовлені раніше, та вказав додатково 12% вартості за складність. Всього вийшло 46 170 грн., включаючи аванс 25 000 грн..
Надалі, так, як ОСОБА_1 повідомив, що його цех знаходиться в смт.Клевань і двері виготовляються саме там, вона знайшла майстерню в смт. Клевань для їх фарбування і навіть підготувала зразки проб на цій деревині, щоб бачити, як вони будуть виглядати. ОСОБА_1 погодився їх надати для фарбування, після чого встановити. Так, в кінці липня 2018 року вона поцікавилась як справи із виготовленням і просила ОСОБА_1 сказати де його виробництво та показати хоча б одні двері, як вони виглядають, бо вже домовилась про фарбування, а ще треба замовити автомобіль, щоб їх завезти. Телефонувала йому багато разів. На що він відмовлявся показувати, поки не зробить всі п"ять і сказав, що йому немає часу зі мною спілкуватися. Вказує, що у неї почала виникати підозра в тому, чи дійсно є такий підприємець із таким цехом, тому поїхала в смт.Клевань та почала його шукати за тими адресами, які він надавав: АДРЕСА_2 . Проте по вказаних адресах його виробництва не було. Вона ще багато разів йому телефонувала, але так нічого і не добилася. В результаті, ОСОБА_1 відправив їй повідомлення на номер в "Вайбері" із фото частини дверей без коробок і шалівок, які він нібито зробив. Знову було неприємне здивування, оскільки, на фото була не та модель, яку вона вибрала в його каталозі, а щось наближене, грубої форми і вага його була за словами позивача 70 кг.. Тоді ОСОБА_1 сказав, що він переговорить із хлопцями і повідомить, буде їх переробляти чи ні.
Протягом вересня 2018 року, вона багато разів телефонувала йому та просила показати все ж таки дверні блоки, оскільки мала бути покраска і була куплена фурнітуру до них на суму 5 477 грн. та 87 грн. доставка, на що отримувала різні відмови. Остання розмова закінчилась вимаганням необгрунтованої суми коштів, знову наперед. Так до сьогоднішнього дня двері і не побачила, а лише чула про них. У зв"язку із такими обставинами, вона стала шукати про цього підприємця додаткову інформацію і виявилося, що він не ФОП (фізична особа підприємець), як представлявся, в Єдиному Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців його не було, що було підтверджено Державною фіксальною службою. Проводилася перевірка ДФС, про зайняття ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю без державної реєстрації.
04 жовтня 2018 року, вона звернулась до ВП ГУНП в Рівненській області із заявою про вчинення шахрайських дій ОСОБА_1 стосовно неї, внаслідок чого було відкрите кримінальне провадження №12018180010006019 від 04.10.2018 року за ст.190 КК України. На даний час ведуться слідчі дії, а ОСОБА_1 подавши цивільний позов до суду намагається уникнути відповідальності. Вважає, що договір між ПП ОСОБА_1 та нею від 24.07.2018 року має бути визнаний судом недійсним, так як вчинений під впливом обману. Окрім того, внаслідок обману та шахрайських дій ОСОБА_1 , вона понесла збитки та втратила 30 802,59 грн. (25 000 грн - аванс, 5 564 грн - оплата за фурнітуру, 238,59 грн - оплата за зразки фарбування), що за ст.230 ЦК України має відшкодувати відповідач в подвійному розмірі, тобто 61 605,18 грн..
Внаслідок порушення її прав та обману вона також зазнала моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, відчуває себе незахищеною, втратила сон, спокій, душевну рівновагу та звичайний ритм життя, внаслідок чого в неї погіршився стан здоров"я. Вона стала жертвою обману та негідної поведінки, внаслідок чого втратила довіру до суспільства та оточуючих. До цього часу, в її квартирі відсутні міжкімнатні двері, це стосується, також, ванної кімнати, туалету, спальні. Вона втратила час і змушена жити в нецивілізованих умовах. Не має змоги запросити гостей та близьких. Відтак, моральну шкоду оцінює в розмірі 30 802,59 грн.. Нею також понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8400 грн..
08 січня 2019 року відповідачем-позивачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву (вх.№835/19).
29 січня 2019 позивачем-відповідачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив (вх.№4744/19).
29 січня 2019 року позивачем-відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№4746/19).
11 лютого 2019 року відповідачем-позивачем ОСОБА_2 подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№7359/19) та заперечення (вх.№7360/19).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 грудня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15:15 год. 10 січня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.
Ухвалою суду від 10 січня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійним та відшкодування шкоди прийнято та об"єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов"язання. Здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 04 лютого 2019 року.
Ухвалою суду від 01 березня 2019 року в задоволенні клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2 про забезпечення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов"язання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійним та відшкодування шкоди, відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 01 березня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-позивача ОСОБА_2 про зупиненння розгляду справи до вирішення справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, оскільки зазначене кримінальне провадження, за яким внесено відомості до ЄРДР за №12018180010006019 по ст.190 КК України від 24.10.2018, за правовою кваліфікацією - шахрайство, оскільки вказане кримінальне провадження не перебуває на розгляді в суді, що не спростовано відповідачем-позивачем в засіданні, а тому підстави на даний час для зупинення провадження по дійсній справі відсутні.
Ухвалою суду від 01 березня 2019 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12:00 год. 25 березня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_10 (с.Дубрівка, Рівненського району, Рівненської області), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 ). Попереджено свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
В судовому позивач-відповідач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задоволити, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Відповідач-позивач та її представник в судовому засіданні підтримали зустрічний позов, просили задоволити, в задоволенні первісного позову просили відмовити.
Свідок ОСОБА_3 суду показала, що ОСОБА_1 знає з хорошої сторони. У них були договірні стосунки більше 10 років тому. На її замовлення, він виготовив сім віконних блоків, вчасно та якісно.
Свідок ОСОБА_2 суду показала, що у липні 2018 року проходячи на ринку по вул.Полуботка, помітила рекламу з виготовлення столярних виробів із деревини. Оскільки для неї це було актуально, так як, необхідно було поставити у квартирі п"ять дверних блоків, вона записала телефон, який був вказаний у рекламі. Зателефонувавши по номеру, чоловік представився ОСОБА_1 , вказав, що він діючий приватний підприємець та заключає договора, має власний цех в смт.Клевань, виготовляє двері вчасно та якісно. Вона домовилася про зустріч з ним на її роботі в ТРЦ "Вікторія", де ОСОБА_1 показав свої каталоги. Пізніше того ж дня, вони зустрілися у неї на квартирі по АДРЕСА_6 , де ОСОБА_1 зробив заміри дверей, вибрали дизайн та колір. Після чого, ОСОБА_1 заповнив договір, поставив печатки приватного підприємця та видав прибутковий касовий ордер на суму, яку вона надала як аванс, а саме 25000 грн.. При оформленні договору були присутні, вона, її мама ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .. Наприкінці липня вона зателефонувала ОСОБА_1 , щоб останній показав їй деревину, яку він мав замовити для виготовлення дверей. Коли ОСОБА_1 приніс їй на роботу зразок ясена, вона була здивована тим, що він був жовтого кольору, а не біло-сірого, який був узгоджений попередньо. ОСОБА_1 сказав, що змінити нічого не можна. Вибравши компромісний варіант, вона запропонувала ясен пофарбувати, проте ОСОБА_1 не знав як саме це зробити і перефарбовувати не буде. Тоді, вона почала шукати людей, які б змогли пофарбувати двері. Окрім того, ОСОБА_1 сказав, що двері мають бути вагою 70 кг., а тому необхідно придбати фурнітуру, що вона і зробила. Так як, ОСОБА_8 знав де на вул.Дубенській фарбують двері, вони поїхали туди разом. Коли їм надали пофарбований зразок, почали шукати людей у смт.Клевань, де можна було пофарбувати двері, так як і виробничий цех зі слів ОСОБА_1 теж знаходився у смт.Клевань. Знайшовши приміщення для фарбування, вона повідомила ОСОБА_1 про це, який погодився надати двері після виготовлення. Згодом вона почала телефонувати ОСОБА_1 та цікавитися на якому етапі виробництво, проте останній сказав, що покаже двері тоді, коли виготовить всі вироби. У серпні 2018 року вона знову телефонувала ОСОБА_1 , проте чула від нього різні відмовки. Також вона просила його здійснити перерахунок коштів по договору, оскільки за фарбування дверей вона домовилася сама.
Надалі, у вересні 2018 року, вона більш активно почала телефонувати ОСОБА_1 , проте знову ж чула лише різні відмовки. Разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вони їздили по всіх адресах в смт.Клевань, які вказав ОСОБА_1 , проте про нього ніхто нічого не знав. Згодом, в телефонній розмові, ОСОБА_1 сказав їй, щоб вона надала йому фурнітуру. Оскільки фурнітура коштувала недешево, вона запропонувала йому прийти до неї на роботу, де він зможе забрати та написати розписку завіривши печатками, проте ОСОБА_1 так і не прийшов. По договору закінчився термін виготовлення дверей, а вона їх так і не побачила. В єдиному реєстрі приватних підприємців вона знайшла ОСОБА_1 , який припинив підприємницьку діяльність ще у 2012 році. Більше того, його діяльність по КВЕД зазначено, виготовлення верхнього одягу. На початку жовтня 2018 року звернулася до поліції із заявою з приводу вчинення шахрайських дій ОСОБА_1 відносно неї. Також, звернулася до ДФС із заявою щодо перевірки ОСОБА_1 , як такого, що здійснює підприємницьку діяльність без реєстрації з використанням договорів та печаток.
Також вказала, що на сьогодні вона не має ні дверей, ні коштів, пережила велике потрясіння, погіршився стан здоров"я. Двері вона не бачила і до сьогодні, тільки по фото, яке скинув їй ОСОБА_1 на вайбер. Дизайн дверей вона не переробляла, а колір, який вона вибрала із каталога не має значення, важливий сам дизайн. Вказала, що вона зареєстрована у квартирі і в поштовому ящику не бачила жодного повідомлення.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що ОСОБА_5 звернулася до нього з приводу ремонту квартири, який він і робив. Одного разу, він йшов по ринку та помітив оголошення з виготовлення столярних виробів із деревини. Він повідомив про дану обставину ОСОБА_11 , оскільки останній необхідно було поставити міжкімнатні двері у квартирі. 18 липня 2018 року після 19.00 год. він поїхав на квартиру до ОСОБА_11 , де поряд її будинку вже чекав ОСОБА_1 . Після чого, вони всі разом піднялися на шостий поверх у квартиру ОСОБА_12 , де ОСОБА_1 зробив заміри дверей, обговорили, що має бути ясен світло-сірого кольору та вибрали дизайн із каталога. У ОСОБА_1 було з собою 3-4 каталоги. В той самий день, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підписали договір та остання надала завдаток. ОСОБА_1 говорив що він діючий приватний підприємець, має свою сторінку в інтернеті, що все законно, у нього високоякісне виробництво, яке знаходиться в смт.Клевань. Згодом вони шукали виробничий цех в смт.Клевань за різними адресами, які їм вказав ОСОБА_1 , проте так і не знайшли, а про останнього ніхто нічого не чув. Дверей вони так і не побачили, а ті що ОСОБА_1 скинув на вайбер ОСОБА_13 мали вигляд старих та не з свіжої деревини, а мав би бути ясен світло-сірого кольору із високоякісної деревини. ОСОБА_1 привіз зразок деревини ОСОБА_13 жовтого кольору. Оскільки ОСОБА_14 відмовився фарбувати, так як не знав, як це зробити, тоді він разом із ОСОБА_15 поїхав на вул.Дубенську, де займаються фарбуванням виробів. Потім, у смт.Клевань вони знайшли хлопців, які пофарбують всі двері. Про те, що двері будуть фарбувати у смт.Клевань, вони повідомили ОСОБА_1 .. Коли останнього просили надати всі двері для покраски, він сказав, що віддасть їх після всієї оплати, інакше зустрінуться в суді. Зразок деревини, який надав ОСОБА_1 був ясен, але іншого кольору. Модель дверей які на фото відрізняються візерунком, широкі та грубі. Йому навіть невідомо, що за двері скинув ОСОБА_1 на вайбер ОСОБА_13 ..
Також вказав, що квартира ОСОБА_12 знаходиться в новобудові по АДРЕСА_1 . Йому відомо, що вона там проживає, так як він ставив там техніку у кухні та ванній. На той час вона закінчувала ремонт, лишилося тільки поставити двері та завезти меблі. Особисто він сам розмовляв із ОСОБА_1 по телефону з приводу того, що може забрати двері та завезти на покраску, проте останній відмовився з ним спілкуватися. Ще йому відомо, що ОСОБА_5 просила ОСОБА_1 здійснити перерахунок коштів згідно договору та відмінусувати фарбування, але після перерахунку ОСОБА_1 збільшив ціну за рахунок 12-ти відсотків за складність виробу. Доставити двері у квартиру мав ОСОБА_1 та монтувати також. Йому відомо, що фурнітуру до дверей ОСОБА_16 купувала самостійно, так як, він їздив з нею на "Нову пошту" забирати посилку. Не може сказати, яка виникла проблема із завісами. ОСОБА_1 особисто повідомив, які саме мають бути завіси. Двері мали бути в кількості 5 шт., та приблизно мали би бути встановлені у жовтні 2018 року. З підписаним договором вони були ознайомлені. Спочатку ОСОБА_1 хотів завдатку 28000 грн.., проте у ОСОБА_12 було лише 25000 грн.. У квартирі ОСОБА_12 на підлозі паркетна дошка світло-сірого кольору, тому такого ж кольору вона вибрала й двері.
Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він замовляв у ОСОБА_1 у власний будинок дерев"яні сходи на другий поверх в 2015 році. Між ними був підписаний договір та проставлені печатки ПП ОСОБА_1 .. Останній вчасно не виконав замовлення, а коли доставив сходи, то вони були більші по розміру та не відповідали вибраному ним дизайну. У зв"язку з чим був змушений звернутися до суду, який вирішив спір на його користь. Проект сходів він йому не показав, а сходи доставив через пів року після підписання договору. ОСОБА_1 телефонував його адвокату та сказав що забере сходи, проте до сьогодні цього не зробив. Він сам віддав би їх йому, тільки після повернення коштів, які оплатив. ОСОБА_5 зателефонувала йому та запросила бути в якості свідка у даній справі.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що її дочка ОСОБА_5 зателефонувала на номер мобільного телефону вказаному у листівці. Чоловік представився ОСОБА_1 , сказав, що він займається виготовленням столярних виробів із деревини, має сторінку в інтернеті з каталогом виробів, діючий приватний підприємець, заключає договора, має своє власне виробництво у смт.Клевань. 18 липня 2018 року її дочка зустрілася із ОСОБА_1 у неї на роботі. Дочка вибрала із каталога модель дверей, ясен світло-сірого кольору. Тобто узгодили всі деталі. В цей же день після 19.00 год. на квартирі дочки, де була присутня вона та ОСОБА_8 , ОСОБА_1 зробив заміри дверей, порахував суму коштів. Потім ОСОБА_1 дістав договір, який підписав він та її дочка. Печатки на договорі ОСОБА_1 ставив при них. Він сказав, що закупить ясен вищого гатунку, а натомість привіз зразок бежевого кольору. Дочка хотіла побачити хоча б одні двері, почала шукати його за адресами в смт.Клевань. В телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив, що покаже двері, коли буде виготовлено всі 5 шт. Дочка закупила самостійно фурнітуру. 27 серпня 2018 року ОСОБА_1 скинув фото на вайбер дочці, якесь страшне полотно, яке не відповідало дійсності, а на наступний день сказав, що хлопці перероблять. Згодом він не відповідав на телефонні дзвінки дочки. ОСОБА_1 вимагав всі кошти за двері. У жовтні 2018 року дочка з"ясувала, що ОСОБА_1 не є діючим приватним підприємцем, а отже останній ввів дочку з даного приводу в оману та надав неправдиву інформацію. Дочка втратила кошти, які надала як аванс, а також витратила кошти на фурнітуру. У зв"язку з чим, дочка втратила спокій та перенесла термінову операцію. На сьогодні ОСОБА_1 змінив номер мобільного телефону, але йому вже ніхто не телефонує. Вважає, що ОСОБА_1 заволодів коштами її дочки шахрайськими діями. Дочка зустрічалася з ОСОБА_1 18 липня 2018 року, а до виготовлення виробів з його слів, мав приступити з 24 липня 2018 року.
Також вказала, що ОСОБА_1 переконав їх, що він є діючим підприємцем, має високоякісне обладнання. При собі він мав печатки приватного підприємця та каталоги із зразками виробів. Двері мали би бути дерев"яні без скла з ясена. Вони їздили за адресою, яку вказав ОСОБА_1 в АДРЕСА_7 , проте виробництва не знайшли. Дочка телефонувала ОСОБА_1 при ній та просила показати двері, проте в живу ніхто і до сьогодні їх не бачив. Договір підписаний між ОСОБА_1 та дочкою вона бачила, заміри були написані на окремому аркуші паперу, сам дизайн дверей ніхто не малював. ОСОБА_1 запевнив, що саме такого вигляду будуть двері, які вони вибрали з його каталога.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що у 2013 році він замовив у ОСОБА_1 двері. Надав йому завдаток в розмірі 5000 грн. Квитанція на вказану суму у нього є в наявності. Знайшов ОСОБА_1 по оголошенні в газеті, де вказано було, що недорого та з гарантією виготовлення дверей. ОСОБА_1 зробив заміри дверей, взяв завдаток та запевнив, що він є діючим підприємцем. На квитанції з завдатком поставив печатки. Він шукав фірму ОСОБА_1 у смт.Клевань, потім у м.Рівне по пров.Робітничий, де йому сказали, що був такий чоловік, у нього працювали люди, але він багатьох ошукав. В місячні строки ОСОБА_1 двері не виготовив, як і не виготовив до сьогодні. Він хотів подати на нього до суду, проте ОСОБА_1 сказав, що боїться суда, тоді він написав заяву в поліцію. Так як, він є священником, то ОСОБА_1 ходив до єпархії та жалівся на нього, з приводу погроз з його боку. Поряд його будинку є новобудова, де до нього підійшов чоловік який приймає участь у будівництві і вони розговорилися. Це був ОСОБА_8 , який поділився своєю історією з приводу дверей, так вони знайшли спільного знайомого ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 24 липня 2018 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 надалі Виконавець та ОСОБА_15 надалі Замовник, укладено Договір, згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виготовлення та встановлення дверних блоків 5 штук (п.1.1).
Термін здачі робіт по договору: 18 вересня 2018 року (п.1.2).
За виконану роботу, згідно цього договору, Замовник оплачує Виконавцю 54650 грн. (п.2.1).
Оплата проводиться авансовим внеском в сумі 5% (п.2.2).
Згідно прибуткового касового ордеру №12 від 18 липня 2018 року ПП ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_12 аванс за вироби з деревини в розмірі 25000 грн., що не заперечується сторонами.
Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором.
Згідно зі ст. 873 ЦК України вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.526,530 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.3.1 Договору від 24 липня 2018 року, при завершенні роботи Виконавець предстравляє Замовнику Акт здачі-приймання робіт, передбачений умовами договору, для подальшого розрахунку.
Замовник повертає Виконавцю підписаний Акт здачі-приймання робіт, або мовитововану відмову від прийняття робіт, котра передбачена умовами договору, на протязі 3 (трьох) днів після фактичного виконання робіт (п.3.2).
Однак на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 не надав до суду підписаний замовником акт здачі-приймання виконаних ним робіт, які були б підставою для підтвердження його доводів, як і не надав мотивовану відмову від прийняття робіт.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_11 не відреагувала на його претензію від 12 вересня 2018 року також не підтверджено належними доказами. Вказана претензія не була отримана ОСОБА_15 , що стверджується копією конверта долученого ОСОБА_1 , в якому зазначено причини повернення "За закінченням терміну зберігання".
Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_3 , оскільки остання вказала лише на харектиризуючі дані ОСОБА_1 ..
Отже, ОСОБА_1 не надано доказів, що після укладення договору ним виконались зобов"язання передбачені Договором. Крім того, в матеріалах справи відсутнє пітвердження того, що Виконавець надав послуги згідно з договором, а Замовник їх отримав.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов"язання є необгрунтованими, недоведеними належними і допустимими доказами, відтак до задоволення не підлягають.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійним та відшкодування шкоди, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, 24 липня 2018 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 надалі Виконавець та ОСОБА_15 надалі Замовник, укладено Договір, який завірений кутовим штампом та круглою печаткою ФОП ОСОБА_1 ..
Кутовим штампом ФОП ОСОБА_1 завірена квитанція до прибуткового касового ордеру №12 від 18 липня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_12 аванс за вироби з деревини в розмірі 25000 грн..
Факт підписання договору з проставленням печаток ПП ОСОБА_1 підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ..
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ст.865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших потреб, а замовник зобов"язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Як випливає зі змісту статті, підрядником за договором побутового підряду можуть бути лише юридичні і фізичні особи, що мають статус суб"єктів підприємницької діяльності та зареєстровані згідно із законодавством . У даній статті йдеться мова про тих підприємців, діяльність яких спрямована на виконання робіт за замовленням громадян, тобто, що здійснюють, як правило, діяльність із обслуговування населення. Замовником за договором можуть бути лише громадяни. Результат робіт за договором побутового підряду повинен бути спрямований на задоволення побутових потреб замовника, тобто, виключно для особистих, сімейних, домашніх та інших потреб, не повязаних зі здійсненням підприємницької діяльності.
Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно із статті 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.
Відповідно положень до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа набуває права на зайняття підприємницькою діяльністю з моменту її державної реєстрації.
У частині третій статті 50 ЦК України зазначено, що якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Судом досліджені матеріали справи №569/2187/19 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.164 КУпАП.
Як вбачається зі змісту постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2019 року, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 4 від 31 січня 2019 року при здійсненні документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 виявлено здійснення діяльності без державної реєстрації, як суб"єкта господарювання, а саме: фізичною особою здійснено реалізацію та встановлення дверних блоків згідно укладеного договору від 24.07.2018, чим порушено п. 1 ст. 58 Господарського кодексу України №436-IV від 16.02.2007 р. 9 із змінами та доповненнями.
Як вказує ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи зміст постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2019 року суд вважає, що обставинами, які не підлягають доказуванню по цій цивільній справі, є факт того, що ОСОБА_1 здійснював діяльность без державної реєстрації, як суб"єкта господарювання, а саме: фізичною особою здійснено реалізацію та встановлення дверних блоків згідно укладеного договору від 24.07.2018.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 20.04.2012. Основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця: виробництво верхнього одягу.
Як вбачається з Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.10.2018, відкрито кримінальне провадження 12018180010006019 за ч.1 ст.190 КК Украни на підставі заяви ОСОБА_12 про те, що 18.07.2018 гр. ОСОБА_1 , шляхом довіри, під приводом вигоготовлення та встановлення дерев"яних дверей, заволодів грошовими коштами в сумі 25000 грн., чим завдав майнової шкоди на вказану суму.
З досліджених судом записів телефонних розмов ОСОБА_1 із ОСОБА_15 вбачається, що впродовж з 20.08.2018 по 05.09.2018 ОСОБА_2 цікавилася виробництвом виробів, узгоджувала подальші дії, щодо фарбування та закупівлі фурнітури. Натомість ОСОБА_1 відмовлявся надати двері для покраски.
Вказані обставини, мають істотне значення, які виникли внаслідок навмисного введення ПП ОСОБА_1 другої сторони правочину, ОСОБА_2 , в оману.
Суд враховує покази свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які вказали, що ОСОБА_1 мав надати їм послуги з виготовлення дерев"яних виробів як приватний підприємець, однак свої зобов"язання так і не виконав.
Щодо якості самого виробу, з наданих суду доказів, а саме фотографій, як замовленого виробу ОСОБА_15 та виготовленої продукції ОСОБА_1 неможливо вставновити, що це дійсно фотознімки замовлення та виготовленої продукції, тому суд дані докази не бере до уваги.
З приводу матеріалу для дверних полотен, зокрема світлого ясена, то суд вважає доведеними обставини здійснення замовлення саме з даного виду деревини, що підтверджується показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 . Також показами даних свідків підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від фарбування дверних полотен і необхідності їх фарбування в іншому місці.
За ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу - природа правочину, права та обов"язки сторін, властивості і якості речі, які значно знижують її цінність, можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним.
Згідно з роз"ясненнями, наданими в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, в даному випадку позивач-відповідач.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, і до вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов"язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть невірно сприймати обставини правочину. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Згідно правовій позиції, висловленій в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.08.2018 року по справі № 445/1011/17 (провадження № 61-971св18) тлумачення ст. 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов"язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. В силу ст. 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Будь яких конкретних правових доказів у спростування позовних вимог ОСОБА_12 , ОСОБА_1 суду не надав і судом таких доказів не здобуто.
За вказаних обставин, суд вважає що Договір від 24 липня 2018 року укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , має бути визнаний недійсним.
Сторона, яка застосувала обман, зобов"язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв"язку з вчиненням цього правочину.
Як встанолено судом, ОСОБА_2 оплатила ОСОБА_1 аванс за вироби з деревини в розмірі 25000 грн., що стверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 18 липня 2018 року.
Як вбачається з рахунку на оплату №2788/р від 31 липня 2018 року, ОСОБА_15 здійснена оплата за фарбування ФО ОСОБА_19 в розмірі 238,59 грн..
З оглянутих в судовому засіданні речових доказів, а саме фурнітури до п"яти дверних полотен, вбачається, що вони були придбані для виготовлення саме даних виробів.
ОСОБА_15 було придбано фурнітуру на загальну суму 5564 грн. .
Відповідно до ч.2 ст.230 ЦК України, збитки у подвійному розмірі, на відшкодування яких ОСОБА_2 має право, складають 30802,59 грн.*2=61605,18 грн., з яких: 25000 грн. - аванс, 5564 грн. - оплата за фурнітуру, 238,59 грн. - оплата за фарбування.
Невиконання зобов"язань зі сторони позивача-відповідача призвели до моральних страждань відповідача-позивача.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (далі Постанова) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Проте, суд вважає, що розмір заявленої моральної шкоди є завищеним, і з урахуванням вимог справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги відповідача-позивача щодо моральної шкоди частково, а саме у розмірі 1500 грн., що буде справедливим та достатнім, на думку суду, для компенсації понесених відповідачем-позивачем страждань та переживань.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов"язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов"язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження здійснених представником відповідача-позивача ОСОБА_12 - адвоката Козак А.В. витрат на професійну правничу допомогу надано: Угоду-доручення від 24 грудня 2018 року; ордер серії РН-582 №041 від 10 січня 2019 року про надання правової допомоги; Акт прийому-передачі виконаних рробіт від 11 лютого 2019 року на загальну суму 8400 грн. в яку входить: підготовка відзиву - 2400 грн. (6 годин), підготовка зустрічного позову - 3200 грн. (8 годин), підготовка відповіді на відзив - 1200 грн. (3 години), підготовка заперечення - 800 грн. (2 години), юридичні консультації та правова допомога - 800 грн. (2 години); квитанція до прибуткового касового ордеру №102 від 11 лютого 2019 року на суму 8400 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач-позивач понесла витрати на правничу допомогу в розмірі 8400 грн..
При цьому суд зазначає про відсутність обов"язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов"язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов"язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником відповідача-позивача ОСОБА_12 - адвоката Козак А.В.. На переконання суду, дії щодо підготовки відзиву, зустрічного позову, відповіді на відзив, заперечень не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, що ставить під сумнів наведені у акті відомості щодо фактичних витрат часу (зазначених висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).
За такого, суд дійшов висновку про ухвалення у справі додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2400 грн..
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв"язку із задоволенням зустрічного позову, суд стягує з відповідача-позивача документально підтверджені судові витрати позивача-відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, п.3 Розділ ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням зобов"язання - відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійним та відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Визнати Договір від 24 липня 2018 року укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - недійсним.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 понесені збитки в розмірі 61605,18 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 моральну шкоду в розмірі 1500 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 судові витрати в розмірі 768,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2400 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складене 14 липня 2020 року.
Суддя -