ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 липня 2020 року м. Київ № 640/7346/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1
до: третя особа:Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз»
провизнання протиправною та скасування постанови
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Прибильський В.Г.,
представника третьої особи - Павліченко Л.М.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревої Альони Ігорівни, що полягають у прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження №61265818 з виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про забезпечення позову у справі №640/21360/19; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревої Альони Ігорівни від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818, прийняту на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про забезпечення позову у справі №640/21360/19.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та призначено цю справу до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 26.05.2020 ухвалою суду (протокольна) відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про залучення до участі у даній справі в якості третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державним виконавцем, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження не за місцем виконання рішення та в тих частинах рішення суду, виконання яких не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним Законом. Так, позивач наголошує на тому, що ч. 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. При цьому, місцем постійного проживання (перебування), реєстрації та роботи (здійснення професійної діяльності) приватного виконавця (позивача) є саме місто Дніпро, Дніпропетровської області.
Крім того, як зазначив позивач, резолютивна частина ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про забезпечення позову у справі №640/21360/19, на підставі якої державним виконавцем 13.02.2020 було відкрито виконавче провадження №61265818, дійсно містить певні заходи забезпечення позову немайнового характеру, з яких під категорію рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення підпадає лише в частині: «Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та будь-яким іншим державним та/або приватним виконавцям, яким пред'явлено або буде пред'явлено до виконання виконавчий документ, виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року по справі від 01.04.2019 року на суму 100 371 794, 83 грн.), вчиняти будь-які дії по його примусовому виконанню». В решті, на думку позивача, резолютивна частина ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва взагалі не містить заходів примусового виконання, а відтак, не може бути прийнята до виконання державним виконавцем.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом приватний виконавець ОСОБА_1. зазначив, що про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови та про підстави для відкриття виконавчого провадження №61265818 йому стало відомо 04.03.2019 (безпосередньо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №61265818 на особистому прийомі у державного виконавця ним було зроблено фотокопії документів виконавчого провадження, у тому числі, оскаржуваної постанови державного виконавця від 13.02.2020 та ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про забезпечення позову, на підставі якої було відкрито виконавче провадження). Із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва позивач звернувся 19.03.2020, тобто, в межах 10-ти робочих днів з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, як то визначено ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, саме у період з 13.03.2020 по 18.03.2020 позивач перебував у щорічній черговій відпустці, про що ним був прийнятий відповідний наказ від 12.03.2020 №6-К. У контексті з наведеним позивач зазначив, що перебування упродовж цього періоду у відпустці було пов?язано з необхідністю відвідування позивачем своїх батьків, що проживають в іншому населеному пункті, на час початку введення Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину по всій території України та відповідних обмежень.
Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив у якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на те, виконавчий документ (ухвала №640/21360/19, виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 14.11.2019) було пред'явлено стягувачем до виконання за місцем знаходження боржника, а саме: АДРЕСА_4, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України №3951/7 від 12.11.2019 про внесення змін до наказу від 04.12.2017 №4534 згідно якого встановлено про включення до складу кваліфікаційної комісії приватних виконавців в тому числі ОСОБА_1 - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, також роздруківкою, в якій зазначено дату, час проведення іспиту, а саме, 13.02.2020 за адресою: АДРЕСА_4 При цьому, відповідач зазначив, що ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходженням його майна. Право вибору місця відкриття провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Відповідач наголосив, що оскільки виконавчий документ відповідав вимогам, визначеним ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця від 13.02.2020 відкрито виконавче провадження.
Від АТ «Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» надійшли письмові пояснення по справі, у яких третя особа зазначила, що з огляду на наявність інформації, яка є публічною та загальнодоступною, стягувачем у заяві було повідомлено відповідача про місце роботи/перебування ОСОБА_1 , який є членом Кваліфікаційної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України, яке територіально знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, на яку розповсюджується компетенція відповідача. Крім того, третя особа зазначила, що на її думку на момент звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом вже відсутній як сам предмет спору, так і підстави, які б гіпотетично могли порушувати права позивача, оскільки 04.03.2020 відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, про що було повідомлено сторін виконавчого провадження. Враховуючи усе вищенаведене, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У судове засідання 13.07.2020 в режимі відеоконференції з'явився позивач та його представник, які підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, надавши, при цьому, через канцелярію суду свій відзив та матеріали виконавчого провадження.
Представник третьої особи у судовому засіданні 13.07.2020 просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на викладені у його письмових поясненнях підстави.
Поряд з цим, представниками відповідача і третьої особи були заявлені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з мотиву пропуску позивачем 10-денного строку звернення до суду із цим позовом, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач і третя особа вважають, що обставина про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів саме 04.03.2020 не відповідає дійсності, з огляду на те, що за даними листа-відповіді АТ «Укрпошта» вих. №33-Л-6416 від 17.06.2020 рекомендований лист від 19.02.2020 №0103272411283 з постановою про відкриття виконавчого провадження №61265818, адресований ОСОБА_1 , надійшов на відділення поштового зв?язку - 22.02.2020 та був вручений секретарю Клименко Анастасії - 27.02.2020. Таким чином, починаючи з 27.02.2020 позивач мав знати про наявність виконавчого провадження №61265818.
Вирішуючи по суті клопотання третьої особи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту поданих сторонами документів і матеріалів суд встановив, що 13.02.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лазаревою Альоною Ігорівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818. Вказану постанову від 13.02.2020, супровідний лист від 13.02.2020 вих. №42726 відповідачем 19.02.2020 надіслано на адресу позивача (АДРЕСА_5) разом із рекомендованим листом №0103272411283, про що свідчить фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 19.02.2020.
За змістом наданої відповідачем роздруківки з веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження вручення (трекінгу) поштового відправлення №0103272411283, таке поштове відправлення було вручене особисто адресату 22.02.2020.
Між тим, в тексті свого листа від 17.06.2020 вих. №33-Л-6414 АТ «Укрпошта» у відповідь на запит державного виконавця від 05.06.2020 №61265818 повідомило, що: «За повідомленням Дніпропетровської дирекції Укрпошти рекомендований лист від 19.02.2020 №0103272411283 на ім?я ОСОБА_1 надійшов до відділення поштового зв?язку №5 м. Дніпро 22.02.2020 та вручений секретарю Клименко Анастасії 27.02.2020. При цьому, інформація про дату вручення цього рекомендованого листа в автоматизованій системі Укрпошти створена працівником ВПЗ №5 м. Дніпро помилково».
В ході розгляду даної справи відповідач не подав до суду відповідного повідомлення про вручення рекомендованого листа від 19.02.2020 №0103272411283 посилаючись на відсутність у нього такого повідомлення.
Натомість, позивач заперечував обставину отримання ним особисто 27.02.2020 рекомендованого листа від 19.02.2020 №0103272411283 та надав суду копію супровідного листа старшого державного виконавця Лазаревої А.І. від 13.02.2020 вих. №42726 з відміткою про реєстрацією такого листа канцелярією приватного виконавця 02.03.2020 за вх. №1888.
Також у наданих відповідачем матеріалах виконавчого провадження №61265818, а саме, на останній сторінці заяви стягувача про примусове виконання рішення суду від 13.02.2020 наявна розписка ОСОБА_1 про дату ознайомлення ним з матеріалами такого виконавчого провадження 04.03.2020.
У контексті з наведеними обставинами суд зважає на положення Правил надання послуг поштового зв?язку (далі - Правила), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270. Так, п. 99, 100 цих Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Поштові відправлення з позначкою "Вручити особисто", адресовані фізичним особам, підлягають врученню особисто адресатам або особам, уповноваженим ними на це в установленому порядку.
В силу п. 105 Правил одержання реєстрованого поштового відправлення здійснюється за умови пред'явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред'явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.
Документом, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача є повідомлення про вручення поштового відправлення (п. 1 Правил).
У свою чергу, положеннями п.п. 1, 2,6 і 8 розд. ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5 передбачено наступне. Документи, що надходять до приватного виконавця каналами поштою (телеграми, телефонограми, факсограми, факсимільні повідомлення, електронні документи), надаються особисто (у тому числі під час особистого прийому) або доставляються кур'єром, приймаються приватним виконавцем або відповідальною особою приватного виконавця.
Приватний виконавець (відповідальна особа приватного виконавця) у день надходження документа перевіряє правильність його адресування, цілісність конверта (пакета) та наявність у ньому документів і додатків до них.
Реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється шляхом внесення відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем (відповідальною особою приватного виконавця) відомостей до Системи. Дата реєстрації і вхідний номер документа формуються Системою та проставляються у реєстраційному штампі, зразок якого наведено у додатку 1 до цих Правил, що розташовується у нижньому правому вільному від тексту куті першої сторінки документа.
Вхідні документи, що надійшли до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, реєструються в журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції (додаток 2).
Зареєстровані в установленому цими Правилами порядку документи розглядаються керівником органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після дня їх надходження.
В даному випадку, судом встановлено, а сторонами не доведено суду протилежне, що документальні докази вручення особисто позивачу під розпис рекомендованого листа від 19.02.2020 №0103272411283 у матеріалах судової справи відсутні. Між тим, вказаний рекомендований лист, як вхідну кореспонденцію, було зареєстровано в офісі приватного виконавця 02.03.2020.
У зв?язку з цим суд вважає, що посилання відповідача та третьої особи на те, що про зміст оспорюваної постанови від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818 позивачу стало відомо до 02.03.2020 є документально необґрунтованими.
Як наслідок останній день 10-денного строку на звернення до адміністративного суду із цим позовом припадав на 12.03.2020. Разом з тим, з 12.03.2020 по 24.04.2020 по всій території України у зв?язку з поширенням коронавірусу COVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» був введений карантин та встановлено ряд обмежень.
2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)» (далі - Закон № 540-ІХ), яким розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
В даному випадку 10-денний строк звернення позивача до суду із цим позовом станом на 12.03.2020 ще тривав, а тому такий строк в силу п. 3 розд. VI «Прикінцеві положення» КАС України вважається продовженим на строк дії карантину у зв?язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача та третьої особи про залишення позову без розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 №640/21360/19 у справі за позовом ОСОБА_3 , Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" до Міністерства юстиції України, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1, за участю третьої особи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про визнання протиправними бездіяльності та дій, скасування постанов заяву позивачів про забезпечення позову задоволено частково.
Так, суд ухвалив:
- Заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та будь-яким іншим державним та/або приватним виконавцям, яким пред'явлено або буде пред'явлено до виконання виконавчий документ, виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року по справі №904/1209/18 (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року на суму 100 371 794,83 грн.), вчиняти будь-які дії по його примусовому виконанню.
- Зупинити стягнення у межах виконавчого провадження ВП №60403353 на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року по справі №904/1209/18 про стягнення з АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 679 583,84 грн. 3% річних, 81 075 510,99 грн. інфляційних втрат, 616 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
- Зупинити дію постанов Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про відкриття виконавчого провадження; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт коштів боржника; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про стягнення з божника основної винагороди; від 28 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна божника; від 29 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна боржника.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2019 №640/21360/19 частково задоволено заяву позивачів про роз'яснення судового рішення.
Так, суд ухвалив:
- Роз'яснити, що заборона приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та будь-яким іншим державним та/або приватним виконавцям, яким пред'явлено або буде пред'явлено до виконання виконавчий документ, виданий на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2019 року по справі №904/1209/18 (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року на суму 100 371 794,83 грн.), вчиняти будь-які дії по його примусовому виконанню, згідно із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року означає неможливість вчинення будь-яких дій та заходів, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", у межах виконавчого провадження ВП №60403353.
- Роз'яснити, що зупинення дії постанов Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про відкриття виконавчого провадження; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт коштів боржника; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про стягнення з божника основної винагороди; від 28 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна божника; від 29 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна боржника згідно із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року означає припинення практичної реалізації цих постанов (зупинення їх виконання) виконавцями та будь-якими іншими третіми особами.
- Роз'яснити, що зупинення дії постанов Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про відкриття виконавчого провадження; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт коштів боржника; від 23 жовтня 2019 року ВП №60403353 про стягнення з божника основної винагороди; від 28 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна божника; від 29 жовтня 2019 року ВП №60403353 про арешт майна боржника згідно із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року дозволяє банківським установам відновлювати операції за рахунками клієнта/коррахунками банку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №640/21360/19 апеляційні скарги приватного виконавця ОСОБА_1. та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені, скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 про часткове забезпечення позову та прийнято нове судове рішення - постанову про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В подальшому, ухвалою Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №640/21360/19 (адміністративне провадження №К/9901/2001/20) дію вказаної постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №640/21360/19 було зупинено.
З наявної в матеріалах справи копії матеріалів виконавчого провадження, наданих до суду відповідачем вбачається, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 13.02.2020 про примусове виконання рішення суду (вх№21738 від 13.02.20), зазначивши у такій заяві себе стягувачем, а боржником - приватного виконавця виконавчого округу Дніпровської області ОСОБА_1, члена кваліфікаційної комісії приватних виконавців: АДРЕСА_4
У цій заяві (титульна сторінка) стягувач повідомив відомості про адресу/місцезнаходження приватного виконавця - АДРЕСА_5, його індивідуальний податковий номер та реквізити посвідчення приватного виконавця. Водночас далі по тексу заяви стягувач повідомив орган державної виконавчої служби, що місцем перебування боржника 13.02.2020 є місцезнаходження його роботи - АДРЕСА_4, засідання Кваліфікаційної комісії приватних виконавців.
До вказаної заяви про примусове виконання рішення серед додатків АТ "Дніпропетровськгаз" було додано, в тому числі Наказ Міністерства юстиції України від 12.11.2019 №3951/7 "про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04.12.2017 року №4534/7", відповідно до якого до складу Кваліфікаційної комісії приватних виконавців включено ОСОБА_1 - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області.
13.02.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Лазаревою Альоною Ігорівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818.
Згідно з зазначеною постановою боржником є: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1 .
Позивач не погоджується з даною постановою та вважає її протиправною, у зв'язку з чим і звернувся до суду, зазначаючи, що держаним виконавцем в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження не за місцем виконання рішення та в тих частинах рішення суду, виконання яких не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним Законом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон України №1404-VIII в редакції, яка діяла на час прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення)
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закон України №1404-VIII).
Частиною першою ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Так, п. 1 ч. 1, ч. 3, абз. 1 ч. 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Водночас в силу норм ч. 1, 3 ст. 24 цього ж Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону №1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу від 07.02.2020 №476/5) (далі - Інструкція), розділом III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» якої визначено, що місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» визначає вимоги (критерії) до місця відкриття органом державної виконавчої служби виконавчого провадження. А саме, приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII визначено такі дві підстави для прийняття державним виконавцем органу державної виконавчої служби до виконання виконавчих документів:
1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи;
2) за місцезнаходженням майна боржника.
Ці підстави для прийняття виконавчих документів до виконання є окремими і в законі визначаються за критерієм їх віднесенням до особи чи до майна, тобто: 1) за місцем проживання/місцем перебування особи боржника (фізичної особи); 2) за місцезнаходженням майна боржника.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що підставою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №61265818 передусім є порушення, на думку позивача, відповідачем вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва 14.11.2019 у справі №640/21360/19.
За даними наданих позивачем інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України №04011620200319 від 19.03.2020 та копії посвідчення приватного виконавця № 0001 судом встановлено, що приватний виконавець ОСОБА_1 діє на підставі рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців протокол №12 від 22.05.2017. Виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_1. визначено Дніпропетровську область. Адреса офісу приватного виконавця ОСОБА_1. - АДРЕСА_3.
За змістом норм ст. 25 і ст. 26 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов'язаний організувати офіс у межах виконавчого округу.
Інформація про офіс приватного виконавця вноситься до Єдиного реєстру приватних виконавців України. Зміна виконавчого округу відбувається шляхом повідомлення Міністерства юстиції України про новий виконавчий округ та внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Крім того, інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Також у тексті свого позову позивач пояснив, що місцем його постійного проживання (перебування) та реєстрації є місто Дніпро.
Таким чином, зі слів позивача виконавчий документ у виконавчому провадженні №61265818 було прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818, відповідач посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято за місцем знаходження боржника (фізичної особи), а саме - за адресою: АДРЕСА_4. На підтвердження чого відповідач посилався на текст наказу Міністерства юстиції України від 12.11.2019 №3951/7 «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 04 грудня 2017 року №4534/7».
Дослідивши зміст такого Наказу, суд встановив, що Міністерством юстиції України вирішено внести зміни до п. 2 свого наказу від 04.12.2017 №4534/7 «Про формування складу Кваліфікаційної комісії приватних виконавців», зокрема: до складу такої Комісії був включений приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1.
Згідно роздруківки графіка складання кваліфікаційного іспиту особами, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця (за змістом заяви стягувача про примусове виконання рішення такий Графік затверджено протоколом засідання названої Комісії від 27.01.2020 №58) відповідач дійшов висновку, що 13.02.2020, 20.02.2020 та 27.02.2020 (тобто, в дні проведення іспитів) приватний виконавець ОСОБА_1. перебуватиме за адресою: АДРЕСА_4
З огляду на це старший державний виконавець Лазарева А.І. за наслідками розгляду заяви стягувача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про примусове виконання рішення, датованої 13.02.2020, дійшла висновків про подання такої заяви за територіальною юрисдикцією, про можливість прийняття виконавчого документу до примусового виконання Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження.
У контексті з наведеним суд звертає увагу сторін на те, що законодавче визначення таких термінів як «місце проживання» та «місце перебування» наведене у ст. 3 Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 11.12.2003 №1382-IV, дія якого поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Так, в силу наведеної норми Закону, «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Згідно зі ст. 6 цього ж Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Наведені норми права дають підстави для висновку, що місцем проживання/місцем перебування фізичної особи в розумінні чинного законодавства України вважається місце, де така фізична особа проживає у житловому будинку, квартирі, іншому приміщенні, придатному для проживання.
В даному випадку інформація про можливе короткочасне перебування позивача на території міста Київ у конкретно визначені дати, для участі у засіданнях Кваліфікаційної комісії приватних виконавців в якості її члена, на думку суду, не підпадає під наведене вище нормативне визначення «місця перебування».
Відповідачем і третьою особою не було надано суду обґрунтованих пояснень та доказів на підтвердження обставин проживання боржника на території міста Києва або здійснення ним основної трудової діяльності поза межами свого виконавчого округу (Дніпропетровської області), а також про наявність у боржника майна або про отримання ним доходів на території міста Києва.
При цьому, наведена у заяві про примусове виконання рішення інформація про іншу адресу місця перебування боржника (мається на увазі адреса місцезнаходження Кваліфікаційної комісії приватних виконавців), ніж адреса місця розташування офісу приватного виконавця, на думку суду, не може слугувати належним доказом на підтвердження місця перебування позивача та спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Таким чином, суд погоджується з обґрунтованістю позиції позивача, що виконавчий документ був прийнятий старшим державним виконавцем Лазаревою А.І. до виконання не за місцем перебування боржника (позивача).
Частиною четвертою ст. 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Тобто, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, - у зв'язку із пред'явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було.
Вказані обставини не були перевірені та враховані державним виконавцем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, відтак, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо прийняття такої постанови є протиправними. Відповідно й сама постанова від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818 є такою, що прийнята державним виконавцем з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», а отже, є протиправною та підлягає скасуванню.
Що стосується інших доводів та заперечень учасників справи, наведених в текстах їх заяв по суті, то такі не спростовують наведених вище висновків суду про протиправність оспорюваних дій і рішення державного виконавця та не доводять протилежне.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення, та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною у матеріалах справи квитанцією від 23.04.2020 №88448 підтверджено факт сплати за поданим позовом ОСОБА_1 судового збору у розмірі 840,80 грн. Таким чином, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у зазначеній сумі за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , відома адреса місця роботи: АДРЕСА_5 ) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110), за участю третьої особи - Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревої Альони Ігорівни щодо прийняття постанови від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП №61265818.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазаревої Альони Ігорівни від 13.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61265818.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , відома адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок