про залишення позовної заяви без руху
13 липня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2527/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши позовну заяву Державного підприємства «Чернігівторф» (вул. Громадська, 35-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 02968220) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966) про визнання дій протиправними та скасування вимог,
Державне підприємство «Чернігівторф» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування вимог.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).
За приписами пункту 1.3 статті 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Так, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 цього Закону).
За положеннями частини 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає Закон №2464-VI.
В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення податкового органу та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Відповідно до частини 14 статті 25 Закону №2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, згідно з яким платник єдиного внеску може оскаржити вимогу (рішення) контролюючого органу протягом 10 календарних днів з дня отримання в адміністративному чи судовому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах: від 31.01.2019 у справі №802/983/18-а, від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18 та від 12.02.2020 у справі №480/1192/19, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому суддя вважає за необхідне зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У свою чергу, як вбачається з адміністративного позову, Державне підприємство «Чернігівторф» просить суд визнати протиправними дії щодо нарахування боргів та скасувати 2 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.06.2020 №Ю-27 та від 10.02.2020 №Ю-1-17.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 №Ю-1-17 оскаржувалась позивачем у адміністративному порядку та рішенням Державної податкової служби України від 09.04.2020 №12757/6/99-00-08-00-01-06 скарга Державного підприємства «Чернігівторф» залишена без задоволення, а вимога - без змін.
Тобто позовні вимоги заявлені позивачем з пропущенням десятиденного строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки до суду з адміністративним позовом останній звернувся лише 07.07.2020, що є недоліком позовної заяви та створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
При цьому суддя звертає увагу позивача, що ним не додано до адміністративного позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску та доказів на підтвердження вказаних обставин.
Також суд враховує, що частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, частиною 2 статті 4 Закону №3674-VІ встановлено, що за подання до адміністративного суду юридичною особою адміністративного позову: немайнового характеру - ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до статті 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить визнати протиправними дії щодо нарахування боргів та скасувати 2 вимоги про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 9346145,98 грн. (2679507,58 грн. + 6666638,40 грн.).
Таким чином Державному підприємству «Чернігівторф» за подання до суду адміністративного позову, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 9346145,98 грн., необхідно сплатити судовий збір у сумі 21020,00 грн.
Поряд з цим, у ході ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами суддею виявлено, що до останньої позивачем додано платіжне доручення від 23.06.2020 №1074 про сплату судового збору у сумі 2102,00 грн.
За таких обставин Державному підприємству «Чернігівторф» необхідно доплатити судовий збір у сумі 18918,00 грн. (Реквізити для сплати з 01.01.2020: рахунок UА028999980313161206084025002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) та подати до суду оригінал документу про доплату судового збору у встановленому порядку і належному розмірі.
Крім того суддя звертає увагу позивача, що частиною 3 статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов підписано тимчасово виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Чернігівторф» - Ю.В. Бондаренко, разом з тим не додано до адміністративного позову доказів призначення останнього на вказану посаду і витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження його права на подання позову від імені позивача.
У свою чергу, згідно з частинами 1,2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшла висновку, що позовна заява Державного підприємства «Чернігівторф» має бути залишена без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків, шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску; оригіналу документу про доплату судового збору у встановленому порядку і належному розмірі; доказів призначення ОСОБА_1 Бондаренко тимчасово виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Чернігівторф» і наявність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про право такої особи представляти інтереси позивача без довіреності.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Державного підприємства «Чернігівторф» - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно пункту 1 частини 4 до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Падій