13 липня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/2085/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Клопота С.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить:
1. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року з урахуванням всіх складових суддівської винагороди - незаконними.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року з урахуванням всіх складових суддівської винагороди (посадового окладу, доплати за вислугу років, доплати за перебування на адміністративній посаді в суді), виходячи з нового розміру суддівської винагороди 117922, 20 грн., згідно з довідкою, виданою територіальним Управлінням ДСА України в Чернігівській області №03/36-765 від 27 лютого 2020 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження строку виплати.
Позов мотивовано тим, що територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, йому видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, відповідно до якої станом на 01.01.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 117 922,20 грн.
Зазначена довідка про суддівську винагороду, для обчислення щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, видана на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020.
Позивач зазначив, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та надав вищезазначену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Проте, позивачу було відмовлено в перерахунку довічного грошового отримання судді у відставці. В обґрунтування рішення про відмову міститься посилання на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р, відповідно до якого положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визнано таким, що не відповідає Конституції України та підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом», а також посилання на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016, в якому встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Позивач з зазначеним рішенням про відмову в перерахунку довічного грошового отримання судді у відставці не погоджується, дії працівників Пенсійного фонду України вважає протиправними та такими, що виходять за межі їх повноважень.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження (письмове провадження) та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов.
В межах встановленого судом строку відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 27.02.2020 позивач звернувся до Головного управління із заявою щодо перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці. Під час розгляду вищевказаної заяви та при визначенні права на перерахунок пенсії були розглянуті надані документи під час звернення, а саме довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 27.02.2020 №03/36-765 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 117 922,20 грн.
Рішенням від 06.03.2020 позивачу було відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та не підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом №1774 не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідач вказав, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102 грн. З урахуванням вищевикладеного у Головного управління відсутні підстави для проведення перерахунку довічного грошового утримання згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області. Також вказує, що законодавчі акти про зміну розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 не приймались. Відповідач вважав, що Головне управління не порушувало прав позивача, а діяло на підставі і у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Розмір суддівської винагороди визначається ст.135 Закону №1402-VIII.
Частиною 2 ст.135 вказаного Закону, зокрема, передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пп.4 п.24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, п.23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, який передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами) - виключений з 01.01.2020 на підставі пп.16 п.1 розділу I Закону № 193-IX від 16.10.2019 .
Тобто з 01.01.2020 працюючі на відповідній посаді судді отримують однакову суддівську винагороду, незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання.
Також п.25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до ч.3 ст.133 Закону №2453-VI, в редакції, яка є чинною відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, положення п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними.
У пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 с.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 та пп.4 п.24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Розмір такої суддівської винагороди для позивача вказаний у довідці ТУ ДСА України в Чернігівській області від 27.02.2020 та складає 117 922,20 грн. (а.с.7).
Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020.
Доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні, суд до уваги не бере, оскільки відповідачем не враховано рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, яким визнано неконституційними положення п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Розмір такої суддівської винагороди для позивача вказаний у довідці ТУ ДСА України в Чернігівській області від 27.02.2020 та складає 117 922,20 грн. виходячи з такої вказаний у довідці ТУ ДСА України в Чернігівській області від 27.02.2020 та складає 117 922,20 грн.
А отже, рішення відповідача від 06.03.2020 підлягає скасуванню.
З огляду на вказане вище, з метою повного захисту порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 27.02.2020 №03/36-765 починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 06.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання згідно із його заявою від 27.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області від 27.02.2020 №03/36-765 починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення суду складено 13.07.2020.
Суддя С.Л. Клопот