13 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/1343/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представників відповідачів Лівандовського В.В., Темнюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів, Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агенство лісових ресурсів України, Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства та, збільшивши позовні вимоги, просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 114-К від 13.03.2020 «Про звільнення з посаді начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1».
2. Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства з дати, з якої його було незаконно звільнено, а саме з 13 березня 2020 року.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства № 17-К від 13.03.2020 «Про оголошення наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 13.03.2020 № 114-К».
4. Стягнути з Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38 983,00 грн.
5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства з моменту проголошення рішення суду та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що заява про звільнення з посади начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства від 03.03.2020 була написана ним під тиском та в стані душевного хвилювання. Ця заява була позивачем відкликана 05.03.2020 і за таких обставин у відповідач були відсутні правові підстав для його звільнення зі служби.
Окрім того позивач зазначає, що його звільнення зі служби відбулося у період перебування на лікарняному, що є грубим порушенням приписів КЗпП України і є самостійною підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення на службі.
Позивач в судове засідання не з'явився втретє, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Від позивача на електронну адресу суду, в черговий раз надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття до суду, яке пов'язане з діючими на території держави карантинними обмеженнями.
На це суд зазначає, що попри карантинні обмеження, що діють на території держави, на даний час міжміське та міжобласне автомобільне та автобусне сполучення є відновленим.
Окрім того, такі обмеження не позбавляють позивача використати інститут представництва, або прийняти участь в судовому засіданні особисто, в режимі відеоконференції.
Представник відповідача - Державного агентства лісових ресурсів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Представник відповідача - Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
З огляду на вказані обставини суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Наказом Держлісагенства України № 307-К від 13.06.2019 позивача було призначено на посаду начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства.
03.03.2020 позивачем була особисто написана та подана Держлісагентству заява про звільнення із займаної посади начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства за угодою сторін з 13.03.2020.
05.03.2020 позивачем була подана заява про відкликання заяви від 03.03.2020 про звільнення позивача із займаної посади начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства за згодою сторін.
Державне агентство лісових ресурсів України наказом від 13.03.2020 №114-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнило ОСОБА_1 з посади начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства 13.03.2020 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 та ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».
На виконання вказаного наказу Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було видано наказ № 17-К від 13.03.2020 «Про оголошення наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 13.03.2020 № 114-К».
Не погодившись з такими наказами та своїм звільненням зі служби, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
П. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін.
Згідно ст. 86 Закону України «Про державну службу» державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Враховуючи зазначені статті закону, головною умовою звільнення з роботи за згодою сторін являється домовленість між працівником і роботодавцем. Зафіксована відповідною заявою, яка є доказом того, що сторони узгодили це питання між собою і не мають щодо цього ніяких заперечень.
Така заява була подана позивачем 03.03.2020 і це питання було узгоджено сторонами. Тобто як зі сторони Держлісагентства, так і зі сторони ОСОБА_1 будь-які заперечення щодо даного питання не мали місця.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду трудових спорів» зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).
Позивач зазначає, що оскільки 05.03.2020 ним подана заява про відкликання заяви від 03.03.2020 про звільнення із займаної посади начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства то відповідно Держлісагентство не мало право звільняти його, оскільки відсутня домовленість сторін.
Проте в даному випадку позивач підмінює поняття і намагається використтати їх на власну користь.
Суд констатує, що домовленість - це взаємна згода з високим рівнем відповідальності з ключових питань.
Таким чином її розірвання допустиме лише за згоди обох сторін.
Тобто відкликання заяви - це одноособове рішення працівника, його волевиявлення, тому воно може відбуватися лише в разі його звільнення за власним бажанням, що також є його одноособовим рішенням.
Звільнення за угодою сторін не є одноосібним рішенням працівника, тому й потрібна згода роботодавця на відкликання заяви.
При звільненні за угодою сторін, законодавство не передбачає варіанту одностороннього відкликання працівником заяви (лише за його ініціативою).
Разом з цим, відкликання заяви працівником буде правомірним у разі взаємного добровільного волевиявлення та досягнення згоди щодо цього між працівником та роботодавцем. Іншими словами, законодавство та судова практика свідчить про те, що навіть у випадку коли працівник в односторонньому порядку відкликає свою раніше подану заяву про звільнення, у роботодавця як і раніше залишається право звільнити працівника на основі раніше досягнутої згоди про звільнення працівника за угодою сторін.
Окрім того суд зазначає, що серед обов'язкових умов для звільнення працівника за угодою сторін визначають наступні:
- досягнення між роботодавцем і працівником угоди про припинення трудового договору саме в цей спосіб, незалежно від форми її вираження (усної або письмової заяви, підписання додаткової угоди до трудового договору, ознайомлення та згоди працівника з Наказом про звільнення і т.п.).
- досягнення сторонами трудового договору взаємної згоди стосовно певної дати припинення трудового договору.
Зазначені умови були повністю виконані та дотримані сторонами.
Щодо написання позивачем заяви про звільнення від 03.03.2020 під тиском, примусом, чи іншим протиправним стороннім впливом, суд зазначає наступне.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року визначено, що у справах про звільнення особи суди, повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.
Позивач зазначає, що саме після розмови з Головою Держлісагентства, під час якої, з його слів, відбувався психологічний тиск і він був примушений написати заяву від 03.03.2020.
Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів тиску, примусу чи іншого протиправного впливу на нього. Позивач до правоохоронних органів з приводу тиску, примусу чи іншого протиправного впливу на нього не звертався та скарги на дії працівників чи голови Державного агентства лісових ресурсів України не подавав.
Статтею 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В зв'язку з тим, що питання звільнення державного службовця під час перебування у відпустці чи у період тимчасової непрацездатності не врегульовано вказаним законом, то відповідно в даному випадку застосовуються норми трудового законодавства.
Судом встановлено, що, на момент звільнення зі служби 13.03.2020 позивач перебував на лікарняному.
Однак звільнення особи зі служби, у період його непрацездатності не є підставою для скасування наказу про звільнення чи поновлення особи на посаді, а є лише підставою для зміни дня звільнення.
З огляду на наведене вище судом встановлено, що наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 114-К від 13.03.2020 «Про звільнення з посаді начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1» та похідний від нього наказ Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства № 17-К від 13.03.2020 «Про оголошення наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 13.03.2020 № 114-К» є правомірними та не підлягають скасуванню, а відтак у суду відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного агентства лісових ресурсів України (вул.Шота Руставелі, буд.9-а, м.Київ,01601), Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства (м.Чернігів, вул. П'ятницька, б. 8, 14000) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот