13 липня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2142/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
представника позивача Хоменка Я.В.,
представників відповідача Борисевич О.В., Сергеєва Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 та просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 768,20 грн., утриманих з грошового забезпечення.
2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 768,20 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що не виплата йому компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 19 768,20 грн., утриманих з грошової компенсації за не отримане речове майно суперечить приписам Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, порушує його права та соціальні гарантії.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.05.2015.
Згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 у справі № 620/193/20 на користь ОСОБА_1 було стягнуто грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Самостійно розрахована відповідачем сума грошової компенсації за неотримане речове майно, згідно відомості на виплату (а.с. 35, зворот), склала 101375,39 грн.
Разом з тим, згідно виписки по надходженням по картці ПриватБанку від 22.05.2020, на виконання вказаного рішення суду, відповідачем було перераховано позивачу лише 81 607,19 грн. компенсації за речове майно.
ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 з проханням роз'яснити причину зменшення розміру компенсації. На що позивачу було повідомлено, що з встановленої компенсації були здійснені утримання податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Не погодившись з не проведенням йому компенсації сум утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (у редакції постанови КМУ від 21.08.2019 № 779) затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.3).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Вказана позиція кореспондується з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Як встановлено судом податок на доходи фізичних осіб в сумі 18247,57 грн. та військовий збір в сумі 1520,63 грн., а всього 19768,20 грн., було утримано з грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно в сумі 101375,39 грн.
Право на отримання такої компенсації виникло у позивача у період проходження військової служби і безпосередньо пов'язане з проходженням військової служби.
Тобто ця виплата відноситься до категорії інших виплат до інших виплат одержаних військовослужбовцем.
Той факт, що на момент фактичного отримання цієї виплати позивач вже був звільнений з військової служби, не позбавляє його права на отримання грошової компенсації сум утриманих податку на доходи фізичних осіб та військового збору передбаченої Порядком виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.
Зважаючи на наведене суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18247,57 грн. та військового збору у розмірі 1520,63 грн., а сього 19 768,20 грн., утриманих з грошового забезпечення та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19 768,20 грн.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 18247,57 грн. та військового збору у розмірі 1520,63 грн., а всього 19 768,20 грн., утриманих з грошового забезпечення.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору у розмірі 19 768,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот