13 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1158/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить: стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №540/1483/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в ДФС України за період з 01.10.2019 по 26.02.2020 в сумі 48374,98 грн.; зобов'язати ДФС України у 10 - денний строк подати звіт про виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній фіскальній службі України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Херсонській області Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, мав звання підполковник податкової міліції. Зазначає, що наказом ДФС України від 18.06.2019 за №1054-о його було звільнено з посади за пп. «г» (через скорочення штатів) п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №540/1483/19, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, наказ про звільнення скасовано та поновлено позивача на службі. ДФС України зазначене рішення добровільно не виконано, у зв'язку з чим позивач звернувся до виконавчої служби. Наказом ДФС України від 27.02.2020 №163-о позивача поновлено на службі. Звертає увагу суду, що час затримки виконання рішення суду тривав з 01.10.2019 по 26.02.2020, що складає 103 робочі дні (у справі №540/1483/19 суд обрахував вимушений прогул саме з робочих днів): жовтень 2019 року- 22 робочі дні; листопад 2019 року - 21 робочий день; грудень 2019 року - 21 робочий день; січень 2020 року - 21 робочий день; лютий 2020 року -18 робочих днів. Відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року по справі №540/1483/19 середньоденна заробітна плата позивача складала 469,66 грн. Отже, на думку позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення його на службі в ДФС України (за період з 01.10.2019 по 26.02.2020) складає: 103 робочі дні х 469,66 грн. = 48374,98 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 12.05.2020, у даній справі відкрито провадження. Розгляд справи відбудеться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.06.2020, клопотання представника ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про продовження строку для подання пояснень щодо позову або відзиву залишено без задоволення.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представником відповідача отримано 15.06.2020 ухвалу про відкриття провадження у даній справі.
Станом на 13.07.2020 до суду від відповідача відзив на адміністративний позов не находив.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
24.06.2020, представник третьої особи подав пояснення щодо адміністративного позову, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у поясненнях. Зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 р. у справі №540/1483/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 18.06.2019 р. № 1054-о, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 р. № 1054-о "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 в податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Херсонській області Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі з 19.06.2019 р. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.06.2019 р. по 30.09.2019 р. включно у розмірі 33815 грн. 81 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Херсонській області Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 19.06.2019 р. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 7514 грн. 56 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 залишено без змін. Щодо стягнення з ДФС України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення по зазначеній справі, представник третьої особи зазначив наступне. Звертає увагу на те, що позивачем не вчинено жодних дій, що вказували б на його бажання поновитися на посаді. Також, відсутні докази, що ОСОБА_1 звертався до вищестоящого фіскального органу з усною вимогою допустити його до робочого місця або з заявою про поновлення на посаді на підставі рішення суду апеляційної інстанції. Крім того, зазначає, що рішення суду не виконувалося також з причин невнесення запису у трудову книжку, яке не надав позивач. Отже, представник третьої особи вважає, що вирішення питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді з якої він був звільнений, потребувало ініціативи позивача, оскільки затримка виконання судового рішення спричинена неналежним від відповідача та третьої особи причинами, у тому числі бездіяльністю останнього. Крім цього, представник третьої особи посилається на правову позицію Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2018 у справі №243/2748/16-ц, відповідно до якої, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та відповідно , провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Також, позивач заперечує проти вимоги позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а також заперечує проти задоволення вимоги про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн., оскільки такі не підтверджені відповідними доказами. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 р. у справі №540/1483/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення від 18.06.2019 р. № 1054-о, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 р. № 1054-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 в податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Херсонській області Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі з 19.06.2019 р.
Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.06.2019 р. по 30.09.2019 р. включно у розмірі 33815 грн. 81 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Херсонській області Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 19.06.2019 р.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 7514 грн. 56 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн.
01.10.2019, Херсонським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №815 2019 р.
03.12.2019, позивач звернувся із заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про прийняття до виконання виконавчого листа по справі №540/1483/19.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020, апеляційну скаргу ДФС України залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 - без змін.
27.02.2020, Державною фіскальною службою України, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 р. у справі №540/1483/19 прийнято наказ №163-о, яким скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 18.06.2019 №1054-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 (С-463092) в податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Херсонській області Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, з 19.06.2019. Підстава: рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 р. у справі №540/1483/19, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2019 ВП №60923124 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Оскільки рішення суду в частині поновлення позивача на посаді було виконано лише 27.02.2020 року, то на думку позивача, затримка виконання рішення суду в частині поновлення його на посаді складає 103 робочі дні за період з 01.10.2019 по 26.02.2020 та відповідно, стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на службі складає 48 374,98 грн. (103 робочі дні 8469,66 грн.= 48374.98 грн.).
Вважаючи, що його конституційні права на працю порушені, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 ч.1 ст. 371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до ч.2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно ч.ч.2, 7 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 був встановлений судом у справі № 540/1483/19 та складає згідно з рішенням суду від 30.09.2019 року - 469,66 грн. Рішення набрало законної сили 10.12.2019.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 469,66 грн.
Вимушений прогул позивача складає 103 робочих дні за період з 01.10.2019 по 26.02.2020.
Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, яка має бути виплачена позивачу, становить 48374,98 грн (469,66 грн. х 103 днів).
Також, суд враховує, що станом на день розгляду справи, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №540/1483/19 щодо виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.06.2019 по 30.09.2019 у розмірі 33 815,81 грн. включно, не виконано. Дана обставина сторонами не заперечувалась.
Щодо посилань представника третьої особи, як на підставу для відмови у задоволенні позову на те, що позивачем не вчинено жодних дій, що вказують на його бажання поновитися на посаді, суд не приймає до уваги та зазначає наступне.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення суду, 03.12.2019, позивач звернувся із заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про прийняття до виконання виконавчого листа по справі №540/1483/19.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДФС України у 10 - денний строк подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, а тому суд, в даному спорі не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. (ч.1 ст. 143 КАС України).
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч.3 ст. 143 КАС України).
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч.4 ст. 143 КАС України).
У випадку, передбаченому частиною 3 цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.
Враховуючи, що представником позивача в позовній заяві заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 13 000,00 грн., суд дійшов до висновку про можливість вирішення питання про судові витрати, пов'язані з правничою допомогою після ухвалення даного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Таким чином, оскільки розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без виклику сторін та враховуючи вимоги ч.3 ст. 252 КАС України, суд дійшов висновку про розгляд питання щодо судових витрат на правничу допомогу в порядку письмового провадження з наданням позивачу строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, до 20.07.2020.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі №540/1483/19 в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в ДФС України за період з 01.10.2019 по 26.02.2020 в сумі 48374,98 грн. (сорок вісім тисяч триста сімдесят чотири гривні 98 коп.) з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Надати позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, до 20.07.2020.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя І.І. Войтович
кат. 106030000