Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 липня 2020 р. № 520/4774/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у визнанні диплома бакалавра № 106118 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України прийняти рішення про визнання диплома бакалавра № 106118 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , на підставі чого, видати позивачу протягом тридцяти робочих днів з дня набрання чинності рішення суду Свідоцтво про визнання відповідного диплому.
В обґрунтування позову вказано, що відповідачем було вчинено протиправні дії щодо відмови у визнанні диплома бакалавра № 106118 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , чим порушено права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 14.04.2020 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору по адміністративній справі №520/4774/2020.
Ухвалою суду від 27.04.2020 року виключено зі складу третіх осіб Генеральне консульство Російської Федерації у Харкові (вул. Максимил'янівська, буд. 22, м. Харків, 61024); прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача через канцелярію суду було надано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Також позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій викладено власну правову позицію.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Також суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
При цьому, відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , громадянка України, здобула повну загальну середню освіту у 2012 році в навчальному закладі, розташованому у м. Луганську Луганської області.
Як вказано позивачем у позовній заяві, у 2015 році вона поступила на очне навчання до навчального закладу Луганського університету імені В. Даля, розташованого на території м. Луганська Луганської області.
При цьому, у травні 2019 року позивач відповідно до законодавства Російської Федерації, а саме указу Президента Російської Федерації «Про визнання документів, виданих громадянам України та особам без громадянства, які проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України» та відповідних нормативно-правових актів уряду Російської Федерації перевелась для продовження навчання до Південного Федерального Університету у м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація), де у червні 2019 року успішно склала іспити, захистивши дипломну роботу, та 20.06.2019 отримала диплом бакалавра НОМЕР_4 від 20.06.2019.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що 20.09.2019 року позивач через представника звернулась за здійсненням процедури визнання іноземної кваліфікації до ДП "Інформаційно-іміджевий центр", що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 924, для проведення процедури визнання документа про освіту: диплома бакалавра № 106118 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 , про що свідчить видане повідомлення ДП "Інформаційно-іміджевий центр" від 20.09.2019 вих. № 20.4.2-NZ-15474-19.
На початку лютого 2020 року ОСОБА_1 від Міністерства освіти і науки України було отримано лист з повідомленням про відмову у визнанні документа про освіту №2.4.2/76-20 від 31.01.2020 року, в якому у розділі «Підстава прийняття рішення про відмову у визнанні» вказано: «Порядок визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти (Наказ Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 №504, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 за № 614/27059); лист від Південного федерального університету від 17.10.2019 №218.04/442. ".
У зв'язку з не згодою із отриманим повідомленням, позивач листом від 09.02.2020 року звернулась до відповідача із вимогою перегляду справи відповідно до п. 1 Розділу IX «Перегляд і оскарження результатів» Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504, та з вимогою уточнення причини відмови у визнанні диплома.
У відповідь на вказаний лист 23.03.2020 року позивач отримала лист від Міністерства освіти і науки України № 21/21-20 від 11.03.2020 року, відповідно до якого повідомлено про розгляд заяви від 09.02.2020 року та зазначено, що під час проведення процедури визнання в Україні іноземного документа про освіту, а саме: диплома бакалавра НОМЕР_4, виданого Південним федеральним університетом (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація), було з'ясовано, що вступ до іноземного закладу освіти здійснювався на підставі академічної довідки, виданої Державною освітньою установою вищої професійної освіти «Луганський національний університет імені Володимира Даля». Державна освітня установа вищої професійної освіти «Луганський національний університет імені Володимира Даля» в Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності України відсутня. Інформація про факт навчання ОСОБА_1 в зазначеній установі не підтверджується відповідно до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Також із посиланням на положення абз. 2 та 3 ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VІІІ вказано, що документи у сфері освіти і науки, видані нелегітимними структурами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, є недійсними та не визнаються в Україні. Також зазначено, що з метою надання можливості особам, які навчалися у закладах вищої освіти, що розташовані у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, здобувати вищу освіту у закладах вищої освіти, розташованих на території, підконтрольній органам державної влади України, затверджено Порядок продовження навчання осіб, які навчалися у закладах вищої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях (і (наказ Міністерства освіти і науки України від 19 січня 2017 року № 74, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 квітня 2017 року за № 490/30358 (далі - Порядок продовження навчання), відповідно до п. 4 якого будь-які документи про освіту, видані у населених пунктах, що розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, є недійсними. При цьому, вказано, що за результатами процедури визнання на підставі підпункту 13 пункту 2 розділу VI Порядку визнання здобутих в іноземних навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України «Деякі питання визнання в Україні іноземних документів про освіту» від 05.05.2015 р. №504, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 р. за №614/27059, прийнято рішення про відмову у визнанні диплома бакалавра НОМЕР_4, виданого 20.06.2019 Південним федеральним університетом (м. Ростов-на-Дону, Російська Федерація). Крім того, зазначено, що для продовження навчання у закладі вищої освіти (зі збереженням спеціальності, спеціалізації), розташованому в інших адміністративно-територіальних одиницях України, особа зараховується на навчання шляхом поновлення на курс, за яким містяться дані в Єдиній державній електронній базі з питань освіти та для вирішення зазначеного питання заявнику необхідно звернутись до керівництва обраного закладу вищої освіти із заявою на поновлення до закладу вищої освіти України.
Під час розгляду справи встановлено, що вчиненню відповідачем у справі спірних дій передували обставини направлення Державним підприємством «Інформаційно-іміджевий центр» на підставі розділу 5 Порядку визнання здобутих в іноземних навчальних закладах ступенів вищої освіти (далі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05,2015 р №504, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.05.2015 р. за № 614/27059, запиту до Південного федерального університету 27.09.2019 р. № 20.4.2-КВ-13269-19/К2-15474-19/Гр щодо підтвердження факту видачі документа про освіту, факту навчання власника освітнього документа, з проханням повідомити період навчання та на підставі яких документів про навчання (атестат, диплом, академічна довідка, довідка про навчання) було зараховано на навчання ОСОБА_1 до Південного федерального університету.
Отже, листом від 17.10.2019 р. № 218.04/442 (вхідний номер 37110 від 14.11.2019 р.) Федеральним державним автономним освітнім закладом вищої освіти «Південний федеральний університет» було повідомлено, що ОСОБА_1 в 2019 р. була зарахована на денну форму навчання, на підставі атестата серії НОМЕР_1 , виданого Комунальним закладом «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 45» від 12.05.2012 р. та академічної довідки № 0053/60, виданої Державною освітньою установою вищої професійної освіти Луганський національний університет імені Володимира Даля від 29.04.2019 р., м. Луганськ.
У позовній заяві позивачем вказано, що наказ Міністерства освіти і науки України від 19.01.2017 року №74, на який посилається відповідач, стосується лише осіб, які мають намір продовжити навчання на території України, про що безпосередньо вказано у його змісті. Водночас, позивачем зазначено, що у ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» вказано, що академічна довідка не є рівнем освіти, хоч і надає академічна права. Також вказано, що у листі відповідача про відмову у визнанні диплома є пряме посилання на основну причину відмови, це пп. 13 п.2 розділу VI Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.05.2015 року за № 614/27059, де визначено, що документ про освіту одержаний на підставі документа про попередню освіту, який не надавав його власнику відповідних академічних прав (якщо інше не передбачено законодавством країни походження документа про освіту). Проте, як зазначено позивачем документ про попередню освіту, а це атестат про повну загальну середню освіту, було видано їй відповідно до законодавства України у 2012 році, про що є інформація у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а академічна довідка, як документ про освіту, відповідно до законодавства Російської Федерації надавала позивачу законні підстави продовжити навчання для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти на території Російської Федерації відповідно до указу Президента Російської Федерації "Про визнання документів, виданих громадянам України та особам без громадянства, які проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України". Відтак, на думку позивача, диплом нею було здобуто на законних підставах у вищому навчальному закладі Російської Федерації, у зв'язку з чим останній підлягає визнанню.
Вважаючи дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у визнанні диплома бакалавра № 106118 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Суд зазначає, що визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.
Відповідно до положень Конвенції визнання-підтвердження компетентним органом якості іноземної освіти кваліфікації для цілей доступу до навчання і/або здійснення фахової діяльності.
Статтею 5 Розділу 6 Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 Закону України «Про освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов'язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.
Для визнання освітніх документів, виданих закладами освіти Російської Федерації, застосовується Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000 р. зі змінами, внесеними Протоколом від 28.01.2003 р. (далі - Угода).
Статтею 13 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання, встановлено, що ця Угода розповсюджується на документи державного зразка про освіту і вчені звання, що видаються на території держав Сторін, а також на документи державного зразка, що видаються установами освіти кожної із Сторін, що розташовані на території інших держав.
Відповідно до ст. 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України I і II рівнів акредитації та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання по професійно-навчальним програмам середньої професійної освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України I і II рівнів акредитації і середніх спеціальних навчальних закладах Російської Федерації.
При цьому, згідно із положеннями ст.7 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання диплом бакалавра, що видається після чотирьох років очної форми навчання у вищих навчальних закладах України III та IV рівнів акредитації, і диплом бакалавра, що видається вищими навчальними закладами Російської Федерації, еквівалентні при прийомі на роботу і дають їх власникам право продовжувати вищу освіту за програмами підготовки спеціаліста і за програмами підготовки магістра у вищих навчальних закладах України III і IV рівнів акредитації і у вищих навчальних закладах Російської Федерації відповідно до законодавства держави кожної із Сторін і за умов, визначених вищим навчальним закладом, що приймає.
Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти визначена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 (далі - Порядок), процедура визнання в Україні Документів здійснюється такими компетентними органами МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника Документа на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.
Пунктом 2 розділу V Порядку визначено, що процедура визнання Документа, окрім випадків, зазначених у пункті 3 цього розділу, складається з:
1) перевірки автентичності Документа та додатка до нього;
2) підтвердження статусу освітньої установи та/або Програми, за результатами якої виданий Документ;
3) оцінки кваліфікації або періоду навчання, зазначеної(го) в Документі, та встановлення еквівалентності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав.
З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що визнання документа про вищу освіту, здобуту за кордоном, можливе у разі встановлення за результатами відповідності трьом критеріям, визначеним у п. 2 розділу V Порядку.
Як передбачено приписами п. 4 розділу V Порядку, перевірка автентичності здійснюється одним із таких способів:
1) перевірка наявності штампа «Apostille», якщо у країні походження Документа він підтверджує автентичність документа, та перевірка реквізитів апостиля у відповідному реєстрі у разі наявності;
2) перевірка у реєстрі документів про освіту, якщо такий реєстр запроваджено країною походження Документа або освітньою установою, що його видала;
3) направлення запиту щодо додаткових відомостей про автентичність видачі поданих документів до відповідних офіційних органів та/або освітніх установ інших держав.
Якщо в країні походження Документа офіційно затверджений стандарт оформлення документів про освіту, здійснюється аналіз на відповідність такому стандарту поданого Документа.
Відповідно до положень розділу VI Порядку ступені вищої освіти, присуджені освітніми установами, мають визнаватися компетентними органами, якщо немає суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує Заявник, та відповідною кваліфікацією в Україні, за винятком випадків, зазначених у пункті 2 цього розділу.
Компетентний орган на підставі Висновку приймає одне з таких рішень, яке оформлюється в установленому законодавством порядку: про визнання Документа, на підставі якого Заявнику видається Свідоцтво; про відмову у визнанні поданого Документа, про що Заявнику направляється відповідне повідомлення із зазначенням підстав прийняття такого рішення.
Рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо:
1) документи видані освітніми установами, які не є офіційно визнаними в системі освіти держави, в якій вони функціонують;
2) документи видані філіями освітніх установ, якщо такі філії не є офіційно визнаними в системі освіти держави, на території якої вони провадять освітню діяльність цієї філії, якщо це передбачено законодавством іноземної країни;
3) документи не містять інформації про здобуття їх власником ступеня вищої освіти, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку, а також про періоди навчання, за якими йому надаються академічні та/або професійні права (продовження навчання та/або працевлаштування за фахом);
4) документи неправомірно видані освітньою установою іншої держави;
5) документи не є автентичними;
6) документи видані за результатами навчання за період, що становить менше ніж один академічний рік навчання;
7) документи видані за результатами навчання, під час якого загальна набрана кількість навчальних кредитів становить менше ніж 30 кредитів Європейської кредитної транспортно-накопичувальної системи (ЄКТС) (або їх еквіваленту кількість академічних годин);
8) документи не відповідають офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту, якщо такий стандарт прийнятий у державі, в якій функціонує освітня установа;
9) документи видані в результаті навчання за Програмою, яка не може бути співвіднесена з жодним ступенем вищої освіти, фаховою спеціалізацію, напрямом підготовки (спеціальності, кваліфікації) системи освіти України;
10) документи не визнаються в державі, якій належить освітня установа;
11) документи не містять повної інформації щодо змісту навчальної програми, що унеможливлює встановлення еквівалентності присвоєних за цими документами ступеню вищої освіти, фахової спеціалізації або професійної перепідготовки у системі освіти України;
12) встановлено, що документ про освіту одержаний на підставі неавтентичного документа про попередню освіту;
13) встановлено, що документ про освіту одержаний на підставі документа про попередню освіту, який не надавав його власнику відповідних академічних прав (якщо інше не передбачено законодавством країни походження документа про освіту).
Свідоцтво складається компетентним органом друкованим способом українською мовою, а в разі необхідності - додатково іншою мовою.
Свідоцтво дійсне разом з оригіналом Документа та діє безстроково.
Свідоцтво, видане МОН, є таким, що приймається всіма навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями будь-якої форми власності України.
Як встановлено під час розгляду справи, на запит Міністерства освіти і науки України від 27.09.2019 р. № 20.4.2-КВ-13269-19/К2-15474-19/Гр Федеральним державним автономним освітнім закладом вищої освіти «Південний федеральний університет» листом від 17.10.2019 р. № 218.04/442 було повідомлено, що ОСОБА_1 в 2019 р. була зарахована на денну форму навчання наказом №6306-к від 20.05.2019 року на підставі атестата серії НОМЕР_1 , виданого Комунальним закладом «Луганська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 45» від 12.05.2012 р. та академічної довідки № 0053/60, виданої Державною освітньою установою вищої професійної освіти Луганський національний університет імені Володимира Даля від 29.04.2019 р., м. Луганськ. При цьому, підтверджено, що в 2019 році ОСОБА_1 закінчила федеральний державний автономний освітній заклад вищої освіти «Південний федеральний університет» з присвоєнням ступеню бакалавра за направленням підготовки «Екологія та природовикористання» та видачею 20.06.2019 року диплому бакалавра без відзнаки НОМЕР_4 і додатка НОМЕР_5, реєстраційний номер 53/4 наказом від 20.06.2019 року №8936-к.
Вказане свідчать про обставини того, що освітньою установою, яка видавала позивачу диплом НОМЕР_4 від 20.06.2019 року, підтверджено видачу зазначеного диплому та його відповідність документам про освіту Російської Федерації.
Водночас, зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачаються доводи останнього стосовно того, що документи у сфері освіти і науки, видані за результатами проходження періоду навчання в установах, які знаходяться на тимчасово окупованій території України або безпосередньо такими установами, є недійсними та не визнаються в Україні. При цьому, представником відповідача наголошено, що зазначене стосується академічної довідки №0053/60 від 29.04.2019 року, яка видана «Державною освітньою установою вищої професійної освіти Луганський національний університет імені Володимира Даля», оскільки зазначена установа відсутня в реєстрі суб'єктів освітньої діяльності України і не є визнаною в системі освіти України.
З приводу вказаного судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 06.10.2014 р. №1132 Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля провадить свою освітню діяльність в місті Сєвєродонецьк, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Зі змісту наданих представником відповідача пояснень вбачається, що згідно з даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, розпорядником якої є Міністерство освіти і науки України, ОСОБА_1 01.09.2012 р. була зарахована до Луганського національного аграрного університету, а 12.08.2015 р. була відрахована за невиконання вимог навчального плану, відповідно до наказу № 394, а інформація щодо періоду навчання в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відсутня.
Також представником відповідача вказано, що за даними відкритих джерел на тимчасово окупованій територій України 28.08.2014 р. було незаконно утворено шляхом «реорганізації» Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля нелегітимну установу - Луганський університет імені Володимира Даля, яку з 24.10.2016 р. перейменовано в Луганський національний університет Імені Володимира Даля.
При цьому, представником відповідача вказано, що Луганський національний університет імені Володимира Даля в Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності України відсутній, а інформація про факт навчання ОСОБА_1 з 2015 р. до 2019 р. не підтверджується даними, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Відтак, як встановлено під час розгляду справи, відповідач в якості підстави для відмови позивачу у визнанні диплома бакалавра НОМЕР_4 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація), вказав на положення ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики діяльності збройних угрупувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях» та ст. 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання, а також вказав, що зазначена відмова здійснена на підставі листа від 17.10.2019 року №218.04/442 Південного федерального університету та п. 13 ст.2 розділу VI Порядку, документ про освіту одержаний на підстав документа про попередню освіту, який не надавав його власнику відповідних академічних прав.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає, що у даному випадку відповідач при вчинені дій стосовно відмови позивачу у визнанні диплома бакалавра НОМЕР_4 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація), послався на обставини того, що зазначений документ про освіту було одержано на підставі документа про освіту, який відповідно до норм діючого на даний час законодавства не надавав його власнику відповідних академічних прав, яким є академічна довідка №0053/60 від 29.04.2019 року, видана «Державною освітньою установою вищої професійної освіти Луганський національний університет імені Володимира Даля».
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
Зі змісту позовної заяви вбачаються доводи позивача стосовно того, що академічна довідка не є окремим рівнем освіти, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу другого статті 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України I і II рівнів акредитації та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання по професійно-навчальним програмам середньої професійної освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати навчання у вищих навчальних закладах України I і II рівнів акредитації і середніх спеціальних навчальних закладах Російської Федерації.
Академічна довідка, що видається вищими навчальними закладами України III і IV рівнів акредитації та диплом про неповну вищу освіту, що видається в Російській Федерації, та документ про освіту, який відображає обсяг і зміст отриманої освіти, що видається в Російській Федерації особам, які вступили на навчання з професійно освітніх програм вищої освіти, але не завершили з різних причин повний курс навчання, дають право продовжувати освіту у вищих навчальних закладах України III і IV рівнів акредитації і у вищих навчальних закладах Російської Федерації.
Як встановлено судом, під час проходження процедури визнання іноземного документа про освіту, виданого на ім'я ОСОБА_1 , було встановлено, що академічна довідка №0053/60 від 29.04.2019 року є документом про період навчання, який не дає власнику відповідних академічних прав, оскільки був виданий "Державною освітньою установою вищої професійної освіти Луганський національний університет імені Володимира Даля", яка відсутні в реєстрі суб'єктів освітньої діяльності України і не є визнаною в системі освіти України.
Відтак, з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" та статті 5 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про визнання документа про освіту позивача, а саме диплому бакалавра НОМЕР_4 від 20.06.2019 року, виданого Південним Федеральним Університетом (Російська Федерація).
Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем було вчинено протиправні дії щодо відмови у визнанні диплома бакалавра № 106118 від 20.06.2019, виданого Південним Федеральним Університетом м. Ростов-на-Дону (Російська Федерація) на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.