про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/1649/20
14 липня 2020 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баб'юк П.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -Т (Еверест-Тер), Еверест-Т, ОСОБА_3 , треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії у відповідності до договору, -
09 липня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заяв ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -Т, (Еверест-Тер), Еверест-Т, Погорелова Василя ОСОБА_4 , треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості , в якому просить визнати дії ОСОБА_5 , його директора Погорєлова ОСОБА_6 незаконними, протиправними, неправомірними; зобов'язати Еверест-Т, його директора Погорєлова В.В. сформувати вичерпну виписку та ознайомити зі всіма рішеннями / наказами у відповідності до договору; внести записи до трудової книжки у відповідності до наказів №25, №26 згідно з договором.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наступним.
Згідно із статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Нормою частин 1, 2 статті 19 КАС України визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
В перелічених категоріях справ обов'язковою умовою для віднесення справи до адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору.
Нормою пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України надано вичерпне визначення термінів, зокрема, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується виключно цих відносин.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до адміністративного суду до приватного підприємства "Еверест" із вимогами визнати дії відповідача, його директора ОСОБА_3 незаконними, протиправними, неправомірними; зобов'язати відповідача, його директора Погорєлова В. ОСОБА_7 . сформувати вичерпну виписку та ознайомити зі всіма рішеннями / наказами у відповідності до договору; внести записи до трудової книжки у відповідності до наказів №25, №26 згідно з договором.
Отже, визначаючись щодо своєї компетенції, суд враховує суб'єктний склад в даному спорі: позивач - фізична особа та відповідач - юридична особа приватного права і її керівник, та суть спору, який виник із трудових правовідносин між працівником за договором та роботодавцем - юридичною особою.
Суд зазначає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, та здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку треба розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
У даній справі спір не містить ознак публічно-правового в зв'язку з відсутністю у суб'єктному складі суб'єкта владних повноважень, а предмет розгляду даної справи випливає з трудових правовідносин, а тому, зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Так, відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між сторонами фізичною особою та юридичною особою з трудових правовідносин, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами ЦПК України.
Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом, у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч.1 ст. 6 Конвенції.
При зазначених обставинах, враховуючи, що спір пов'язаний з захистом трудових прав позивача, Тернопільський окружний адміністративний суд не є "судом встановленим законом" щодо розгляду такого спору, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
З наведеного слідує, що спір між сторонами виник із трудових відносин, за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачами владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, в даному випадку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
При цьому, згідно із частиною п'ятою статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 241, 248 КАС України, суддя
Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -Т (Еверест-Тер), Еверест-Т, ОСОБА_3 , треті особи: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії у відповідності до договору.
Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Баб'юк П.М.