14 липня 2020 р. справа № 480/3173/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що в період з 14.05.2005 по 31.12.2019 він проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). За своєю посадою має право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702 в кількості 7 днів за кожен календарний рік з 2012 року по 2019 рік включно. Наказом від 27.12.2019 № 432-ОС позивача звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу, однак всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2012 року по 2019 рік в кількості 50 календарних днів. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, з 2012 року по 2019 рік порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до ч.ч. 17, 18 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці мають право на додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення. Водночас, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється. Відповідач зазначає, що статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачена виплата компенсації військовослужбовцям за невикористані основні та додаткові відпустки. При цьому така компенсація надається виключно: а) у рік звільнення; б) тільки військовослужбовцям, тобто особам, які ще не виключені з військової частини та виконують обов'язки. Разом з тим даною нормою не передбачено та не регламентовано нарахування компенсації особам, які вже звільнені з військової служби. Також, зауважує, що за змістом ч. 8 ст. 10-1 вказаного Закону інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Тобто дана норма відсилає до спеціального акта законодавства, яким у даному випадку є Перелік військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою КМУ від 01.08.2012 N 702. У свою чергу, даним Переліком не передбачено виплату компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки. Крім того, виплати які здійснюються військовослужбовцям Державної прикордонної служби України під час звільнення, передбачені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року N 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за N 854/32306, якою передбачено компенсацію для військовослужбовців за невикористання додаткової відпустки за поточний рік за кожен місяць служби в рік звільнення та, відповідно, не передбачено права на отримання компенсації за нереалізацію пільг, у тому числі такої як додаткова відпустка за всі роки, в яких така відпустка не використовувалася. За таких обставин, не виплативши грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2012 року по 2019 рік, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і в межах наданих повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що викладені у відзиві доводи не можуть бути підставою для відмови в позові.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач проходив службу у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посадах: з 15.05.2008 по 27.11.2012 - інспектор прикордонної служби 3 категорії у відділеннях інспекторів прикордонної служби, з 26.11.2012 по день звільнення - дільничний інспектор прикордонної служби 2 категорії у відділеннях дільничних інспекторів прикордонної служби.
Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.12.2019 № 432-ОС позивача звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.10).
За своєю посадою позивач відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702 має право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я в кількості 7 днів за кожен календарний рік з 2012 року по 2019 рік.
Суд вважає, що невиплата відповідачем грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон).
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Відповідно до Переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702 (далі - Перелік), посади військовослужбовців, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби, зокрема, у відділеннях інспекторів прикордонної служби: Молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - дозиметрист (п. 7 Переліку) та Інспектор прикордонної служби 3 категорії (п. 4 Переліку), а також у відділеннях (групах) дільничних інспекторів прикордонної служби: Дільничний інспектор прикордонної служби 2 категорії та Дільничний інспектор прикордонної служби 1 категорії (п. 12 Переліку), належать до переліку військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку. Тривалість щорічної додаткової відпустки позивача складає 7 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, за час проходження військової служби позивач обіймав такі посади: з 15.05.2008 по 27.11.2012 - інспектор прикордонної служби 3 категорії у відділеннях інспекторів прикордонної служби, з 26.11.2012 по день звільнення - дільничний інспектор прикордонної служби 2 категорії у відділеннях дільничних інспекторів прикордонної служби, які відповідають Переліку.
Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702 позивач має право на щорічну додаткову відпустку.
Підстави та порядок надання додаткової відпустки військовослужбовцям передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, відповідно до абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Вказаній нормі кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. №745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з 2012 року по 2019 рік.
Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, оскільки в період з 2012 року по 2019 рік така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2012 року по 2019 рік, не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов'язання Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України/військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2012 року по 2019 рік включно у день звільнення зі служби 31.12.2019.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 /військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, за період з 2012 року по 2019 рік включно в кількості 50 днів у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.12.2019.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко