13 липня 2020 року м. Рівне №460/3514/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді У.М. Нор розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури
доГрушвицької сільської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Великоомелянська сільська об'єднана територіальна громада
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду в інтересах держави з позовом до Грушвицької сільської ради, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Зелена, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 селі АДРЕСА_4 району та зобов'язати відповідача вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 загальною вартістю 389000 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Рівненською місцевою прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства в діяльності органів влади та місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Рівненського району та виявлено, що на балансі Грушвицької сільської ради перебуває гідротехнічна споруда, на яку відсутні правовстановлюючі документи. Тобто, за наявності підстав та відповідних повноважень Грушвицькою сільською радою, як суб'єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад відповідні права комунальної власності, упродовж 14 років фактично не здійснено жодних юридично значимих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду. Тому стверджує, що використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів (свідоцтва про право власності).
Обгрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення прокурора до суду з даним позовом зазначає, що бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на споруду та її державної реєстрації, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої представляє сільська рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, та тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою. Підкреслює, що звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.
Ухвалою суду від 20.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Великоомелянську сільську об'єднану територіальну громаду.
03.06.2020 відповідач подав суду заяву, у якій зазначив, що Грушвицька сільська рада повністю визнає позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури, зобов'язується вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 загальною вартістю 389000 грн в найкоротші строки, просить розглянути справу без участі відповідача.
09.07.2020 Керівник місцевої прокуратури подав суду лист, у якому зазначив, що Рівненська місцева прокуратура не заперечує по суті заяви відповідача про визнання позовних вимог та долучення вказаної заяви до матеріалів справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, пояснень по суті спору суду не подала, про причини не повідомила, жодних заяв, клопотань суду не подала.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Вивченням стану додержання вимог законодавства в діяльності органів влади та місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Рівненського району Рівненською місцевою прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства Грушвицькою сільською радою щодо неоформления права власності на нерухоме майно територіальної громади. Зокрема встановлено, що на балансі Грушвицької сільської ради перебуває нерухоме майно, на яке відсутні правовстановлюючі документи, а саме: гідротехнічна споруда - гребля та шахтний водоскид загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_4 .
Так, рішенням Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17.11.2006 № 46 затверджено перелік об'єктів спільної власності територіальної громади Грушвицької сільської ради та передано повноваження по управлінню майном спільної власності територіальної громади виконавчому комітету сільської ради без права відчуження об'єктів; покладено контроль за виконанням даного рішення на сільського голову (а.с.12).
Згідно з Переліком об'єктів спільної власності територіальної громади сільської ради (Додаток № 1 до рішення сесії сільської ради від 17.11.2006 № 46) до власності територіальної громади с. Грушвиця передано Гідротехнічну споруду ставка (с. Грушвиця Перша) (а.с.13).
На вказану гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_4 , 05.08.2015 виготовлено технічний паспорт (інвентаризаційна справа 142 281) (а.с.14-16).
Висновком про вартість майна станом на 03.08.2015 визначено вартість вказаних гідротехнічних споруд на рівні 389000,00 грн (а.с.17).
Листом від 06.03.2019 відповідач повідомив Рівненську місцеву прокуратуру про те, що гідротехнічна споруда (ставка) перебуває в комунальній власності сільської ради згідно з рішенням від 17.11.2006 № 46, балансова вартість якої станом на 01.01.2019 становить 209942 грн (а.с.19).
Листом за № 152/01-09/19 від 04.04.2019 Грушвицька сільська рада повідомила Рівненську місцеву прокуратуру, що гідротехнічну споруду (гребля, шахтний водоскид) сільська рада періодично надає у користування, зокрема згідно з договором оренди № 30 від 15.10.2015 (а.с.18).
Листом від 24.04.2020 №133/01-09/20//ГСО Великоомелянська сільська рада повідомила Рівненську місцеву прокуратуру, що станом на 24.04.2020 право власності на гідротехнічну споруду ставка, що в селі Грушвиця Перша загальною площею 0,2574 га Грушвицькою сільською радою та Великоомелянською сільською радою не реєструвалось.
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності чи будь-яке інше речове право на нерухоме майно (споруду) Грушвицькою сільською радою та Великоомелянською сільською об'єднаною територіальною громадою станом на 04.05.2020 не зареєстровано (а.с.21).
У поданій суду 03.06.2020 заяві Грушвицька сільська рада визнає не вчинення дій щодо забезпечення проведення державної реєстрації права власності територіальної громади на гідротехнічну споруду.
Вирішуючи питання наявності підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва прокурором інтересів держави у суді, суд приймає до уваги наступне.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.
Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
В даному випадку прокурор в адміністративному позові зазначив, що відсутність правовстановлюючих документів на вказану гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 , може призвести до нецільового використання споруди або її вибуття з власності громади, що суперечить інтересам держави. У позові зазначається, що відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої представляє сільська рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави» у зв'язку з наступним.
Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров'я, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд доходить висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді у даній справі.
Вирішуючи позовні вимоги по суті даного спору, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Так, частиною другою статті 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, відповідно до частин третьої та п'ятої статті 16 Закону № 280/97-ВР, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
У зв'язку із реалізацією реформи децентралізації влади і відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
У статті 104 ЦК України також зазначено, що у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Таким чином, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території села Грушвиця Перша, є Грушвицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, яка відповідно до постанови № 1920 від 11.10.19 Центральної виборчої комісії, 22.12.2019 об'єдналася з Великоомелянською сільською радою у Великоомелянську сільську об'єднану територіальну громаду.
Відповідно до статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-VI), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
За визначенням статті 2 Закону № 1952-VI державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1952-VI загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-VI).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-VI державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.
У Державному реєстрі прав, відповідно до статті 5 Закону № 1952-VI, реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Відповідно до частини третьої статті 182 ЦК України, ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.
Отже, Грушвицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, яка уповноважена управляти комунальним майном, належним територіальній громаді с. Грушвиця, несе обов'язок щодо державної реєстрації в установленому порядку права власності територіальної громади та належного оформлення правовстановлюючих документів на об'єкти права власності територіальної громади.
Усупереч наведеному, право власності на гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по вул. Зеленій АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 за наявності підстав та відповідних повноважень Грушвицькою сільською радою, як суб'єктом комунальної власності, що реалізує від імені та в інтересах територіальної громади с. Грушвиця правомочності власника, у встановленому порядку не зареєстровано. Вказані обставини не заперечує відповідач, про що подав відповідну заяву, у якій зазначив про визнання позову.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
За результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Доводи позивача про допущену відповідачем бездіяльність щодо реєстрації права власності територіальної громади с. Грушвиця на гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 , що призвело до тривалого без відповідних правовстановлюючих документів користування вказаною спорудою, ґрунтуються на матеріальному законі та в повній мірі підтверджені матеріалами справи.
Встановивши фактичні обставини справи, з'ясувавши доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, перевіривши зазначену заяву відповідача про визнання позову на відповідність вимогам частин четвертої, шостої статті 47 та частин другої, четвертої - шостої статті 189 КАС України, суд зауважує, що заяву подано повноважною особою (підписантом Грушвицької сільської ради згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) і ці дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Таким чином, беручи до уваги положення КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог та заяви про визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави (вул. Гарна, 29, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 02910077) до Грушвицької сільської ради (вул. Середній Гай, буд.1, с. Грушвиця-Друга, Рівненський район, Рівненська область, 35364, код ЄДРПОУ 04387198), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Великоомелянська сільська об'єднана територіальна громада (35360, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Шевченка,79, код ЄДРПОУ 04387154) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Грушвицької сільської ради щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду, що знаходиться по вул. Зеленій, 15, в селі Грушвиця Перша Рівненського району Рівненської області.
Зобов'язати Грушвицьку сільську раду вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на гідротехнічну споруду загальною площею 0,2574 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст рішення складений 13 липня 2020 року.
Суддя У.М. Нор