13 липня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/1690/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Позивачі звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому просили:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
зобов'язати відповідача надати позивачам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на підставі їх клопотань.
Позовні вимоги обґрунтували посиланням на протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що перешкоджає в реалізації позивачами права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 46-51/ . Свою позицію мотивував посиланням на те, що підставою для відмови у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволів на розроблення землевпорядної документації є невідповідність поданих на розгляд клопотань вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Натомість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, оскільки на ті самі земельні ділянки попередньо надано дозвіл іншим особам.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 4.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, як визначено пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 (з урахуванням постанови від 17.06.2020 №500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
Позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотаннями про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства з масиву земельної ділянки з кадастровим номером 5324886200:00:023:0002 на території Трубайцівської сільської ради Хорольського району Полтавської області за межами населеного пункту (села Бовбасівка) /а.с. 53, 56, 59, 62/.
У клопотаннях позивачі повідомили, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності не використали. До клопотання додали графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с. 54, 57, 60, 63/.
Дані клопотання розглянуті Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та за результатами їх розгляду видані накази про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою:
від 16.10.2019 №8245-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України /а.с. 55/;
від 16.10.2019 №8247-СГ, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України /а.с. 52/;
від 21.02.2020 №5239-СГ, яким відмовлено ОСОБА_4 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав надання такого дозволу на цю саму земельну ділянку іншій особі /а.с. 61/;
від 21.02.2020 №5417-СГ, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав надання такого дозволу на цю саму земельну ділянку іншій особі /а.с. 58/.
Позивачі, не погодившись з цими наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, звернулись до суду за захистом порушеного права.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
За змістом частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За змістом частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність наказів відповідача про відмову у наданні позивачам дозволів на розробку землевпорядної документації щодо відведення у власність земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації.
А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність оспорюваних індивідуальних актів критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.
Так само, дана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Проте, як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, обмежився виключно посиланням на положення частини сьомої статті 118 ЗК України без наведення конкретних причин та умов, за яких він дійшов висновку про наявність підстав для відмови.
Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
Однак, накази від 16.10.2019 №№ 8245-СГ та 8247-СГ не містять посилань на такі конкретні обставини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.
З огляду на те, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення не містять вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена наказами від 16.10.2019 №№ 8245-СГ та 8247-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.
Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволів на розроблення проектів землеустрою так само свідчить про невідповідність спірних рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Окрім того, суд зауважує, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність. Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність.
А відтак, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на ту саму земельну ділянку іншій особі не є визначеною законом підставою для відмови у наданні таких дозволів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
До того ж, відповідачем на вимогу суду не надано доказів надання дозволів на розроблення проектів землеустрою іншим особам, а відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2020 №212160008 земельна ділянка з кадастровим номером 5324886200:00:023:0002 належить до земель державної власності, відомості про оформлення права власності або користування на цю земельну ділянку за третіми особами - відсутні /а.с. 66/.
З цих підстав суд визнає такими, що не стосуються предмету даного спору, посилання відповідача на положення частини п'ятої статті 116 ЗК України та рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівська Великобританії та Північної Ірландії".
З урахуванням наведеного, відмова ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою, оформлена наказами від 21.02.2020 №№ 5239-СГ та 5417-СГ, не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивачів у спірних відносинах суд зауважує, що такі права порушені наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16.10.2019 №№ 8245-СГ, 8247-СГ та від 21.02.2020 №№ 5239-СГ, 5417-СГ. А тому, суд, керуючись приписами частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправними та скасувавши накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16.10.2019 №№ 8245-СГ, 8247-СГ та від 21.02.2020 №№ 5239-СГ, 5417-СГ.
Протиправна бездіяльність відповідача у спірних відносинах відсутня, адже Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області розглянуті звернення позивачів по суті та за результатами їх розгляду прийняті вищезазначені накази.
Керівники Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у спірних відносинах є особами, уповноваженими на підписання розпорядчих документів (наказів) від імені органу державної влади та не можуть бути самостійними відповідачами у справі.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача безвідкладно надати позивачам дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність, суд виходить з такого.
У цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, суд враховує, що відповідач у спірних відносинах не здійснював перевірку поданих позивачами клопотань на відповідність вимогам чинного законодавства.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачыв, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.
Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №826/9569/17, від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 5.12.2019 у справі №806/2540/17, від 29.04.2020 у справі №820/4932/18 та у постанові Великої Палати від 6.11.2019 у справі №509/1350/17.
Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій справі частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачі від сплати судового збору звільнені, відповідач доказів понесення судових витрат не надав, а відтак підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16 жовтня 2019 року №№ 8245-СГ та 8247-СГ, від 21 лютого 2020 року №№ 5239-СГ, 5417-СГ.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) від 2 жовтня 2019 року вх.№І-14296/0/25-19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) від 2 жовтня 2019 року вх.№М-14294/0/25-19 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) від 5 лютого 2020 року вх.№О-3352/0/25-20 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039) повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_3 ) від 5 лютого 2020 року вх.№О-3399/0/25-20 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За змістом пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя О.О. Кукоба