ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2020Справа № 910/11887/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/11887/19
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" (32319, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін Експерт" (01601, м. Київ, площа Спортивна 1-А)
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги
без участі представників учасників справи у зв'язку з їх неявкою.
02.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін Експерт" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 31.08.2016 укладеного між ТДВ "Адамс" та ТОВ "Твін Експерт".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в рамках розгляду справи №924/167/15 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" було здійснено процесуальне правонаступництво та проведено заміну кредитора - ТДВ "Адамс" на нового кредитора - ТОВ "Твін Експерт", у зв'язку із укладенням 31.08.2016 ТДВ "Адамс" (первісний кредитор) та ТОВ "Твін Експерт" (новий кредитор) Договору про відступлення права вимоги, за змістом якого позивачем у даній справі було відступлено відповідачу право вимоги у сумі 7 675 450,78 грн., належне ТДВ "Адамс" як конкурсному кредитору у справі №924/167/15 про банкрутство ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів". В той же час позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 31.08.2016 був підписаний з боку ТДВ "Адамс" внаслідок обману та всупереч інтересам останнього. Підписання вищевказаного договору, на думку позивача, здійснювалось за зловмисною домовленістю адвоката ОСОБА_6 та його поплічника ОСОБА_1 , які за довіреністю керівника позивача надавали йому допомогу у вирішенні питання стосовно відновлення платоспроможності ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", та директора ТОВ "Твін Експерт", що є підставою для визнання даного договору недійсним на підставі ст. ст. 203, 230, 232 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (у складі судді Пукшин Л.Г.) від 04.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11887/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні, що призначене на 02.10.2019.
24.09.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно відзиву, відповідач заперечує проти позову у повному обсязі та надає свої обґрунтування щодо помилковості та безпідставності тверджень позивача щодо підписання спірного договору з боку ТДВ "Адамс" внаслідок обману та зловмисної домовленості представника ТДВ «Адамс».
У підготовчому засіданні 02.10.2019 представником позивача подано заяву про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/11887/19.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2019 зупинено провадження у справі № 910/11887/19 до вирішення питання про відвід судді Пукшин Л.Г., заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи №910/11887/19 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
03.10.2019 за наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді Пукшин Л.Г. у справі №910/11887/19 передано на розгляд судді Яковенко А.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2019 відмовлено ТОВ «Адамс» у задоволенні заяви про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи №910/11887/19.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2019 поновлено провадження у справі №910/11887/19, підготовче засідання призначено на 06.11.2019
06.11.2019 у судовому засіданні суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та відкласти підготовче засідання на 29.11.2019.
13.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Згідно відповіді, позивач вважає доводи відповідача такими, що не спростовують факту введення в оману представника позивача ТДВ «Адамс» ОСОБА_2
Ухвалою суду від 29.11.2019 задоволено клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", вирішено витребувати у ОСОБА_1 довіреність від 30.01.2015, видану Товариством з додатковою відповідальністю «Адамс», продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 18.12.2019
16.12.2019 до Господарського суду м. Києва надійшло повідомлення ОСОБА_1 по справі, в якому останній повідомляє про неможливість подання до суду витребуваних документів у зв'язку з відсутністю довіреності від 30.01.2015, виданою ТДВ «Адамс».
18.12.2019 у судовому засіданні позивач надав суду клопотання про долучення додаткових доказів по справі, а саме, нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_2 , заяву про вчинення кримінального правопорушення, ухвалу від 09.10.2019 у справі №676/6525/19.
18.12.2019 у судовому засіданні, суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача та відклав підготовче засідання на 22.01.2020
22.01.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про надання попереднього розрахунку витрат станом на 20.01.2020
У судовому засіданні 22.01.2020 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально завірені заяви свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи у порядку кримінального судочинства.
Суд, у судовому засіданні 22.01.2020 ухвалив відкласти розгляд клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, відкласти підготовче засідання на 10.02.2020 для надання часу відповідачу ознайомитись з клопотаннями позивача.
10.02.2020 до Господарського суду м. Києва електронною поштою надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки адвокат бере участь в інших судових засіданнях призначених до розгляду раніше.
Також, 10.02.2020 електронною поштою надійшло клопотання представника позивача про встановлення додаткового строку для подачі документів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі.
10.02.2020 електронною поштою надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до вирішення справи у порядку кримінального судочинства - у кримінальному провадженні №12019240070001129 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України.
10.02.2020 надійшло заперечення відповідача проти клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідач вважає, що позивач вчиняє дії, які свідчать про зловживання своїми процесуальними правами та призводить до затягування строків судового розгляду справи.
10.02.2020 до суду надійшло заперечення відповідача проти поданих позивачем документів, а саме проти долучення наданих позивачем заяв свідків та просить долучити до матеріалів справи №910/11887/19 заяву свідка ОСОБА_5
10.02.2020 надійшло клопотання представника позивача про витребування у Господарського суду Хмельницької області оригінал довіреності від 30.01.2015 , виданої ТОВ «Адамс» на ім'я ОСОБА_1 , що знаходиться в матеріалах справи №924/167/15, встановити додатковий строк для подачі документів.
Також, 10.02.2020 електронною поштою надійшла заява представника позивача про відвід головуючого у справі №910/11887/19 судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 у справі №910/11887/19 заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи №910/11887/19 залишено без розгляду. Задоволено самовідвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/11887/19, матеріали справи передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.20 справу передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (у складі судді Курдельчук І.Д.) від 11.02.2020 прийнято справу №910/11887/19 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 05.03.2020
04.03.20 Позивачем до суду подано клопотання: про зупинення провадження у справі; про відмову у приєднанні недопустимих доказів; про дослідження оригіналу договору; про виклик свідка; про приєднання документів.
Також, Позивачем 04.03.20 до канцелярії суду подано заперечення проти позиції відповідача.
У судовому засіданні 05.03.20 суд ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, про що винесено відповідну ухвалу.
Також, у судовому засіданні 05.03.20 судом вирішені заяви з процесуальних питань, про що постановлено відповідні ухвали, які внесені до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 05.03.20 судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті і виклику свідків.
Зокрема, розгляд справи по суті призначено на 09.04.20 та 11.04.20 та викликано в засідання свідків: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 .
Ухвалами про повідомлення від 07.04.2020 та 25.05.2020 судом повідомлено сторін та свідків про перенесення дат судових засідань.
У судове засідання 11.06.2020 представники сторін та свідки не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Натомість, представником позивача 11.06.2020 через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Представником відповідача 11.06.2020 подано клопотання про здійснення розгляду справи за поданими письмовими документами, без явки і участі представників сторін в засіданнях.
Судом, ухвалою від 11.06.2020 відкладено розгляд справи на 09.07.2020 та повторно викликано сторін та свідків для участі у судовому засіданні.
09.07.2020 представником відповідача до суду повторно подано клопотання про здійснення розгляду справи за поданими письмовими документами, без явки і участі представників сторін в засіданнях.
У судове засідання 09.07.2020 представники сторін та свідки не з'явилися, про дату, час і місце проведення засідання були повідомлені належним чином.
Зв'язку із тим , що свідки без поважних причин не з'явились в судове засідання та не клопотали і не брали участі в судовому засіданні в режимі відео конференції суд не бере до уваги їх показання, відповідно до ч. 2 ст.89 ГПК України.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
31.08.2016 між ТДВ "Адамс" (первісний кредитор) та ТОВ "Твін Експерт" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - "Договір"), за умовами якого:
- первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває в порядку та на умовах, визначених даним договором право вимоги, належне первісному кредитору як конкурсному кредитору у справі №924/167/15, яка знаходиться в провадженні господарського суду Хмельницької області, про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" в сумі 7 675 450,78 грн. (п. 1.1 Договору);
- зазначена в п. 1.1 цього Договору вимога складається з права вимоги в сумі 7 675 450,78 грн., яка підтверджується ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.11.2015 по справі №924/167/15 та ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.07.2016 по справі №924/167/15. За цим Договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі визначеному в п. 1.1 цього Договору. Права кредитора переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. При цьому, новий кредитор набуває статусу кредитора у справі №924/167/15 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (п.п. 1.2, 1.3.);
- за відступлення передбаченого п. 1.1 даного Договору права вимоги Новий кредитор зобов'язується сплатити на користь Первісного кредитора 500 000,00 грн. Сплата здійснюється в наступному порядку: 200 000,00 грн. новий кредитор сплачує на користь первісного на протязі трьох робочих днів з дати укладання даного Договору; 300 000,00 грн. новий кредитор сплачує на користь первісного кредитора до 20.12.2016. Усі права первісного кредитора переходять до нового кредитора з дати проведення новим кредитором повного розрахунку із первісним кредитором за даним договором (п.п. 2.1, 2.2.).
Договір підписано від ТДВ «Адамс» т.в.о. президента ОСОБА_2., яка діяла на підставі статуту, та від ТОВ «Твін Експерт» директором ОСОБА_5., та скріплено печатками сторін.
Позивач просить суд визнати Договір недійсним, посилаючись на те, що спірний договір був підписаний з боку ТДВ "Адамс" внаслідок обману та всупереч інтересам останнього. Підписання договору, на думку позивача, здійснювалось за зловмисною домовленістю адвоката ОСОБА_6 та його поплічника ОСОБА_1 , які за довіреністю керівника позивача надавали йому допомогу у вирішенні питання стосовно відновлення платоспроможності ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", та директора ТОВ "Твін Експерт", що є підставою для визнання даного договору недійсним на підставі ст. ст. 203, 230, 232 ЦК України.
За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто, в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним правочину (у даному випадку - Договору), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
У поданому до суду позові, правовою підставою для визнання недійсним правочину Позивач вказує норми статей ст. ст. 203, 230, 232 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
При цьому, у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України, господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.
Виходячи з чого, з наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання), вчиненого під дією обману необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію, а також наявність умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі 907/738/16 та від 25.07.2019 у справі 910/9879/18.
Враховуючи викладене, оцінивши обставини, наведені позивачем у позовній заяві та поясненнях, якими обґрунтовано недійсність договору, а також дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено законних підстав для визнання недійсним оспорюваного ним договору, з огляду на наступне.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що оспорюваний правочин укладено на вкрай невигідних для ТДВ «Адамс» умовах, які передбачають лише сплату 6,5 відсотків від суми відступлених кредиторських вимог у розмірі 7 675 450,78 грн. Очевидно, що оспорюваний договір підписано з боку ТОВ «Твін експерт» в особі директора Боднарчука О.В. з метою встановлення контролю за підприємством божником ВАТ «Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів» у процедурі банкрутства по справі №924/167/15.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою, спірний договір є договором про відступлення права вимоги.
За приписами п.1, ч.1, статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, внаслідок передачі ТДВ «Адамс» права вимоги до ВАТ «Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів» та отримання за це грошових коштів згідно умов договору, права кредитора і разом з тим ризики невиконання боржником зобов'язань перейшли до ТОВ «Твін Експерт».
Перехід права вимоги за укладеним договором від ТДВ «Адамс» до ТОВ «Твін Експерт» припиняє будь-які зобов'язальні правовідносини між ТДВ «Адамс» та ВАТ «Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів».
При цьому, таке припинення є очевидним, в силу норм статей 514, 519 ЦК України.
Позивачем належними та допустимим доказами не доведено в чому саме полягав обман при укладенні спірного договору. Твердження про те, що укладаючи спірний договір, позивач розраховував на те, що після його укладення будуть збережені майнові інтереси ТДВ «Адамс» у справі про банкрутство ВАТ «Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів» спростовується самими ж умовами укладеного договору та нормами статей 524, 519 ЦК України.
Стосовно тверджень позивача щодо зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою, суд зазначає наступне.
У поданому до суду позові, позивач вказує, що підписання спірного договору здійснювалось за зловмисною домовленістю адвоката ОСОБА_6 та його поплічника ОСОБА_1 , які за довіреністю керівника позивача надавали йому допомогу у вирішенні питання стосовно відновлення платоспроможності ВАТ "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів", та директора ТОВ "Твін Експерт", що є підставою для визнання даного договору недійсним на підставі ст. 232 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Згідно із пунктом 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Таким чином, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що "що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.
Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють».
У даному випадку, спірний договір підписано від ТДВ «Адамс» т.в.о. президента ОСОБА_2., яка діяла на підставі статуту, та від ТОВ «Твін Експерт» директором ОСОБА_5., та скріплено печатками сторін.
Таким чином, від імені позивача договір укладено не представником, а безпосередньо керівником Товариства позивача. Позивачем не доведено які несприятливі наслідки настали через укладення оспорюваного ним договору, а також, не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умислу щодо зловмисної домовленості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін Експерт" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 31.08.2016 укладеного між ТДВ "Адамс" та ТОВ "Твін Експерт".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували доводи Товариства, викладені у позовній заяві.
Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" (32319, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Мукша, Китайгородська, вул. Матросова, 1; ідентифікаційний код 21332108) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твін Експерт" (01601, м. Київ, площа Спортивна, 1-А; ідентифікаційний код 39770434) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.07.2020
Суддя І.Д. Курдельчук