ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2020Справа № 910/17695/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін
справу за позовом Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва (вул. Закревського, буд. 29, м. Київ, 02217) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія-ВР» (вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ, 02125) про стягнення суми заборгованості у розмірі 84884,31 грн,
Представники сторін:
від позивача: Галушка Михайло Васильович (договір № 17/07 про надання правової допомоги від 17.07.2019, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 03.03.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2475 від 10.01.2019);
від відповідача: не з'явився
Позивач - Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія-ВР», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія-ВР» на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва суму основної заборгованості у розмірі 44934,92 грн, штрафні санкції у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та інфляційних збитків у розмірі 39949,39 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 36 про надання послуг автотранспортом та механізмами від 12.07.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 24.12.2019, відповідачем - 23.01.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстр поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
05.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд при вирішенні спору застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відовідач у поданому відзиві зазначає, що з поданих позивачем до суду документів неможливо встановити, чи дійсно у відповідача наявна перед позивачем заборгованість. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач не здійснював оплати або не вчасно здійснював, якими могли були належним чином засвідчені банківські виписки. Крім того, позивачем нараховуються штрафні санкції на більший період, ніж це передбачено, а також період нарахування виходить за межі строків позовної давності у зв'язку з чим просить суд застосувати строки позовної давності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 судом постановлено проводити розгляд справи № 910/17695/19 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 05.03.2020.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., установленням в Україні карантину у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 20.03.2020 №242, від 25.03.2020 №239, від 29.03.2020 №241, від 02.04.2020 №255), судове засідання у справі № 910/17695/19 призначено на 14.05.2020.
Копію ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання 14.05.2020 позивачем отримано 13.05.2020, відповідачем - 12.05.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
08.05.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12.05.2020 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких позивачем також додано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Зі змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 44934,92 грн, штрафні санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 5718,52 грн, інфляційні нарахування у розмірі 7689,94 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн, а всього 60264,38 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання 14.05.2020 з'явився представник позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020, постановленої без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, судове засідання у справі відкладено на 11.06.2020.
Копію ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання 11.06.2020 відповідачем отримано 27.05.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
27.05.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061).
В підготовче засідання 11.06.2020 сторони не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020, постановленої без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, у зв'язку із запровадженням карантину на території України, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, судове засідання у справі відкладено на 09.07.2020
Копію ухвали про повідомлення про дату, час і місце судового засідання 09.07.2020 позивачем отримано 18.06.2020, відповідачем - 19.06.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
07.07.2020 до суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідач скористався правом подачі відзиву, де висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог. В процесі розгляду справи по суті відповідачем у справі не надано будь-яких заяв чи клопотань, що стосувалися б необхідності з'ясування додаткових обставин у справі. При цьому у суду відсутні об'єктивні сподівання (очікування), що подальше відкладання справи відповідає засадам господарського судочинства, зазначеним в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про можливість розгляду справи № 910/17695/19 за відсутності уповноваженого представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
12.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія - ВР» (замовник) та Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Деснянського району м. Києва (виконавець) укладено договір № 36 про надання послуг автотранспортом та механізмами, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги (роботу) автотранспортом, спеціальною технікою, згідно коду ДК 016-2010, код 49.41.1., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та в строки, визначені даним договором.
Відповідно до п. 6.1. розділу 6 договору даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині грошових зобов'язань - до повного розрахунку.
Згідно із п. 3.1. розділу 3 договору сума вартості наданих послуг визначається щомісячно двостороннім актом виконаних робіт відповідно до оформлених подорожніх листів та змінних рапортів, де вказана фактично виконана послуга.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем та відповідачем за період липня, вересня, жовтня, листопада 2017 року складено і підписані акти виконаних робіт по наданню послуг автотранспортом згідно договору № 36 від 12.07.2017 на суму 2387,42 грн з ПДВ (акт № 106 за липень 2017 року), на суму 40208,42 грн з ПДВ (акт № 124 за вересень 2017 року), на суму 43612,99 грн з ПДВ (акт № 156 за вересень 2017 року), на суму 4902,34 грн з ПДВ (акт № 158 за вересень 2017 року), на суму 10802,33 грн з ПДВ (акт № 169 за жовтень 2017 року), на суму 2325,79 грн з ПДВ (акт № 175 за жовтень 2017 року), на суму 3041,04 грн з ПДВ (акт № 192 за листопад 2017 року), на суму 4347,17 грн з ПДВ (акт № 196 за листопад 2017 року).
Відповідно до п. 3.5. розділу 3 договору результат сплати за надані послуги здійснюється упродовж трьох банківських днів з моменту надходження платіжної вимоги-доручення (рахунку) та підписання акту виконаних робіт обома сторонами. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця до 3 числа кожного наступного місяця за звітним.
13.07.2017 відповідачем на користь позивача здійснено оплату вартості послуг за договором у розмірі 2387,42 грн за актом (виписка по особовому рахунку за 13.07.2017, наданої АБ «Банк Кредит Дніпро»), 31.10.2017 - у розмірі 40208,42 грн (виписка по особовому рахунку за 31.10.2017, наданої АБ «Банк Кредит Дніпро»), 08.11.2017 - 4902,34 грн (виписка по особовому рахунку за 08.11.2017, наданої АБ «Банк Кредит Дніпро»), а всього здійснено оплат за договором у розмірі 47498,18 грн.
29.12.2017 між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних вимог, за якою сторони визнають та підтверджують, зокрема, що позивач має до відповідача вимогу, строк якої настав, за договором № 36 від 12.07.2017, яка виникла станом на 29.12.2017 за виконані роботи, у розмірі 9899,20 грн.
В подальшому сторонами складено та підписано акт взаємозаліку від 30.09.2019, за яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 36 від 12.07.2017 складає 44934,92 грн.
Вказані суми відображені також у картці рахунку: 361 позивача за 01.07.2017-04.03.2020.
15.04.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг у розмірі 44934,92 грн у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з урахуванням пені та інфляційних нарахувань.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між сторонами укладено договір № 36 від 12.07.2017 про надання послуг автотранспортом та механізмами, за яким позивачем надано на користь відповідача послуги (роботи) автотранспортом, спеціальною технікою на загальну суму 111 627,50 грн, що підтверджується актами виконаних робіт по наданню послуг автотранспортом, які підписані стороною відповідача без зауважень та застережень.
Відповідачем, на виконання зобов'язань за договором проведено оплату вартості наданих послуг у розмірі 47498,18 грн.
В подальшому сторонами проведено зарахування зустрічних позовних вимог у розмірі 9899,20 грн, а також взаємозалік вимог, про що складено угоду про зарахування зустрічних вимог та акт взаємозаліку від 30.09.2019 у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором № 36 від 12.07.2017 становить 44937,92 грн. Акт взаємозаліку від 30.09.2019, що підтверджує вказану заборгованість, підписано відповідачем також без зауважень та застережень.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріали справи не містять належних доказів погашення заборгованості за договором у розмірі 44934,92 грн з боку відповідача, спростувань щодо вказаного розміру заборгованості, контрозрахунку заборгованості відповідачем не надано.
Таким чином, враховуючи порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення оплати за надані послуги, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 44934,92 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із п.п. 4.1.1. п. 4.1. розділу 4 договору за несвоєчасну оплату послуг в передбачений в п. 3.5. термін замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем нараховано до сплати відповідачу, з урахуванням зменшення позовних вимог, пеню у розмірі 5718,52 грн та інфляційні нарахування у розмірі 7689,94 грн.
Наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає встановленим судом обставинам та приймається судом в якості належного.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума пені у розмірі 5718,52 грн, інфляційні нарахування у розмірі 7689,94 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, заявленого у поданому відзиві, то суд зазначає.
Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем здійснено розрахунок пені з урахуванням строку, визначеного у ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим застосування строку позовної давності щодо стягнення пені не здійснюється.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 46, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія-ВР» (вул. Старосільська, буд. 1, м. Київ, 02125, ідентифікаційний код 38013854) на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району» м. Києва (вул. Закревського, буд. 29, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 04590234) заборгованість у розмірі 44934 грн 92 коп, пеню у розмірі 5718 грн 52 коп, інфляційні нарахування у розмірі 7689 грн 94 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн 00 коп, а всього 60264 (шістдесят тисяч двісті шістдесят чотири) грн 38 (тридцять вісім) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2020.
Суддя В.О.Демидов