ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.07.2020Справа № 910/5362/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" Дніпропетровської області
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Києва
про відшкодування збитків, ціна позову 15534,40 грн.
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у квітні 2020 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що ним (вантажовідправником) у січні 2020 року на адресу ВП "ДТЕК Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" (вантажоодержувач) був відправлений залізничний вагон № 56339740 з вугіллям кам'яним марки Г-газоване загальною вагою 69,1 т.
Вантаж прибув на станцію Клепарів Львівської області. При розкритті вагону і проведенні переважування була встановлена недостача вугілля кам'яного марки Г-газоване вагою 9,869 т, що перевищує норму природних втрат (1% від маси вантажу).
Відповідач передав ВП "ДТЕК Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" меншу кількість вантажу, ніж це встановлено залізничною накладною № 47524541 від 7 січня 2020 р.
На підставі ст. 133 Статуту залізниць України ВП "ДТЕК Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" передало йому право на пред'явлення позову до відповідача, що підтверджується переуступним підписом на залізничній накладній № 47524541.
Враховуючи наведене, позивач, виходячи з вартості 1 т вантажу 1574,06 грн. з ПДВ, просив на підставі ч. 2 ст. 924 ЦК України задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 15534,40 грн. збитків у розмірі вартості втраченого вантажу, а також понесені по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог, недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі. Вказував, що залізничний вагон № 56339740 прибув на станцію Клепарів Львівської області у технічно несправному стані, зокрема, був злам п'ятого люку. Згідно з картотечними даними АСК ВП УЗ власником вищевказаного вагону є ТОВ "Метінвест-Шипінг", тому останній має утримувати належне йому майно в належному стані. Також зазначав, що позивачем не здійснено розрахунок маси вантажу з урахуванням норми природної втрати вантажу і граничного розходження визначення маси.
Подав клопотання про витребування доказів, а саме договору № 1-1-2016/006 від 27 січня 2016 р. з усіма додатками до них, що підтверджує кількість та вартість відправленого вантажу за залізничною накладною № 47524541. Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання у зв'язку з його безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р., Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Судом встановлено, що у січні 2020 року позивачем (вантажовідправник) на адресу ВП "ДТЕК Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" (одержувач) був відправлений залізничний вагон № 56339740 з вугіллям кам'яним марки Г-газоване загальною вагою 69,1 т. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи залізничною накладною № 47524541 від 7 січня 2020 р., згідно з якою вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем.
Після прибуття вагону на станцію Клепарів Львівської області було проведено переважування товару та встановлено недостачу вугілля кам'яного у вагоні № 56339740 вагою 9,869 т, що перевищує норму природних втрат (1% від маси вантажу).
Зокрема, у вказаному вагоні вугілля навантажене хвилеподібно, нижче бортів на 1,10 м, заглибина приблизним розміром 2,5 м х 2,5 м, маркування відсутнє. Злам п'ятого люка. На хребтовій балці вздовж вагона та станційних коліях вантажу не виявлено. Вагон прибув технічно не справним.
Вказані обставини підтверджуються наявним у справі комерційним актом № 370400/2/19 від 16 січня 2020 р.
Доводи відповідача про те, що втрата вантажу у вагоні № 56339740 пов'язана із тим, що у цьому вагоні був зламаний люк п'ятої кришки зліва є необґрунтованими, оскільки між цими обставинами відсутній прямий причино-наслідковий зв'язок.
Як слідує з матеріалів справи обставини зламу люка було виявлено вже після здійснення відповідачем перевезення за договором. Всупереч вимог ст. 74 ГПК України доказів того, що кришка люка була зламана до початку або під час здійснення перевезення суду не надано.
Посилання відповідача на акт про технічний стан вагона від 16 січня 2020 р., є безпідставними, оскільки вказаний акт відповідачем в якості доказу суду не надано.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 130, ст. 133 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
На підставі вищевказаних положень Статуту ВП "ДТЕК Бурштинська ТЕС" АТ "ДТЕК Західенерго" (вантажоодержувач) передала позивачу право пред'явлення позову за недостачу вантажу у вищевказаному залізничному вагоні.
Це підтверджується поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, переуступним підписом вантажоодержувача на залізничній накладній № 47524541 від 7 січня 2020 р.
Згідно ст.ст. 113, 114, 115 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано довідку Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про вартість вугільної продукції № 1/705 від 4 лютого 2020 р., яка в силу положень ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України є належним та допустимим доказом визначення вартості вантажу, оскільки указані положення не визначають вичерпного переліку документів, якими може підтверджуватись вартість вантажу. Тому доводи відповідача з приводу недоведеності позивачем вартості втраченого вантажу є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 р. (далі - Правила) визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
З матеріалів справи слідує, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19 вересня 2013 р. (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України № 163 від 19 березня 2002 р. є мінеральним паливом.
Отже, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничною накладною № 47524541 було вугілля кам'яне - мінеральне паливо, то позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу при розрахунку збитків.
Виходячи з вартості 1 т вугілля кам'яного 1574,06 грн. з ПДВ за накладною № 47524541 вартість втраченого вантажу, з урахуванням норми природних втрат, складає 15534,40 грн. (9,869т х 1574,06 грн.).
Згідно вимог ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Доказів відшкодування відповідачем на користь позивача заявлених до стягнення збитків суду не надано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 623, 924 ЦК України, ст.ст. 224, 314 ГК України підлягає стягненню 15534,40 грн. збитків.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" Дніпропетровської області задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код 00178353) 15534,40 грн. збитків, 2102 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар