ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020Справа № 910/17117/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідністю "Юрія-фарм"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Partners"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача Квітко Є.В. (адвокат);
від відповідача не з'явилися.
В судовому засіданні 30.06.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 14.07.2020 року.
04 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідністю "Юрія-фарм" (позивач) надійшла позовна заява № ЮФ/02-480 від 04.12.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Partners" (відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом № 40-17/У від 28.09.2017 року в сумі 115 100,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2019 року становить 2 755 421,95 грн. (два мільйони сімсот п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять одна гривня 95 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за контрактом № 40-17/У від 28.09.2017 року, зокрема, у визначені контрактом строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/17117/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.04.2020 року та зупинено провадження у справі № 910/17117/19 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
28.12.2019 року Господарський суд міста Києва звернувся до Ташкентського міського економічного суду із судовим дорученням про вручення документів.
25.02.2020 року через відділ діловодства суду від Ташкентського міського економічного суду надійшло підтвердження про вручення документів, оформлене супровідним листом № 09/272 від 06.02.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року поновлено провадження у справі № 910/17117/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 19.05.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 року підготовче засідання відкладено на 09.06.2020 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 09.06.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17117/19 до судового розгляду по суті на 30.06.2020 року.
В судовому засіданні 30.06.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання 30.06.2020 року не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальності "Юрія-Фарм" (надалі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТМ Partners" (надалі - покупець, відповідач) укладено контракт № 40-17/У (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого, продавець продає, а покупець купує фармацевтичну продукцію (товар) на умовах і в порядку, передбачених даним контрактом. Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру і ціна товару що поставляється за даним контрактом, визначається сторонами і вказується в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до контракту.
Згідно із п. 1.3 контракту, поставка товару здійснюється продавцем окремими партіями, виходячи з попередніх заявок покупця та узгодженої сторонами специфікації на конкретну партію товару в обумовленому даним контрактом порядку.
Відповідно до п. 2.1. контракту, ціни на товар встановлюються сторонами на кожну конкретну партію товару, поставляється в рамках даного контракту, і відображаються в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до контракту.
Загальна сума контракту становить загальну суму всіх до даного контракту (п. 2.3. контракту).
Пунктом 4.1. контракту визначено, що оплата за поставлений по даному Контракту товар здійснюється покупцем виходячи з узгодженої сторонами у відповідній Специфікації вартості товару. Валюта платежу - долари США.
Відповідно до п. 4.2. контракту покупець сплачує продавцю вартість кожної поставленої партії товару, шляхом прямого банківського переказу на рахунок продавця.
Оплата по даному контракту проводиться не пізніше 120 (ста двадцяти) календарних днів з дня митного оформлення товару в країні продавця (п. 4.3. контракту).
Згідно специфікації № 11 від 28.11.2018 року сторонами визначено поставку товару вартістю 147 685,76 доларів США.
Відповідно до п. 3.7. контракту відвантаження товару здійснюється на протязі 45 календарних днів від дати підписання специфікації на відповідну партію товару та отримання повідомлення від покупця про готовність прийняти товар.
Позивач свої зобов'язання за контрактом щодо поставки товару на загальну суму 147 685,76 доларів США виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується митною декларацією № UA902050/2018/512148 від 05.12.2018 року, специфікацією № 11 від 28.11.2018 року, інвойсом № 67315 від 30.11.2018 року та пакувальним листом від 30.11.2018 року.
Митне оформлення товару в країні позивача (Україна) відбулось 05.12.2018 року, що підтверджується митною декларацією № UA902050/2018/512148 від 05.12.2018 року.
Однак, в порушення вимог 4.3. контракту відповідач здійснив часткову оплату товару по митній декларації № UA902050/2018/512148 від 05.12.2018 року на суму 32 585,00 доларів США, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за вказаною митною декларацією становить 115 100,76 доларів США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 115 100,76 доларів США.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Пунктом 11.1. контракту передбачено, що спори і розбіжності за даним контрактом або у зв'язку з ним, підлягають передачі, якщо позивачем є продавець до Господарського суду м. Києва. Регулюючим правом є матеріальне право України.
Виходячи з викладеного переданий на розгляд спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва із застосуванням норм права України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Суд зауважує, що умовами п. п. 4.3. контракту визначено, що оплата по даному контракту проводиться не пізніше 120 (ста двадцяти) календарних днів з дня митного оформлення товару в країні продавця.
Відтак, строк оплати за поставлений згідно специфікації № 11 від 28.11.2018 року товар є таким, що настав.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 115 100,76 доларів США та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
При цьому, суд не приймає до уваги наданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 року по 06.04.2020 року, оскільки даний акт позивачем не підписаний, а доказів його направлення позивачу для погодження та підписання відповідачем не надано.
Суд зауважує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).
Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами контракт є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом № 40-17/У від 28.09.2017 року в сумі 115 100,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2019 року становить 2 755 421,95 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 41 331,34 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ Partners" (ідентифікаційний код 2004511717, адреса: 100100, Республіка Узбекистан, м. Ташкент, вул. Шота Руставелі, 45) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "Юрія-фарм" (ідентифікаційний код 30109129, адреса: 03680, м. Київ, вул. М.Амосова, 10) грошові кошти: заборгованість за контрактом № 40-17/У від 28.09.2017 року - 115 100,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 04.12.2019 року становить 2 755 421,95 грн. (два мільйони сімсот п'ятдесят п'ять тисяч чотириста двадцять одна гривня 95 копійок) та судовий збір - 41 331,34 грн. (сорок одна тисяча триста тридцять одна гривня 34 копійки).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.07.2020р.
Суддя О.В. Котков