ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2020Справа № 910/17057/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянсгруп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К"
про стягнення 517534,25 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянсгруп"
про стягнення 263671,23 грн.
за участі представників:
від позивача: Чорній М.С., адвокат,
від відповідача: Лисюк Т.А., адвокат,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансальянсгруп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К" про стягнення 517534,25 грн., з яких: 177534,25 грн. пені та 340000 грн. неодержаного прибутку (втраченої вигоди) внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання від 02.07.2018 № ПТ-02072018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 14.01.2020.
13.01.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянсгруп" про стягнення 263671,23 грн. пені за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов'язання за договором постачання від 02.07.2018 № ПТ-02072018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 вказану зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
27.01.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.01.2020 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К" до розгляду (спільно з первісним позовом) та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
У відзиві на первісну позовну заяву відповідач вказав, що позивач висловлював прохання по вдосконаленню устаткування та виготовлення вузлів, у зв'язку з чим відповідач повідомляв про необхідність продовження строків поставки такого устаткування, які представники позивача мали намір узгодити. Крім того, відповідач заперечив проти задоволення позовної вимоги про стягнення неодержаного прибутку, пославшись на не підтвердження позивачем їх розміру належними доказами, а також на відсутність договору, який би визначав умови передання позивачем спірного обладнання в оренду.
У відповіді на відзив на первісну позовну заяву позивач зазначив, що направляв на електронну пошту відповідача письмові зауваження по виготовленню продукції, однак сторонами не вносилися зміни до істотних умов договору щодо його предмету, строку та ціни. Щодо заявленої вимоги про стягнення втраченої вигоди, то позивач послався на те, що укладав договір із відповідачем вже маючи попередню домовленість про передачу відповідного обладнання в оренду з 19.11.2018 року. На підтвердження розміру неодержаного прибутку позивач надав акти звірки взаємних розрахунків за відповідним договором оренди, в яких вартість оренди обладнання за березень, липень, серпень 2019 року складає від 418849,20 грн. до 472157,28 грн. Разом із цим, незалежно від часу фактичної експлуатації обладнання, мінімальний розмір орендної плати мав становити 170000 грн. за місяць.
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач зазначив, що оскільки позивач не здійснив у передбачений договором строк поставку обладнання, відповідач звертався до останнього з претензією щодо порушення істотних умов договору. Наведене спричинило звернення відповідача за зустрічним позовом із листом щодо припинення договору в односторонньому порядку, після чого позивач за зустрічним позовом не висував вимог про продовження строку дії вказаного договору. Таким чином, правові підстави для нарахування пені, на думку відповідача за зустрічним позовом, відсутні.
Дана справа розглянута з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.07.2018 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір постачання № ПТ-02072018, за умовами якого останній зобов'язався поставити у власність покупця устаткування в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору покупець зобов'язаний прийняти та своєчасно сплатити за продукцію, що поставлялася в його власність за умовами цього договору.
Згідно з пунктом 8.4 договору всі зміни та доповнення до цього договору можуть бути внесені при згоді на це обох сторін і оформляються додатковими угодами, що є невід'ємними частинами до цього договору та специфікації.
Як передбачено умовами укладеної до договору специфікації № 1, відповідач зобов'язався виготовити та поставити комплекс тонелепрохідницький КЩ-2,15, вартістю 2500000 грн. без ПДВ, у кількості 2 штуки, тобто загальною вартістю 6000000 грн. з ПДВ.
Пунктом 2 специфікації визначений порядок розрахунків за товар, а саме: перший платіж у розмірі 50 % від вартості однієї одиниці товару в сумі 1500000 грн. з ПДВ позивач сплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації (пункт 2.1); другий платіж у розмірі 50 % від вартості готового до відвантаження товару в сумі 1500000 грн. з ПДВ позивач здійснює протягом 5 банківських днів з дати отримання від постачальника письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження (пункт 2.2); третій платіж у розмірі 50 % від вартості однієї одиниці товару в сумі 1500000 грн. з ПДВ позивач сплачує протягом 15 робочих днів від дати відвантаження першої одиниці товару, перевірки переданого обладнання в роботі та підтвердження заявлених технічних параметрів і характеристик (пункт 2.3); четвертий платіж у розмірі 50 % від вартості готової до відвантаження другої одиниці товару в сумі 1500000 грн. з ПДВ позивач здійснює протягом 5 банківських днів з дати отримання від постачальника письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження (пункт 2.4).
Згідно з пунктом 3.1 специфікації перша одиниця товару має бути підготовлена до відвантаження не пізніше 120 днів після отримання попередньої оплати (платежу, передбаченого пунктом 2.1 специфікації).
Друга одиниця товару, відповідно до пункту 3.2, має бути підготовлена до відвантаження не пізніше 120 днів після отримання попередньої оплати (платежу, передбаченого пунктом 2.3 специфікації).
Специфікацією № 2 сторони погодили, що відповідач зобов'язується виготовити та поставити позивачу ролик (креслення 5215.03.16.100А) у кількості 5 штук, вартістю 4920 грн. без ПДВ за штуку, на загальну суму 29520 грн. з ПДВ. Вказаний товар має бути виготовлений протягом 30 календарних днів з моменту надходження передплати на рахунок відповідача та затвердження креслень. Із умов оплати слідує, що 60 % позивач мав сплатити на умовах передоплати, а 40 % - за фактом виготовлення. Поставка сторонами погоджена шляхом самовивозу зі складу відповідача.
Як убачається із матеріалів справи, позивач сплатив на рахунок відповідача за договором 1000000 грн. за платіжним дорученням від 05.07.2018 № 28, 500000 грн. за платіжним дорученням від 20.07.2018 № 56. Також, позивачем сплачено 1500000 грн. за платіжним дорученням від 21.01.2019 № 21 із призначенням платежу «оплата за ОЗ згідно рахунку від 04.07.2018 № 95», та 12600 грн. за платіжним дорученням від 21.01.2019 № 22 із призначенням платежу «оплата за послуги згідно рахунку від 18.01.2019 № 5».
При цьому, рахунок на оплату від 04.07.2018 № 95 виставлений відповідачем за договором від 02.07.2018 № ПТ-02072018 на суму 6000000 грн. з ПДВ за комплекс тонелепрохідницький КЩ-2,15 у кількості 2 штуки. Щодо рахунку від 18.01.2019 № 5, то останній виставлений відповідачем за договором на загальну суму 24100 грн. з ПДВ на оплату транспортувальних опор, обичайки та організації перевезення вантажу.
Листом від 16.11.2018 № 134 позивач зазначив, що 23.10.2018 при зустрічі представників сторін встановлено виготовлення відповідачем тільки металевого корпусу першого тонелепрохідного щита КЩ-2,15 та розроблено технічну документацію на окремі вузли щита. Висловлені позивачем зауваження до технічної документації були обговорені та узгоджені сторонами до виконання без внесення змін до договору в частині ціни та строків виготовлення і поставки продукції. Таким чином, позивач очікував на поставку першої одиниці товару не пізніше 17.11.2018 року.
Згідно з актом від 17.01.2019 попереднього випробування комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15 сторонами погоджено, що всі механізми та елементи гідро схеми працюють справно, місць протікань не виявлено, зауваження відсутні.
18.01.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 19-014 щодо готовності до відвантаження комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15 та з проханням оплатити залишок грошових коштів згідно зі специфікацією № 1.
Відповідно до видаткової накладної від 22.01.2019 № 17 відповідач поставив позивачу комплекс тонелепрохідницький КЩ-2,15 у кількості 1 шт., вартістю 3000000 грн. з ПДВ.
У свою чергу, позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.01.2019 № 5 щодо несвоєчасної поставки товару, який мав бути поставленим до 20.11.2018, у зв'язку з чим нарахував відповідачу пеню.
Крім того, позивач зазначає про направлення відповідачу повідомлення від 28.01.2019 № 6, копію якого надає до матеріалів справи, про припинення дії договору від 02.07.2018 № ПТ-02072018 в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 ЦК України через несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань за договором.
У відповіді від 19.02.2019 № 19-047 на претензію від 28.01.2019 № 5 відповідач зазначив, що причини затримки спричинені проханням позивача внести зміни до конструкції обладнання, після чого конструктори відповідача опрацьовували можливість внесення змін без погіршення технічних характеристик обладнання, що погоджували з технічними фахівцями позивача та озвучували терміни внесення змін. Також позивач висловлював прохання після випробувань комплексу придбати та залити масла для комплексу на території заводу та провести опрацювання обладнання в умовах заводу. Після того відповідач очікував доставку тюбінгів з компанії позивача для перевірки працездатності блокоукладчика. На підтвердження закупівлі 200 літрів оливи індустріальної ІГП-18 відповідач надав копію видаткової накладної від 18.12.2018 № 7033 на суму 8460 грн. з ПДВ від постачальника ТОВ «Біоресурс».
Поряд із цим, позивач зазначає про понесення ним збитків внаслідок несвоєчасної поставки відповідачем товару, оскільки 12.08.2019 позивач отримав претензію від 05.08.2019 № 93 від контрагента ТОВ «Натеко Енерго Монтаж» щодо сплати пені за додатковою угодою від 20.07.2018 № 2 до договору від 17.07.2017 № ТП-17072017, предметом якої є передання в оренду комплексу тонелепрохідницький КЩ-2,15.
Із матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Натеко Енерго Монтаж» укладено договір від 17.07.2017 № ТП-17072017 про надання транспортних послуг, за умовами якого ТОВ «Натеко Енерго Монтаж», як замовник, замовляє, а позивач, як виконавець, зобов'язується надавати транспортні послуги відповідно до переліку, зазначеного в додатку № 1 до договору. Транспортні послуги включають перевезення будівельних матеріалів, вивезення будівельних відходів (сміття, ґрунт, інші відходи), виконання земляних робіт.
Додатковою угодою від 20.07.2018 № 2 до договору від 17.07.2017 № ТП-17072017 сторони погодили, що позивач, як виконавець та орендодавець, зобов'язується 19.11.2018 передати ТОВ «Натеко Енерго Монтаж», як замовнику та орендарю, у строкове платне користування комплекс тонелепрохідницький КЩ-2,15 (далі за угодою - щит) згідно з актом прийому-передачі, а орендар зобов'язався здійснювати орендні платежі протягом строку дії оренди.
Сторони погодили вартість щомісячної орендної плати, що розраховується відповідно до відпрацьованих машиногодин, становить не менше 170000 грн. з ПДВ на місяць та сплачується на підставі виставлених рахунків. Точна вартість оренди визначається підписаним актом сторонами (пункт 2 додаткової угоди).
Згідно з пунктом 3 додаткової угоди щит передається на строк до 20.04.2021 року.
Відповідно до пунктів 3 та 4 додаткової угоди в разі порушення строків передачі щита до 10 календарних днів орендодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від місячної вартості оренди. У разі порушення строків передачі щита більше ніж на 10 днів, орендодавець сплачує пеню в розмірі 2 % від щомісячної вартості оренди за кожен день невиконання зобов'язання.
Так, між вказаними сторонами велось листування щодо передачі 19.11.2018 позивачем щита в оренду, як погоджено в додатковій угоді від 20.07.2018 № 2 до договору від 17.07.2017 № ТП-17072017.
Даний щит (комплекс тонелепрохідницький КЩ-2,15) відповідно до акта приймання-передачі переданий позивачем в оренду ТОВ «Натеко Енерго Монтаж» 23.01.2019 року.
На підтвердження отримання позивачем прибутку за переданий в оренду щит позивачем надані наступні акти здачі-приймання робіт та надання послуг: від 01.03.2019 № 107 на суму 472157,28 грн., від 31.03.2019 № 109 на суму 472157,28 грн., від 16.07.2019 № 294 на суму 434080,08 грн., від 01.08.2019 № 309 на суму 418849,20 грн., від 30.08.2019 № 444 на суму 418849,20 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із умов договору постачання від 02.07.2018 № ПТ-02072018 та специфікації слідує, що спірні правовідносини за ним мають змішаний характер ті підпадають під ознаки договору поставки та договору підряду.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із умов укладеного між сторонами договору постачання від 02.07.2018 № ПТ-02072018 та специфікації № 1 слідує, що позивач мав сплатити, зокрема, два платежі по 1500000 грн., а саме: протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації (дата підписання - 02.07.2018) за пунктом 2.1 та протягом 5 банківських днів з дати отримання від постачальника письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження (дата повідомлення - 18.01.2019) за пунктом 2.2 специфікації № 1.
Відповідно, перший платіж позивачем здійснений 05.07.2018 та 20.07.2018 (за платіжними дорученнями № 28 та № 56 на суму 1000000 грн. і 500000 грн.), а другий - 21.01.2019 на суму 1500000 грн. за платіжним дорученням № 21.
У свою чергу, перша одиниця товару за умовами пункту 3.1 специфікації мала бути підготовлена відповідачем до відвантаження не пізніше 120 днів після отримання попередньої оплати (платежу, передбаченого пунктом 2.1 специфікації).
Оскільки вказаний пункт специфікації передбачає отримання відповідачем платежу в розмірі 1500000 грн., то відрахування строку на підготовлення першої одиниці товару має здійснюватися з дати отримання відповідачем повної суми попередньої оплати за пунктом 2.1 специфікації, що сплачена позивачем 20.07.2018 року.
Таким чином, кінцевою датою виконання відповідачем зобов'язання з підготовлення першої одиниці до відвантаження є 19.11.2018, оскільки 17.11.2018 випадає на вихідний день.
Разом із цим, відповідач повідомив позивача про готовність до відвантаження комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15 лише 18.01.2019 року, тобто прострочення виконання зобов'язання становило 59 днів, оскільки день повідомлення не включається до дня прострочення.
Наведене слідує з положень статей 253 та 254 ЦК України щодо початку перебігу та закінчення строку.
При цьому, судом відхиляються твердження відповідача щодо прострочення підготовки першої одиниці комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15 через внесення позивачем 24.10.2018 суттєвих змін до конструкції, що призвело до збільшення строку його виконання.
Як передбачено пунктом 8.4 договору від 02.07.2018 № ПТ-02072018, всі погоджені сторонами зміни до нього вносяться шляхом оформлення відповідних додаткових угод.
Проте, матеріали справи не містять доказів погодження сторонами в передбачений договором спосіб продовження строку виконання відповідачем робіт з виготовлення комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15 внаслідок висловлених позивачем при огляді роботи 23.10.2018 змін та зауважень до технічної документації, направлених позивачем електронною поштою 24.10.2018 року.
Незважаючи на те, що відповідні зміни стосувалися розміщення елеронів, розміщення та конструкції бака, конструкції блокоукладчіка, розміщення обладнання в щиті, тобто мали значний обсяг зауважень, суд наголошує, що сторони мали узгодити перенесення строків на виготовлення вказаного комплексу, в разі досягнення домовленості щодо їх перенесення, шляхом укладення додаткової угоди.
Посилання відповідача на направлення позивачу електронних листів 12-го, 25-го та 30-го жовтня 2018 року щодо блокоукладчіка, розмірів візка, бадді та розміщення насосної установки не може слугувати належними доказами погодження перенесення строків на виготовлення комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15. Так, відповідні листи не стосуються перенесення строків, не можуть підміняти собою відсутність додаткової угоди, та направлені ОСОБА_1 , який згідно з довідкою позивача не перебував із ним у трудових відносинах протягом 2018 року. Також відповідна довідка надана ТОВ «Натеко Енерго Монтаж».
Отже, судом вважаються обґрунтованими доводи позивача про прострочення відповідачем поставки та виготовлення комплексу тонелепрохідницького КЩ-2,15, що є підставою для застосування договірних штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 6.2 договору від 02.07.2018 № ПТ-02072018 у разі не постачання продукції у строк, передбачений відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості непоставленої у строк продукції.
Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені, з урахуванням встановленої судом вище кількості днів прострочення зобов'язання з поставки відповідачем продукції у 59 днів, розмір пені за період з 20.11.2018 по 17.01.2019 включно становить 174575,34 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення 340000 грн. упущеної вигоди, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з'ясувати, чи пов'язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, чи із зобов'язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Тобто, позивач, який має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинен довести, що гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі, якщо б його право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
На обґрунтування наявності збитків у вигляді упущеної вигоди позивач зазначив, що на підставі додаткової угоди від 20.07.2018 № 2 до договору від 17.07.2017 № ТП-17072017 зобов'язався 19.11.2018 передати ТОВ «Натеко Енерго Монтаж», як замовнику та орендарю, у строкове платне користування комплекс тонелепрохідницький КЩ-2,15 із щомісячною орендною платою не менше 170000 грн. з ПДВ на місяць, що розраховується відповідно до відпрацьованих машиногодин та сплачується на підставі виставлених рахунків. Однак, унаслідок передання відповідачем тонелепрохідницького комплексу із двомісячною затримкою, позивач вказав на понесення ним збитків у розмірі недоотриманої орендної плати, тобто в розмірі 340000 грн. При цьому, позивач надав акти здачі-приймання робіт щодо надання в подальшому такого комплексу в оренду за договором від 17.07.2017 № ТП-17072017.
Разом із цим, у відповіді на відзив на первісну позовну заяву позивач вказував, що укладав договір постачання із відповідачем вже маючи попередню домовленість про передачу відповідного обладнання в оренду з 19.11.2018 року. У той же час, позивачем не доведено, що в оренду мав передаватися тонелепрохідницький комплекс, який зобов'язався поставити саме відповідач. Так, із наявної у матеріалах справи додаткової угоди від 20.07.2018 № 2, листування між позивачем та майбутнім орендарем не вбачається, що позивач мав намір передати в оренду поставлений саме відповідачем товар.
Крім того, із матеріалів справи слідує, що позивач передав в оренду тонелепрохідницький комплекс 23.01.2019, однак акти здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо передання в оренду вказаного комплексу надав за березень, липень та серпень 2019 року.
Тобто, із поданих доказів не вбачається, що позивач отримував дохід від здачі комплексу в оренду кожний місяць, зокрема, відсутні докази надання орендних послуг з часу передання в оренду в січні 2019 року по березень 2019, між березнем 2019 року та липнем 2019 року. Отже, відсутні підстави вважати, що такі послуги з оренди тонелепрохідницького комплексу безумовно надавалися позивачем щомісячно, та що останній після передання вказаного комплексу в оренду з 23.01.2019 кожний місяць отримував орендну плату. За наведених обставин позивачем не доведено, що дохід від оренди носив безперервний характер та за період з 19.11.2018 по 22.01.2019 позивач дійсно мав би отримати орендну плату за переданий в оренду тонелепрохідницький комплекс.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявність збитків, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а тому підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та задоволення відповідної позовної вимоги відсутні.
Щодо вимог зустрічного позову про стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за договором від 02.07.2018 № ПТ-02072018 суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування відсутності у відповідача за зустрічним позовом відповідного зобов'язання зі здійснення платежів за другу одиницю товару останній посилається на направлення позивачу за зустрічним позовом повідомлення від 28.01.2019 № 6 про припинення дії договору від 02.07.2018 № ПТ-02072018 в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 ЦК України через несвоєчасність виконання позивачем зобов'язань за договором.
Однак, у матеріалах справи докази направлення вказаного повідомлення відсутні. При цьому, відповідач за зустрічним позовом у своїх поясненнях зазначав про направлення даного повідомлення разом із претензією від 28.01.2019 № 5, відповідь на яку надавав позивач за зустрічним позовом.
Водночас, із доданих до вказаної претензії копій двох фіскальних чеків від 28.01.2019 щодо відправлення на адресу позивача за зустрічним позовом поштових відправлень 0411626737862 (до Бердичева) та 0411626737854 (до Києва) не вбачається можливим встановити перелік направлених документів за відсутності описів вкладення. Отже, суд вважає недоведеним направлення позивачу за зустрічним позовом також і повідомлення № 6 про припинення дії договору. При цьому, факт отримання позивачем за зустрічним позовом претензії від 28.01.2019 № 5 визнається обома сторонами.
Таким чином, за відсутності доказів направлення позивачу за зустрічним позовом повідомлення про розірвання договору доводи відповідача щодо закінчення строку дії договору через односторонню відмову від нього є безпідставними.
Водночас, як слідує із умов специфікації № 1 до вказаного договору, відповідач за зустрічним позовом мав здійснити, зокрема, платіж у розмірі 1500000 грн. протягом 15 робочих днів від дати відвантаження першої одиниці товару, перевірки переданого обладнання в роботі та підтвердження заявлених технічних параметрів і характеристик (пункт 2.3), та платіж у сумі 1500000 грн. протягом 5 банківських днів з дати отримання від постачальника письмового повідомлення про готовність товару (другої одиниці) до відвантаження (пункт 2.4).
Тобто, зобов'язання відповідача за зустрічним позовом здійснити платіж за другу одиницю товару після відвантаження першої одиниці відносить за правовою природою до попередньої оплати.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статті 538 ЦК України).
Із правовідносин, що склалися між сторонами за договором, слідує, що після несвоєчасної поставки першої одиниці товару 22.01.2019 року, позивач за зустрічним позовом не звертався до відповідача із листами щодо внесення попередньої оплати за другу одиницю товару, а відповідач до того ж, посилався на вчинення ним дій по припиненню договірних правовідносин із позивачем.
Тобто, наміри сторін щодо продовження зобов'язань за договором, що вказували би на прострочення відповідача здійснити попередній платіж, відсутні.
При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 6.4 договору, на підставі якого позивачем заявлено зустрічну позовну вимогу, пенею забезпечено порушення покупцем саме строку оплати за товар, а не внесення попереднього платежу.
Зазначений пункт договору передбачає, що в разі порушення строку оплати за товар покупцем останній сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої суми.
У той же час, зобов'язання покупця зі сплати попередньої оплати за договором у вигляді пені сторонами не забезпечено та законом не передбачено. Разом із цим, положення статей 547, 548, 551 ЦК України, статі 231 ГК України передбачають саме письмову форму забезпечення зобов'язання та можливість нарахування пені лише в передбачених договором або законом випадках.
Аксіома цивільного судочинства «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem» означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004 суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем за первісним позовом витрати по оплаті судового збору відповідно до статей 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У той же час, судові витрати за зустрічною позовною заявою у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката залишаються за позивачем за зустрічною позовною заявою внаслідок відмови в задоволенні такої позовної заяви.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянсгруп" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К" (03057,м. Київ, вул. Довженка, 12-А; ідентифікаційний код 39037970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансальянсгруп" (04116, м. Київ, вул. М. Рибалка, 11Б; ідентифікаційний код 40383135) 174575 (сто сімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 34 коп. пені, а також 2618 (дві тисячі шістсот вісімнадцять) грн. 63 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажник-К" відмовити повністю.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 13.07.2020 року.
Суддя К.В. Полякова