Справа № 204/806/20
Провадження № 2/204/744/20 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
03 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання його малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час сімейні відносини між ними припинені. Після припинення між ними сімейних відносин дитина проживає разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні та вихованні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. При цьому, відповідач являється фізично здоровою людиною, аліменти нікому іншому не платить і на його утриманні ніхто не знаходиться.
В судове засідання позивачка не з'явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала до суду заяву, в якій підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Раніше надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що він почав проживати з позивачкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2014 року. Оскільки у них не було свого житла, квартиру вони винаймали. Проживали вони разом із сином позивачки від першого шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На той час відповідач мав стабільну роботу та повністю утримував свою родину. Позивачка завагітніла і перед народженням дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 2015 року вони зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_4 . Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року шлюб між ними розірвано. Також зазначає, що він є інвалідом 3 групи з дитинства, отримує пенсію по інвалідності, розмір якої становить 2000 грн. на місяць. Позивачка вводить суд в оману, зазначаючи, що відповідач є приватним підприємцем. Згідно витягу з Реєстру платників єдиного податку, відповідача, як приватного підприємця виключено з реєстру 30.06.2019 року. Тобто, наразі відповідач офіційно ніде не працевлаштований, постійного доходу не має. Крім того вказує, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір - ОСОБА_7 , яка на теперішній час проживає разом з відповідачем. Вказує, що він в добровільному порядку сплачує аліменти на утримання сина у розмірі 1000 грн. на місяць. Крім того, він щомісячно сплачує за харчування сина в дитячому садочку в середньому 300 грн., внески у батьківський фонд в дитячому садочку у розмірі 230 грн. на місяць, за тренування сина у секції футболу у розмірі 250 грн. на місяць, заняття з логопедом у розмірі 400 грн. на місяць. Коли син хворів, він сплачував за придбання ліків для нього. Відповідач разом з сином відвідує дитячі розважальні заклади, цирк, зоопарк. В цілому на утримання сина відповідач витрачає від 1500 грн. до 3200 грн. на місяць. Неодноразово купував сину одяг, форму для тренувань та взуття. Тому не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1000 грн. на місяць з урахуванням індексу інфляції. Вказує, що ця сума аліментів є більша, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, він не відмовляється нести додаткові витрати на утримання свого сина у разі їх виникнення.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити позов частково, посилаючись на відзив раніше наданий відповідачем.
Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач доводиться батьком малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір'ю, позивачкою у даній справі, і перебуває на її утриманні.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, утримання відповідачем своєї дитини є не його правом, а його обов'язком, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути аліменти в судовому порядку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також положеннями ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Так, статтею 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Позивачка просила суд стягнути аліменти на малолітню дитину в частині від заробітку відповідача в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, а судом, під час розгляду даної справи, не було встановлено обставин, за яких відповідач не може надавати матеріальну допомогу (сплачувати аліменти) своїй малолітній дитині саме в такому розмірі, який (розмір) буде достатнім для її утримання і сприятиме нормальній життєдіяльності дитини, та гарантуватиме їй належний рівень життя, що повністю узгоджується з положеннями статті 23 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач є інвалідом третьої групи з дитинства, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 52), а також те, що на його утриманні перебуває непрацездатна матір - ОСОБА_7 , що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 50).
Проте, той факт, що відповідач не працює та на його утриманні перебуває непрацездатна матір, не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє його від обов'язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є. зокрема до таких висновків прийшов й Верховний Суд у своїй постанові від 15 травня 2018 року у цивільній справі № 234/6207/17, зі змістом якої можна ознайомитися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за наступним посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74022043.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 ЦПК України, у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так само, й згідно з ч. ч. 5-6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, суд зобов'язаний враховувати правовий висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 15 травня 2018 року у цивільній справі № 234/6207/17 (провадження № 61-7802св18), оскільки право на відступлення від її правового висновку має лише суд касаційної інстанції, шляхом передачі такої справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому, суд прийшов до висновку, що розмір аліментів на утримання малолітньої дитини слід встановити з урахуванням того, що він (розмір) не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даними позовними вимогами 07 лютого 2020 року. Отже, саме з цієї дати слід стягнути аліменти з відповідача.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням положень ст. 182 СК України, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання його малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь матері дитини - ОСОБА_2 .
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в межах суми платежу за один місяць.
Крім того, в порядку ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача повинно бути стягнено в дохід держави судовий збір по справі в сумі 840 грн. 80 коп. (ч. ч. 1-2 ст. 4, ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом), оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 180, 182, 183, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, 416, 430 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання його малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь матері дитини - ОСОБА_2 .
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, допустити рішення про стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Самсонова