Єдиний унікальний номер судової справи 201/4950/20
Номер провадження 3/201/2538/2020
11 червня 2020 року суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ополинська І.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Соборного ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28 травня 2020 року серія АПР 18 № 433630, 28 травня 2020 року близько 10 години 00 хвилин, ОСОБА_1 знаходилася у магазині «Продукти» за адресою: пор-т Д. Яворницького, 25, де здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями на розлив, без дозвільних документів, чим порушила правила торгівлі алкогольними виробами, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
На виконання вимог ст. 268 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судове засідання, судом направлено судову повістку на вказану у протоколі про адміністративне правопорушення адресу, а також надіслано судовий виклик за допомогою смс-повідомлення за вказаним у протоколі номером мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить довідка про доставку смс-повідомлення (судового виклику) на номер мобільного телефону останньої, яка міститься в матеріалах справи.
Однак, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судового виклику на вказану у протоколі адресу, а також направлення судового виклику за допомогою смс-повідомлення за вказаним у протоколі номером мобільного телефону ОСОБА_1 , до суду не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої не надходило.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Отже, ураховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , якій інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, вважаю, що провадження по даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях останньої, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.
При чому ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчинення адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
За положеннями ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (абз. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (абз. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адміністративного правопорушення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Так, відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП, в якому зазначено, що остання 28 травня 2020 року близько 10 години 00 хвилин, знаходилася у магазині «Продукти» за адресою: пор-т Д. Яворницького, 25, де здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями на розлив, без дозвільних документів, чим порушила правила торгівлі алкогольними виробами.
Між тим, ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначені умови імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Так, серед іншого вказаною статтею визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Тож, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) без відповідної ліцензії, яка передбачена вимогами ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», тягне за собою відповідальність за іншою статтею КУпАП.
У частині 6 ст.15-3 Закону продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Отже, відповідальність за інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення, а саме продаж алкогольних напоїв на розлив без відповідної ліцензії та дозвільних документів, встановлена ч. 1 ст. 164 КУпАП, яка передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується вчинення дій, які не є тими діяннями, які тягнуть за собою відповідальність ч. 1 ст. 156 КУпАП, а тому вона і не є суб'єктом відповідальності за порушення вказаної норми закону.
Тож, формулювання суті адміністративного правопорушення не відповідає його правовій кваліфікації, зокрема, зазначення посадовою особою в протоколі тієї статті КУпАП, яка не передбачає відповідальності за інкриміновані ОСОБА_1 діяння, є грубим порушенням вимог ст. 256 КУпАП, висунутих до складання протоколу, що, у свою чергу, створює передумови до порушення права останньої здійснювати предметний захист.
Більш того, посадовою особою, якою складено протокол, зазначено, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, проте жодних документів на підтвердження цього факту в матеріалах справи не міститься.
Водночас, в матеріалах справи наявна копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АББ № 486281 відносно ОСОБА_2 , при цьому, який процесуальний статус має вказана особа в рамках вказаної справи та чи є ця особа саме тим суб'єктом господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями на розлив в магазині «Продукти» за адресою: м. Дніпро, вул. Яворницького, 25, посадовою особою, що склала протокол, не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Тож, відповідальність за порушення вимог щодо ведення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без дозвільних документів можуть нести тільки суб'єкти господарювання.
Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність та зареєстрована відповідно до закону, як підприємець чи є найманим працівником, та відповідно несе адміністративну відповідальність за порушення правил передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та іншими актами діючого законодавства. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення надано лише копію Довіреності від 01 лютого 2018 року, зі змісту якої не вбачаю що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності наділена будь-якими правами відносно торгівлі алкогольних напоїв на розлив.
Більш того, посадовою особою, якою складено протокол, взагалі не встановлено та не ідентифіковано суб'єкта господарювання, яким здійснюється торгівля алкогольних напоїв в магазині «Продукти», до протоколу не долучено відповідних установчих документів цього суб'єкту господарювання, а надано копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АББ № 486281 відносно ОСОБА_2 із якою неможливо встановити, чи дійсно вказано особа здійснює підприємницьку діяльність за адресою м. Дніпро, пр-т. Д.Яворницього, буд.25.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» (Каrelin v/ Russia», заява № 926/08), коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, суд не має змоги уточнювати, відредактовувати протокол.
Тож, суддя позбавлений процесуальної можливості вносити зміни чи редагувати фабулу правопорушення, у тому числі, самостійно встановлювати та зазначати який саме пункт нормативно-правового акту був порушений, усуваючи таким чином допущені посадовою особою, недоліки, і як наслідок, дійти висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу та події інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Отже, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серія АПР 18 № 433630 від 28 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 складений із недотриманням вимог ст. 256 КУпАП, що безумовно порушує право останнього на захист, а виходячи з саме такого викладу обставин правопорушення із зазначенням нормативно-правового акту, який не передбачає відповідальність за дії, що інкримінуються ОСОБА_1 , остання не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247, КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 9, 245, 251, 252, 280, 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрити, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя І.Г. Ополинська