Справа № 210/3464/20
Провадження № 2/210/1654/20
"10" липня 2020 р. суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Літвіненко Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Саксаганський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Виконком Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради в особі органу опіки та піклування про визнання батьківства, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання батьківства.
Перевіривши матеріали позову, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у п.п. 2, 4, 5 ч.3 ст.175, ч. 4, 5 ст. 177 ЦПК України.
Зокрема, в порушення п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) для третьої особи, засоби зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти для відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі).
Крім того, у відповідності до вимог ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, за загальним правилом у відповідності до вимог ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно відповіді, отриманої судом з відділу реєстрації місця проживання громадян від 09.07.2020 року ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться. Доказів, зокрема копії паспорту ОСОБА_2 або іншого документа, які б свідчили про зареєстроване місце перебування відповідача або останнє відоме місце реєстрації відповідача у м. Кривому Розі, в матеріалах справи відсутні.
З метою вирішення питання про підсудність даної справи Дзержинському районному суду м. Кривого Рогу позивачу пропонується надати суду відомості, які свідчать про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування відповідача у Дзержинському районі м. Кривому Розі.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Всупереч зазначеній вимозі, позивач не висуває жодних вимог до відповідача ОСОБА_2 , через що неможливо встановити, яким чином відповідач порушує права чи законні інтереси позивача.
Крім того, в порушення п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, позивач визначив відповідачем ОСОБА_2 , однак не надає жодного доказу, який би підтверджував ким він приходиться неповнолітньому ОСОБА_4 .
З поданої до суду позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в позові вказує, що проживає разом із сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однак не надає суду жодних доказів фактичного проживання разом із дитиною.
Крім того, позивачем по справі заявлено три позовні вимоги, при цьому, судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру в сумі 840,80 грн.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840 грн. 80 коп., саме такий судовий збір повинен був бути сплачений позивачем за кожну позовну вимогу, якщо позивача не звільнено від сплати судового збору.
Згідно із статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).
За статтями 1, 2 цього Закону, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 2102 гривні.
Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Проте, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», до позовної заяви позивачем було додано квитанцію про сплату ним судового збору в сумі 840,80 грн., тоді як на час подачі позовної заяви до суду в березні 2020 року слід сплатити судовий збір за кожну вимогу майнового і не майнового характеру окремо. Таким чином, позивачем не було доплачено судовий збір.
Частиною 2 статті 128 СК України визначено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Звертається увага позивача, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновків судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, які суд оцінює з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі 543/738/16-ц (провадження 61-4163св18). Однак, таких доказів позивачем до матеріалів позову не долучено.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачем ухвали.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , Саксаганський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Виконком Металургійної районної у місті Кривий Ріг ради в особі органу опіки та піклування про визнання батьківства - залишити без руху.
Роз'яснити позивачу, що зазначені в ухвалі недоліки можуть бути усунуті протягом десяти днів з дня вручення йому копії ухвали.
У випадку не усунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на вказану ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Н. А. Літвіненко