Справа № 296/12477/18
2-з/296/69/20
Іменем України
08 липня 2020 року м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №296/12477/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про скасування рішення, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення порядку користування жилим приміщенням, визнанням права власності дружини на 1/2 частину майна, -
В провадженні Корольовського районного суду м.Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про скасування рішення, визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, визначення порядку користування жилим приміщенням, визнанням права власності дружини на 1/2 частину майна.
До суду 08.07.2020р. від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що термінове вжиття заходів до забезпечення позову викликане тим, що її законні права та інтереси можуть бути порушені і рішення суду в разі постановлення про задоволення позову, буде неможливо виконати у випадку відчуження ОСОБА_2 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Так, в судовому засіданні 15.06.2020р. ОСОБА_2 не заперечив прав позивача на спірну частину квартири, що придбана під час перебування сторін у шлюбі, та висловив своє бажання подарувати спірну квартиру спільному сину сторін. Однак пізніше ОСОБА_2 та його фактична дружина ОСОБА_3 відмовилися від укладення договору, предметом якого є спірна квартира. За вказаних обставин позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння істотної шкоди її правам та інтересам до постановлення судового рішення по даній справі, оскільки ОСОБА_2 за вказаний період ймовірно відчужить квартиру своїй фактичній дружині або її дітям.
Під час судового засідання 15.06.2020р. на запитання головуючого судді на предмет визнання позову ОСОБА_2 не зміг однозначно висловити свою позицію.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.07.2019р. №173266443 вбачається, що квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , розмір частки 1/1 (а.с.74).
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, з таких підстав.
У постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У відповідності до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходів по забезпеченню позову. абезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи у інших осіб.
Разом з тим, ч. 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 3, 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову, оскільки ці дії спрямовані на забезпечення прав сторони в спорі, запобіганню негативних наслідків, можливому забезпеченню виконання рішення суду в майбутньому. З урахуванням вимог про співмірність заходів забезпечення і заявлених вимог, та наданих на підтвердження доказів, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.149-153, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт в частині заборони відчуження на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності на ОСОБА_2 до вирішення спору по суті і набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, Департаменту реєстрації Житомирської міської ради (м.Житомир, вул. Лятошинського, 15 -б).
Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали через суд першої інстанції.
Подача апеляційної скарги не зупиняє виконання ухвали.
Слідчий суддя В. П. Маслак