Справа № 308/6745/18
10 липня 2020 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Бенца К.К.,
за участю секретаря - Парова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.12.2004 року між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2006 року по справі 2п - 1296/06 даний шлюб було розірвано, неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаним рішенням суду було залишено проживати разом з ОСОБА_1 .
Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2006 року з від повідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача.
Як зазначає позивач, за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2012 року по справі 2- 7413/11 - було змінено спосіб визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2006 року з частки від заробітку на тверду грошову суму у розмірі 400, 00 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що даний розмір аліментів є замалим, на теперішній час збільшився в Україні прожитковий мінімум на утримання дитини у віці від 6 до 18 років, а розмір стягуваних аліментів є значно менший за гарантований державою мінімальний розмір коштів необхідних для забезпечення дитини відповідного віку , а тому вважає наявні підстави для збільшення розміру аліментів.
Позивач зазначає, що на даний час стягувана сума аліментів з відповідача на утримання їх спільного сина, є недостатньою і їй не вистачає навіть на найнеобхідніше для щоденних потреб дитини.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що після ухвалення рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2012 року її матеріальний стан та відповідача змінився через значні інфляційні процеси в Україні, та значне підвищення вартості життя, а розмір аліментів, який відповідач має сплачувати згідно вказаного рішення менший від мінімального розміру аліментів, визначеного законом, що не може забезпечити гармонійний розвиток дитини, виходячи із принципів розумності та справедливості, тому вважає, що слід збільшити розмір аліментів на утримання сина визначених у твердій грошовій сумі рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.02.2012 року з 400 , 00 гривень до 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності , позовні вимоги підтримує.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутності , проти задоволення позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову. Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у його задоволенні мотивуючи це тим, що позивач не підтвердила жодними належними та допустимими доказами зазначені в позовній заяві твердження, до позовної заяви не додано жодного доказу про доходи позивачки та недоведено потреби необхідності у збільшенні розміру аліментів. Також зазначає, що позивач не вказала, що за час шлюбу та по сьогоднішній день, відповідач утримує, приймає участь у вихованні сина, допомагаю всім чим може. Позивач має основне місце роботи, регулярний щомісячний дохід, сума якого перевищує мінімальну заробітну платню. Крім цього, вказує, що відповідач перебуває у важкому матеріальному становищі, що підтверджується довідкою з пенсійного фонду. Просив відмовити у задоволенні позову.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
22.12.2018 року позивачем подано до суду заяву про проведення судового засідання та розгляд справи без участі позивача.
07.02.2019 року відповідачем подано до суду заяву про надіслання копії ухвали, позовної заяви з додатками та надання строку для подання відзиву;
06.05.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву;
26.06.2019 року представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.
26.06.2019 року представником відповідача подано до суду заяву про витребування доказів;
23.03.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи
30.03.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи;
08.05.2020 року представником відповідача подано до суду заяву в якій надав свої заперечення проти задовлення позову та розгляд справи у відсутності .
01.07.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
09.07.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду К.К. Бенца позовну заяву було залишено без руху.
17.10.2018 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду було відкрите провадження за даною позовною заявою за правилами загального позовного провадження та призначеного судове засідання.
14.01.2020 р. ухвалою Ужгородського міськрайонного суду задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів у справі.
01.07.2020 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не засто-совувалися.
Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.
Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Як встановлено судом, відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2006 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки від доходу відповідача.
Згдіно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16.02.2012 року змінено спосіб визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 за рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 квітня 2006 року з частки від заробітку на тверду грошову суму у розмірі 400 , 00 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і до досягнення ним повноліття.
Зазначене рішення суду набрало законної сили і на підставі вказаного рішення суду видано 27.02.2012 року виконавчий лист.
Підставою для подання вказаного позову, позивачем зазначено - зміна матеріального стану одержувача аліментів та платника , що пов'язана, із значними інфляційними процесами в Україні , а також зміни до СК України в частині збільшення прожиткового мінімуму на дітей та зміна мінімального розміру аліментів на утримання дітей.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батькам, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, яка діє на час розгляду справи, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз зазначених норм права дає суду підстави прийти до висновку, що саме суду віддані дискреційні повноваження при визначенні конкретного розміру аліментів. При цьому, закон визначив, що саме суд повинен брати до уваги і враховувати при визначенні розміру аліментів. Такими обставинами можуть бути: стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів або якісь інші обставини, які можуть мати важливе значення для визначення розміру аліментів. Визначення мінімального розміру визначається законом. Це той мінімум, який батьки зобовязані витрачати на дитину, не залежно від доходів, можливостей, бажання, інших дітей, незалежно від всіх цих обставин. Збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для нового рішення про збільшення розміру аліментів, оскільки цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням. В даному випадку, у рішенні суду при визначенні розміру аліментів є посилання на їх мінімальну межу, але це не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів. У разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням цього збільшення з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», тобто, з 8 липня 2017 року та винесення відповідної постанови державного виконавця. Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Отже, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17 та від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, співставляючи їх з нормами права суд приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо змін до СК України в частині законодавчого збільшення прожиткового мінімуму на дітей та зміна мінімального розміру аліментів на утримання дітей , як на підставу для збільшення розміру аліментів не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач не надала належних та допустимих доказів того, що матеріальний стан платника аліментів змінився та його доходи є значно вищими від тих, які були на час ухвалення рішення про стягнення аліментів та не надала доказів того, що матеріальний стан її , як одержувача аліментів змінився та її доходи є значно нижчими від тих, які були на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.
Позивач доказів зміни свого матеріального становища, погіршення стану здоров'я, зміну сімейного стану не надала.
Таким чином, позивачем не надано доказів поліпшення матеріального становища платника аліментів, які є підставою для збільшення їх розміру, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому в задоволені позову необхідно відмовити.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін, та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.
У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України витрати із сплати судового збору слід покласти на позивача у зв'язку з відмовою у позові через необґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Відповідно до п. 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19), строк апеляційного оскарження, зазначений в рішенні суду продовжується на строк дії такого карантину.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 (адреса проживання АДРЕСА_2 ).
Дата складання повного тексту рішення суду 10.07.2020 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца