Справа № 496/2843/19
Провадження № 3/496/2/20
03 липня 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,
за участю:
особи яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Усатівського ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Біляївського районного суду Одеської області 02 серпня 2019 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 129406 від 17.07.2019 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до змісту протоколу вбачається, що 11.06.2019 року о 09:44 годинні на автомобільній дорозі Київ-Одеса 459 км. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Toyota д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечну швидкість руху, не впевнився в безпеці руху та в дорожній обстановці, не оцінив обставини в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 у зв'язку з ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та було нанесено матеріальний збиток, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні вину ОСОБА_1 заперечували та просили провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_1 22.01.2020 року надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що 11.06.2019 року приблизно о 09:44 год. він керуючи автомобілем Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 здійснював рух по автомобільній дорозі Київ-Одеса в лівому ряду приблизно на 459 км. зазначеної автодороги з напрямком руху від м. Київ до м. Одеса зі швидкістю біля 100-110 км/год. ОСОБА_1 зазначив, що він контролював швидкість руху свого автомобіля по спідометру з дотриманням швидкісного режиму встановленого на даній ділянці автомобільної дороги та безпечного інтервалу між автомобілями, що здійснювали рух у попутному з ним напрямку, що дозволяло йому своєчасно зупинити автомобіль у разі виникнення перешкоди подальшому руху. Рухаючись в заданому напрямку по автодорозі “Київ - Одеса” ОСОБА_1 побачив транспортний засіб Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв на місці для розвороту транспортних засобів зустрічного транспорту з метою здійснення розвороту з напрямком руху до м. Одеса та пропускає транспортні засоби, що рухаються назустріч. Але потім, приблизно за 60 метрів до місця дорожньо-транспортної пригоди, він побачив, що водій транспортного засобу Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 пропустивши автомобілі, що рухались попереду автомобіля ОСОБА_1 , раптово виїхав з місця розвороту в ліву смугу та почав зменшувати швидкість, внаслідок чого ОСОБА_1 вимушений був застосувати відворот керма вправо, однак автомобіль Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 продовжив рух внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода. Автомобіль отримав механічні пошкодження. Тому на думку ОСОБА_1 в його діях відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, а водій транспортного засобу Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , здійснюючи розворот з напрямком руху до міста Одеса, не переконалася в безпеці маневру, раптово на відстані близько 60 метрів до ОСОБА_1 , розпочала рух і виїхала на місце розвороту в ліву смугу та почала зменшувати швидкість, внаслідок чого на виконання пункту 12.3 Правил дорожнього руху України та для уникнення зіткнення, він вимушений був застосувати відворот керма вправо, однак автомобіль Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 продовжив рух внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода. Тому на думку ОСОБА_1 дорожньо-транспортна пригода сталась через виїзд водія транспортного засобу Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 на смугу для руху, по якій ним здійснювався рух.
Представник особи яка притягається до адміністративної відповідальності 17.02.2020 року надав до суду клопотання про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та 03.07.2020 року через канцелярію суду надав додаткові пояснення до свого клопотання про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, в яких просив, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення № 496/2843/19, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що були направлені на судовий розгляд, відсутні будь-які фото та відеоматеріали, на підставі яких на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення можливо встановити дійсні обставини ДТП, також зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 .
Від представника потерпілої до суду 21.02.2020 року надійшло заперечення на клопотання про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в яких зазначив, що 17.02.2020 року ОСОБА_1 заявлено клопотання про закриття провадження у справі, проти даного клопотання представник потерпілої не заперечує, адже зазначає що для цього є підстави, передбачені п. 7 статті 247 КУпАП. Однак заперечує проти викладених мотивів та тверджень, які викладені у вказаному клопотанні, так як вони не відповідають дійсності та не ґрунтуються на матеріалах справи. Також представник потерпілої зазначив, що крім висновку №143/19 від 23.09.2019 року, який містить хибні висновки, будь-яких інших доказів відсутності вини ОСОБА_1 в матеріалах справи про адміністративне правопорушення №496/2843/19 не міститься. Навпаки, всі інші докази прямо вказують на вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Тому враховуючи сукупність доказів, що вказують на наявність вини ОСОБА_1 та відсутність будь-яких доказів, що свідчать про його невинуватість або відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, представник потерпілої вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративні правопорушення доведена матеріалами справи в повному обсязі та підстав для задоволення клопотання про закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення немає, тим паче, ОСОБА_1 такого питання і не ставить в прохальній частині свого клопотання. Окрім підстав, зазначених в п. 7 частини 1 статті 247 КУпАП, для закриття провадження у справі на думку представника потерпілої немає.
З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вона керувала автомобілем Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 , виїхала з с. Нерубайське на автодорогу Київ-Одеса і рухалась в сторону м. Київ до встановленого місця для розвороту, водій ОСОБА_3 зупинилась з метою впевнитися в безпечності маневру. В середній смузі рухався транспортний засіб, якого водій ОСОБА_3 пропустила, після чого розпочала свій рух. Після того, як ОСОБА_3 перетнула крайню ліву смугу зустрічного руху вона направилась до смуги розгону, водій ОСОБА_3 бковим зором побачила транспортний засіб, який рухався на великій швидкості та який почав перестроюватися з крайньої лівої смуги в крайню праву смугу а ще прискорившись, таким чином, наздоганяючи автомобіль Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 та рухався наперезіз траєкторії руху автомобіля Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 . Також ОСОБА_3 зазначила, що уникнути зіткнення їй не вдалось, оскільки водій автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 не застосував спробу зупинитися чи змінити траєкторію руху. Зіткнення відбулось в момент знаходження задньої частини автомобіля Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 в середній смузі, а передньої частини в крайній правій смузі в сторону м. Одеса.
03.07.2020 року після видалення суду до нарадчої кімнати, до суду надійшло клопотання від представника потерпілої в якому він просив відкласти судове засідання призначене на 03.07.2020 року о 14 годинні 00 хвилин по зазначеній справі. На штампі канцелярії суду, працівниками зазначено час отримання 14.45 годин. В цей час суддя знаходився в нарадчій кімнаті та отримав вказане клопотання вже після судового засідання та оголошення вступної та резолютивної частини постанови, о 15.00 годин.
З урахуванням наведеного, суд заслухавши думку особи яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника вирішив продовжити розгляд справи за
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін наданих раніше, свідків дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи встановлено, що 11.06.2019 року о 09:44 годинні на ділянці автомобільної дороги Київ-Одеса 459 км сталося зіткнення (ДТП) за участю автомобіля марки Lexus RX д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля Toyota Prado д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
За висновком експертного автотехнічного дослідження обставин зіткнення автомобілей Toyota LC р/н НОМЕР_1 і Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_3 від 09.07.2019 року судовим експертом встановлено, що:
1. З технічної точки зору дії водія автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 в момент виникнення небезпеки для руху регламентувались вимогами п. 12.3 ПДР України, відповідно до яких цьому водію слід було приміти міри по зниженню швидкості керованого ним автомобіля, для забезпечення можливості автомобілю Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_2 залишити ліву смугу руху або здійснити повну зупинку свого транспортного засобу.
С технічної точки зору водій автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 мав технічну можливість запобігти зіткнення не лише шляхом зниження швидкості руху керованого ним автомобілем, для забезпечення можливості автомобілю Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_2 залишити ліву смугу руху (що фактично і повинно було бути), но і шляхом зберігання прямолінійного направлення руху навіть без зниження швидкості.
2. В розглянутій дорожньо-транспортній ситуації належні дії водія автомобіля Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_2 перед здійсненням маневра разворот регламентувались вимоги п. 10.1 і 10.4 ПДР України у відповідності з якими цьому водію слід було переконатись в безпечності даного маневру, в тому числі надати переважне право на рух транспортним засобам, які рухались по а/д Київ-Одеса в направлені м. Одеса.
С технічної точки зору в діях водія автомобіля Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_2 не вбачається невідповідностей з вимогами п. 10.1 і 10.4 ПДР України.
3. Вжитий водієм автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 маневр отвороту рульового колесу вправо слід вважати технічно необґрунтованим, а дії водія автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 , таким що не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР України необхідною і достатньою вимогою настання розглянутої ДТП, тобто його технічною підставою. (а.с. 14-16).
Суд зазначає що висновок експертного автотехнічного дослідження обставин зіткнення автомобілей № 10607190 від 09.07.2019 року проводився без попередження експерта про кримінальну відповідальність.
За висновком експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_2 та Toyota LC 150 р/н НОМЕР_4 від 23.09.2019 року встановлено, що:
1. В даній дорожній ситуації з технічної точки зору, водій автомобіля TOYOTA LC 150 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3., 12.6. ґ) Правил дорожнього руху України.
2. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля TOYOTA LC 150 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не вбачаються невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
3. В даній дорожньо-транспортній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля LEXUS RX 400Н, д.н. А НОМЕР_5 ОСОБА_3 , повинна була діяти згідно вимог п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України.
4. В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля LEXUS RX 400Н, д.н. НОМЕР_6 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху, які знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
5. В заданій дорожній ситуації невідповідність вимогам п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України, дій водія автомобіля LEXUS RX 400Н, д.н. НОМЕР_6 ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 68-81).
Висновок експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів № 143 від 23.09.2019р. також проводився без попередження експерта про кримінальну відповідальність.
З підстав наявності суттєвих протиріч між експертними дослідженнями, а саме, що з висновку експертного автотехнічного дослідження обставин зіткнення автомобілей Toyota LC р/н НОМЕР_1 і Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_3 від 09.07.2019 року вбачається, що вжитий водієм автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 маневр отвороту рульового колесу вправо слід вважати технічно необґрунтованим, а дії водія автомобіля Toyota LC 150 р/н НОМЕР_1 , таким що не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР України необхідною і достатньою вимогою настання розглянутої ДТП, тобто його технічною підставою, а з висновку експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів Lexus RX 400 h р/н НОМЕР_2 та Toyota LC 150 р/н НОМЕР_4 від 23.09.2019 року, вбачається, що в заданій дорожній ситуації невідповідність вимогам п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху України, дій водія автомобіля LEXUS RX 400Н, д.н. НОМЕР_6 ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та з урахуванням що зазначені висновки проводились без попередження експертів про кримінальну відповідальність, постановою Біляївського районого суду Одеської області від 21 лютого 2020 року суд призначив у справі № 496/2843/19 судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність.
Висновком експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 25.05.2020 року № 5834/10006, судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено наступне: в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Lexus RX 400 Н ОСОБА_3 повинна була діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів, для водія автомобіля Lexus RX 400 Н ОСОБА_3 визначалась шляхом виконання нею вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, для чого в неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.
В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Lexus RX 400 Н ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо виходити з даних, які вказані в дослідницькій частині висновку, то в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota LC 150 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та п.п. 10.1, 12.3, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
Якщо виходити з даних, які вказані в дослідницькій частині висновку, то в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota LC 150 ОСОБА_1 при швидкості руху 100... 110 км/год не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль Toyota НОМЕР_7 150 до місця зіткнення транспортних засобів.
Якщо виходити з даних, які вказані в дослідницькій частині висновку, то в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota LC 150 ОСОБА_1 за умови максимально-допустимої швидкості руху на ділянці дороги «Київ-Одеса» (70 км/год) мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення для його подальшого руху небезпеки, тобто шляхом виконання ним вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та п.п. 10.1, 12.3, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України.
Якщо виходити з даних, які вказані в дослідницькій частині висновку, то в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Toyota LC 150 ОСОБА_1 не відповідали вимогам дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та п.п. 10.1, 12.3, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 159-166).
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 червня 2019 року, в графі п. 11 “Дорожні знаки (назва та номер згідно з розділом 33 Правил дорожнього руху)” зазначено наступне: “вказано на схемі”. Одночасно зі схеми дорожньо-транспортної пригоди не вбачається наявність на ділянці автодороги “Київ - Одеса”, 459 км. дорожніх знаків, які б встановлювали обмеження швидкості руху до 70 км./год. та обмеження видимості до 150 м (а.с. 25-33, 37)
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.06.2019 року ознак сп'яніння у водія ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 35).
Пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд не приймає до уваги у зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявний висновок експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 25.05.2020 року № 5834/10006, тому на думку суду зазначені особи хоча і були свідками подій які відбулись 11.06.2019 року о 09:44 годинні на ділянці автомобільної дороги Київ-Одеса 459 км., але вони не можуть без спеціальних знань дати вірну оцінку обставинам дорожньо-транспортної пригоди.
На думку суду вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом враховуючи відсутність встановленої інформації щодо наявності або відсутності станом на 11 червня 2019 року, будь-яких знаків, які б встановлювали обмеження швидкості руху до 70 км./год. та обмеження видимості до 150 м. на ділянці вказаної автодороги.
Так, до матеріалів справи було надано відеофайл (а.с.143-144) з якого вбачається, що нібито перед місцем вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було встановлено дорожній знак, який встановлював обмеження швидкості руху до 70 км./год. Представник зазначає в клопотанні про його приєднання, що запис зроблений через декілька днів після ДТП, але точний час не зазначає. Сам відео файл на диску створений у лютому 2020 року.
Суд не приймає вказаний доказ так як вважає його неналежним та не допустимим у зв'язку з тим, що вказане відео було знято через незрозумілий період часу після вчинення ДТП, яка відбулась 11.06.2019 року. На схемі ДТП та протоколі огляду місця події такий знак обмеження не зазначається. Вказані документи були складені відповідальними працівникам поліції на виконання покладених на них законодавством обов'язків.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України». П.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).
Враховуючи наявність прогалин в національному праві України стосовно процесуального врегулювання визнання неналежними та недопустимими доказами при розгляді справ про адміністративні правопорушення, суд дійшов до висновку, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону - за правилами, закріпленими в КПК України.
Статтею 84 КПК України, встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
На думку суду об'єктивна сторона порушення Правил дорожнього руху України, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 17.07.2019 року серії ОБ № 129406, не відповідає диспозиції ст. 124 КпАП України, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожньою руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
У зазначеному вище протоколі вказано, що порушення ОСОБА_1 пункту 12.3 Правил дорожнього руху України полягало у тому, що він не вибрав безпечну швидкість руху, не впевнився у безпеці руху та в дорожній обстановці і не оцінив обставини, але пункт 12.3 Правил дорожнього руху України не містить таких вимог. Як встановлено в судовому засіданні автомобіль, яким керувала ОСОБА_3 перебував у стаціонарному положенні та ніякої небезпеки для руху транспортних засобів не становив. Тому для ОСОБА_1 практично не існувало ніяких перешкод чи небезпеки для руху і в нього не було необхідності зменшувати швидкість руху. Отже, об'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає обов'язкову ознаку у вигляді порушення Правил дорожнього руху України із наслідками у вигляді механічного пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, але як було встановлено св судовому засіданні та висновком експертів за результатами проведення комісійної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 25.05.2020 року № 5834/10006 при створенні ОСОБА_3 небезпеки для руху ОСОБА_1 , останній діяв у повній відповідності до пункту 12.3 Правил дорожнього руху України та для уникнення зіткнення застосував безпечний для інших учасників руху об'їзд перешкоди для руху. При цьому ОСОБА_3 , яка повинна була у першу чергу застосувати заходи забезпечення безпеки руху, оскільки її автомобіль знаходився в стаціонарному (нерухомому) стані, перед початком руху та зобов'язана була упевнитися в безпечності виконуваного нею маневру і надати перевагу в русі транспортним засобам, які рухались в напрямку м. Одеса, але ОСОБА_3 не виконала вказаних дій та почала рух свого транспортного засобу, чим створила аварійну обстановку для водія ОСОБА_1 , так як змушувала його змінювати швидкість та напрямок руху. Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи в аварійній обстановці, виконав всі дії, які могли запобігти дорожньо-транспортній пригоді.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із водіїв, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків.
При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом. Із огляду на конкретні обставини справи, те, що водій не зміг уникнути зіткнення, не може бути поставлено йому за провину, тому що він не зобов'язаний був виходити з можливості грубого порушення Правил дорожнього руху іншим водієм.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують зовнішню і внутрішню сторони правопорушення, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Ці ознаки інтегруються в чотирьох складових елементах, а саме: об'єкті, об'єктивній стороні, суб'єкті та суб'єктивній стороні. Відсутність будь-якого із названих елементів кореспондується з відсутністю факту правопорушення.
Етимологічне значення терміну «подія» пов'язане з відбуттям певного явища - факту правопорушення. Така подія може бути обумовлена як усвідомленими діяннями, так і не залежати від волі і бажання особи. Водночас відсутність факту правопорушення автоматично означає і відсутність складу правопорушення.
Відсутність самої події адміністративного правопорушення означає, що діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення.
Згідно ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження виниОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, ст.62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст.256 КУпАП та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За вище викладених обставин, суддя приходить до висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували винуОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 за ст.124 КУпАП підлягає закриттю, оскільки відсутні подія та склад вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 251, п.1 ч.1 ст.247, 254, 283-285 КУпАП, суд -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Повний текст постанови буде вручено або надіслано особі, щодо якої її винесено та іншим учасникам протягом трьох днів.
Вступна та резолютивна частина постанови буде вручена учасникам після судового засідання.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст постанови виготовлено 06.07.2020 року
Суддя Буран В.М.