Справа № 496/2019/20
Провадження № 3/496/1314/20
10 липня 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До суду надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно протоколу серії ДПР18 № 069011 від 09.05.2020 р. встановлено, що 09.05.2020 року о 03 годині 01 хвилин, на 26 км. а/д М-15 Одеса-Рені, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ2107 н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу алкотестер «Драгер 7510» № 0405, тест № 61, показник 1,89 %, в присутності двох свідків.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та йому були роз'ясненні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП України. У своїх поясненнях наданих суду, пояснив, що категорично не згоден з вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки обставини, які зазначені у протоколі не відповідають дійсності. В ніч коли відбулась подія, він рухався по а/д Одеса-Рені, впевнившись в тому, що найближче авто знаходиться від нього на достатній відстані, виїхав на смугу а/д в напрямку м. Одеса, через деякий час його почав прослідувати автомобіль, зупинившись на вимогу водія даного авто, почув він нього погрози та вимагання грошей, водій викликав поліцію. Після того, як прибула поліція, її працівником не було запропоновано йому пройти медичний огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, а одразу було запропоновано пройти тест на Alcotest Drager. З його показниками ОСОБА_1 не погодився, тому просив провести тест на встановлення алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі, однак поліцейський відмовився. ОСОБА_1 стверджує, що вимагав провести його до найближчого медичного закладу, однак в долученому до матеріалів протоколу відео, даного фрагменту немає, у зв'язку з чим заявив клопотання про виклик інспектора ОСОБА_2 , та свідків по справі. Окрім, того в протоколі не визначено точного пункту ПДР, яке порушив водій, тому справа підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З метою повного та всебічного розгляду справи, за клопотанням ОСОБА_1 , судом був здійснений виклик інспектора Продан В.В., який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та свідків зазначених у вказаному протоколі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , разом з тим поліцейський у судове засідання для дачі пояснень та усунення протиріч в свідченнях не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.26-27).
Свідок ОСОБА_3 судовому засіданні зазначив, що авто ОСОБА_1 виїхало йому назустріч, після чого, через недовге переслідування, на його вимогу ОСОБА_1 зупинився. Про те, чи запропонував працівник поліції правопорушнику пройти тест на встановлення алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі, не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила свідчення ОСОБА_3 , та також зазначила, що не пам'ятає, чи запропонував працівник поліції правопорушнику пройти тест на встановлення алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі.
З наведеного суд вбачає конфлікт між свідками та ОСОБА_1 , що дає підстави ставити покази зазначених осіб під сумнів.
Суддя, вивчивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийшов до наступного.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення слід керуватися Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія ( ОСОБА_5 Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд приходить до висновку, що при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення слід керуватися в тому числі й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до Інструкції з експлуатації приладу Drager «Alcotest 7510», у розділі «Інтервали технічного обслуговування», передбачено, що прилад має проходити калібрування кожні шість місяців.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до роздруківки алкотестеру «Drager» доданої до протоколу про адміністративне правопорушення, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager» Alcotest 7510, та остання калібрування відбулось 08.07.2019 року (а.с.4,5).
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція). Інструкцією передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці, лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Розділу ІІ Інструкції, поліцейськими при огляді на стан сп'яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В порушення інструкції ОСОБА_1 не було пред'явлено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. До матеріалів адміністративної справи також їх не надано.
Таким чином, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager» Alcotest 7510, який, пройшов калібрування 08.07.2019 р. та на день проведення огляду на стан сп'яніння 09.05.2020 року пройшло більш ніж пів року.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З урахуванням вимог п. 22. Розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», встановлені судом обставини позбавляють суд можливості визнати результати огляду за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 7510», як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і дають суду підстави дійти до висновку про те, що стан алкогольного сп'яніння останнього у визначеному законом порядку встановлений не був.
Крім того, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 у його письмових поясненнях про те, що працівник поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 069011 від 09.05.2020 року зазначив, що він порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, тобто невірно застосував кваліфікацію дії ОСОБА_1 ..
Відповідно до п. 2.9 водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;
в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
не належить цьому засобу;
не відповідає вимогам стандартів;
закріплений не в установленому для цього місці;
закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;
г) передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані;
ґ) передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил;
д) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання);
е) користуватися розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю” за відсутності у водія чи пасажира документів, що підтверджують інвалідність (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
При цьому в протоколі про адміністративне правопорушення вказаний лише пункт 2.9 без зазначення підпункту.
ОСОБА_1 стверджує, що до матеріалів справи не надано відео-доказу, в якому він не погоджується з результатами алкотесту, та просить провести тест у медичному закладі.
З метою усунення вказаних протиріч, а також для з'ясування інших обставин по справі, у судове засідання викликався для дачі пояснень інспектор поліції - ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,однак у судове засідання він не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не спростували твердження ОСОБА_1 про те, що йому, в передбаченому законом порядку, не запропонували пройти тест у найближчому медичному закладі. Чи пропонували працівники поліції ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, не пам'ятають.
А з дослідженого в судовому засіданні відео-доказу, встановлено, що інспектор одразу провів тест на приладі Драгер 7510, при цьому сам ОСОБА_1 запропонував проїхати до мед-закладу, на що інспектор, повідомив «що залишить його там», фактично позбавив особу права вибору.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд вважає, що працівником поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , була допущена неповнота і однобічність при з'ясуванні всіх обставин справи, та відповідно, не дана належна оцінка, а дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити.
Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, статтями 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскарженою до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Буран В.М.