Справа № 481/877/20
Провадж.№ 1-кп/481/142/2020
13.07.2020 року м. Новий Буг
Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 01.07.2020р. у кримінальному провадженні №12020150270000129 від 20.03.2020р. по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, непрацюючого, з неповною вищою освітою, холостого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України,
02.07.2020 року до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості від 01.07.2020 року у кримінальному провадженні №12020150270000129 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України.
В судовому засіданні прокурор вважав за можливе затвердити угоду, укладені між ним та обвинуваченим, а також ухвалити вирок на підставі угоди із призначенням обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Захисник підтримав позицію прокурора та просив затвердити угоду, укладену між прокурором та обвинуваченим та ухвалити вирок на підставі угоди з призначенням обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Обвинувачений просив затвердити угоду між ним та прокурором про визнання винуватості та ухвалити вирок відповідно до умов зазначеної угоди.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та зміст угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст. 474 КПК України - суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди з мотивів, якщо :
1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Як передбачено ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, який повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків, з урахуванням передбачених ч.3 цієї статті особливостей, із призначенням узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України - при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Зі змісту вказаних положень вбачається, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, дослідженням тексту угоди про визнання винуватості та обвинувального акту встановлено, що вказаних вимог закону сторонами не було дотримано.
Судом враховується, що санкцією ч. 3 ст.311 КК України, який є найтяжчим серед інкримінованих обвинуваченому злочинів, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна.
Аналізуючи вищенаведені вимоги закону та зміст угоди про визнання винуватості, судом враховується тяжкість інкримінованого злочину за ч.3 ст. 311 КК України, який відповідно до ч.5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Також суд в повній мірі враховує ступінь суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.317, ч.3 ст. 311 КК України, які утворюють реальну сукупність злочинів, що віднесені законодавством України, а також міжнародним законодавством, зокрема «Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», ратифіковану Постановою ВР України від 25.04.1991 р., до особливо небезпечних злочинів, наслідки вчинення яких становлять серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляють негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства.
Крім того, суд враховує відсутність обґрунтування в угоді наявності справжнього суспільного інтересу в укладенні угоди з ОСОБА_5 .
Визначені в угоді покарання із застосуванням ст. 75 КК України, дозволяє суду зробити висновок про те, що угода про визнання винуватості від 01.07.2020р. спрямована винятково на задоволення приватного інтересу в частині призначення покарання з наступним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а відтак вважати, що умови угоди відповідають суспільним інтересам у суду відсутні належні підстави.
Таким чином визначене в угоді між начальником Новобузького відділу Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі з наступним звільненням від відбування покарання з випробуванням як умова угоди, не відповідає вимогам ч.2 ст.65, ч.1 ст. 75, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що обмежує суд в ухваленні законного та обґрунтованого вироку за наслідками угоди.
Разом з тим, не відповідає вимогам ст. 77 КК України узгоджене сторонами угоди звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке не може бути застосоване при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно положень ст. 76 КК України дані обов'язки на особу звільнену від покарання покладаються лише судом і вони не можуть бути предметом угоди між підозрюваним (обвинуваченим) та прокурором.
Крім того, дослідженням змісту обвинувального акту, на підставі якого було укладено угоду про визнання винуватості, вбачається, що у обвинуваченого ОСОБА_5 наприкінці січня 2020 року, більш точної дати та часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилося можливим виник прямий злочинний умисел, спрямований на організацію та утримання приміщення гаражу, для незаконного виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено, амфетаміну. Крім того, у не встановлений в ході досудового розслідування час, невстановленому місці, за не встановлених слідством обставин, ОСОБА_5 придбав, розмістив та підготував для незаконного виготовлення психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, у приміщенні гаражу засоби для виготовлення.
В судовому засіданні обвинуваченим було повідомлено, що в лютому місяці 2020 року він через мережу інтернет, сайт якого він повідомив слідчому замовив необхідні речовини для виготовлення наркотичного засобу.
Разом з тим, одним із завдань Національної поліції, згідно із Законом України про "Національну поліцію", є протидія злочинності.
Статтею 2 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, таку функцію прокуратури, як нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
Але маючи відомості про вчинення правопорушення невідомою особою під час продажу ОСОБА_5 прекурсорів та їх аналогів для виготовлення наркотичних засобів, прокурором не передбачено умовами угоди співробітництво, обвинуваченого з органами Національної поліції в частині викриття особи, яка незаконно їх збула ОСОБА_5 .
Більш того з наданих суду матеріалів кримінального провадження №12020150270000129, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2020 року вбачається, що ні слідчим, ні прокурором взагалі не прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про виявлений злочин, отже завдання щодо викриття осіб, які збувають прекурсори та їх аналоги для виготовлення наркотичних засобів, у даному кримінальному провадженні не вирішувалося, так само як і не було вирішено питання про виділення в окреме провадження матеріалів за фактом можливого збуту прекурсорів та їх аналогів для виготовлення наркотичних засобів, злочин за яким залишився не розкритим.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що, умови угоди не відповідають суспільним інтересам, а узгоджене покарання призначене всупереч вимогам КК України, а тому у суду відсутні правові підстави для затвердження угоди про визнання винуватості та наявні передбачені КПК України підстави для відмови у затвердженні угоди.
Керуючись ст. ст. 314, 369, 469, 470, 472, 474 КПК України, суд,
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 01.07.2020р., яка укладена між начальником Новобузького відділу Баштанської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12020150270000129 від 20.03.2020р. за ч. 1 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України.
Продовжити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні №12020150270000129 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.03.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 317, ч. 3 ст. 311 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1