13.07.2020 Справа №607/11355/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання внести запис про визнання недійсним запису звільнення за власним бажанням, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу від 10.06.2020р. № 10-1/06/2020 про звільнення позивача за власним бажанням, поновлення на роботі, зобов'язання відповідача внести запис про визнання недійсним запису звільнення за власним бажанням, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява має містити відомості: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначена позовна заява не відповідає вказаним вимогам, оскільки:
1)у ній не зазначено ціни позову, хоч одна з заявлених вимог (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) підлягає грошовій оцінці;
2)зміст позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не конкретизований, зокрема не вказано суми, яку позивач просить стягнути з відповідача;
3)у позовній заяві не наведено обґрунтованого розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі, який позивач просить стягнути;
4)до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн., хоч заявлено 5 позовних вимог: 1) про визнання незаконним та скасування наказу від 10.06.2020р. № 10-1/06/2020 про звільнення, 2) поновлення на роботі, 3) зобов'язання відповідача внести запис про визнання недійсним запису звільнення за власним бажанням, 4) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5) стягнення моральної шкоди. Лише одна із цих позовних вимог, а саме про поновлення на роботі не підлягає оплаті судовим збором, а за інші 3 позовні вимоги немайнового характеру та за 1 вимогу майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) повинен сплачуватись судовий збір у встановлених законом розмірах. Так, відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір». Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідні зміни в сфері регулювання оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» (далі - Закон № 484-VІІІ). Цим Законом суттєво змінено ставки судового збору (стаття 4 Закону України «Про судовий збір»), а також значно скорочено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»). Закон № 484-VІІІ набрав чинності з 1 вересня 2015 року. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільнялися позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року в справі № 226/168/15-ц. У цій справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд, на підставі зазначених вимог закону, прийшов до висновку, що такі вимоги не є вимогами про поновлення на роботі та про стягнення заробітної сплати, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору. Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові ВП ВС № 910/4518/16 від 30 січня 2019 року (справа про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), у якій, зокрема, вказано, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. За змістом статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Така ж позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 488/769/17. Таким чином, вимоги позивача про 1) визнання незаконним та скасування наказу від 10.06.2020р. № 10-1/06/2020 про звільнення, 2) зобов'язання відповідача внести запис про визнання недійсним запису звільнення за власним бажанням, 3) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 4) стягнення моральної шкоди повинні оплачуватись судовим збором. Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 гривень), за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 гривень). Відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Однак, позивачем судовий збір сплачений урозмірі 840,80 грн., тобто лише за 1 вимогу немайнового характеру, що не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином позивачу слід виправити зазначені недоліки позовної заяви, а саме:
1)зазначити в позовній заяві ціну позову відповідно до розміру заявленої вимоги майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
2)навести в позовній заяві обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
3)викласти в позовній заяві зміст позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши суму, яку позивач просить стягнути;
4)сплатити судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру в розмірі по 840,80 гривень за кожну та за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 відсотка ціни позову (розміру середнього заробітку станом на день подання виправленої позовної заяви), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510 гривень).
Недоліки, зазначені у пунктах 1-3, слід виправити шляхом подання виправленої позовної заяви, у пункті 4 - надавши оригінали квитанцій про сплату судового збору в зазначених розмірах.
Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити терміном десять днів із дня отримання копії ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання внести запис про визнання недійсним запису звільнення за власним бажанням, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без руху і надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків терміном десять днів із дня отримання копії ухвали.
У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяН. М. Сташків