10.06.2020 Справа №607/23346/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Грицай К.М.
за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,
учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів. В обґрунтування вимог вказує на наступні обставини. Він перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 02 жовтня 2015 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у якому народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2016 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в частці 1/3 від всіх видів доходів та заробітку ОСОБА_1 , щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із 11 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. Однак, на сьогоднішній день, через значні проблеми із здоров'ям та підготовкою до операції, позивач немає можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі. З цих підстав просить позов задовольнити та стягувати з нього на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 2000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дна набрання даним рішенням законної сили.
ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину та заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом. В обґрунтування зустрічних позовних вимог та відповідач ОСОБА_3 вказує на те, що починаючи з серпня 2015 р. відповідач не належно виконував свій обов'язок щодо утримання сина, проводив часткову сплату нарахованих аліментів. Станом на 30.07.2019 р. за період з серпня 2015 р. по 30.07.2019 р. заборгованість по аліментах складала 48902,44 грн., у серпні 2019 року, відповідач сплатив аліменти на загальну суму 52000 грн. Отже, внаслідок неналежної сплати аліментів виникла неустойка (пеня) на загальну суму 45234,32 грн.
Крім того, вказує, що ОСОБА_1 добровільно не бере участі у додаткових витратах на утримання сина, у зв'язку з чим ОСОБА_3 самостійно понесла додаткові витрати на суму 17509,10 грн. та просить суд стягнути з відповідача половину суми у розмірі 8754,55 грн.
Ухвалою судді від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду 26 грудня 2019 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину до спільного розгляду із первісним позовом.
27 лютого 2020 року надійшла заява про збільшення позовних вимог по зустрічному позову.
19 грудня 2019 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на первісну позовну заяву, згідно якого заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав. На момент винесення рішення про стягнення аліментів 25.01.2016, як вказує сам позивач, у нього були проблеми із здоров'ям, що свідчить про відсутність підстави для зміни розміру аліментів, через посилання на стан здоров'я, оскільки дана підстава мала бути з'ясованою відповідно до вимог ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів. Крім того, позивач вказує на необхідність у проведенні операції вартістю 40000 грн., однак жодним доказом не підтверджує необхідність у проведенні такої операції та її вартості. Також, ОСОБА_1 не надає жодних доказів на підтвердження ступеню стійкої втрати працездатності, тому вважається працездатним. Вважає, що звільнення з роботи у червні 2016 року та відсутність офіційного місця працевлаштування у позивача не є підставою для зменшення розміру аліментів., крім того факт набуття 10.12.2018 у власність квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири, площею 72,5 кв. м та 10.05.2018 року автомобіля марки ВАЗ 21073 не може підтвердити погіршення його майнового стану. Крім того, відповідач вказала, що знаходиться на лікуванні у нефрологічному відділенні КНП «Тернопільська університетська лікарня» ТОР, з метою визначення ступеню хронічної ниркової недостатності, їх дитина теж хворіла, внаслідок чого вона понесла додаткові витрати на дитину в сумі 17509,10 грн., тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 у встановлений законом строк без поважних причин не надав відзив на зустрічний позов, подавши такий відзив лише 13 лютого 2020 року, тому суд вирішує справу за наявним матеріалами на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та заперечили щодо задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення оплати аліментів та додаткових витрат на дитину з тих підстав, що розрахунок суми неустойки був здійснений невірно, а після отримання відзиву позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, вказавши вже інші розрахунки. Крім того зазначили, що ОСОБА_3 порушено строк позовної давності при зверненні із даним зустрічним позовом, оскільки на час звернення із зустрічною позовною заявою не тривало порушення з боку ОСОБА_1 , боргу по сплаті аліментів не було, а тому з такими вимогами ОСОБА_3 могла звернутись, поки існувала заборгованість.
Також позивач-відповідач пояснив, що на даний момент ОСОБА_1 не має можливості нести такі витрати на утримання сина у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та матеріальним станом, у зв'язку з чим звернувся із позовом про зменшення розміру аліментів. Крім того, вказав, що на його ім'я зареєстрована квартира, проте, на її придбання кошти йому надавав брат шляхом направлення грошових переказів, який перебуває за межами України та не мав можливості самостійно укласти договір дольової участі. Зауважив, що ОСОБА_3 також у 2018 році придбала квартиру та на даний час в її користь стягуються аліменти в сумі близько трьох тисяч грн., тому немає підстав для стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідач-позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зустрічну позовну заяву позовних вимог про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину підтримали в повному обсязі. Крім того, відповідач-позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є інвалідом третьої групи, постійно потребує лікування та матеріальних витрат та лікування, не заперечила щодо набуття у власність квартири, просить стягнути додаткові витрати на дитину з відповідача.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2015 року.
Від даного шлюбу у сторін народилась дитина: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 29 жовтня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2016 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в частці 1/3 від всіх видів доходів та заробітку ОСОБА_1 , щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із 11 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Пояснення позивача ОСОБА_1 про наявність у нього захворювання колінного суглобу підтверджено заключенням консультативного огляду ортопеда щодо пацієнта ОСОБА_1 від 21.11.2018 та висновком МРТ від 23.11.2018.
Встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_3 проживає разом із сином ОСОБА_5 , про також що видано довідку ОСББ «Будного 28» від 11.12.2019 року.
Відповідно до постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ВП № 50169480 від 17.07.2019 року, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість із сплати аліментів, сукупній розмір якої за період з 11.08.2015 року по 17.07.2019 року становить 24731,08 грн.
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 193167912 від 16.12.2019 року.
Крім того, за ОСОБА_6 10 травня 2018 року здійснена реєстрація транспортного засобу «ВАЗ 21073», 1998 року випуску згідно даних МВС України.
Згідно довідки ГУ ДПС у Тернопільській області від 05.12.2019 року, ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області, Тернопільському управлінні, Тернопільській ДПІ, як фізична особа-підприємець з 26.06.2017 року та сума доходу становить за: 1 кв. 2019 року - 11725,00 грн., 2 кв. 2019 року - 15245,00 грн., 3 кв. 2019 року - 17100,00 грн.
Як вбачається з Довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 485054 від 22 січня 2020 року, ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи.
Відповідно до наданої інформації КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» від 16.12.2019 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за 2019 рік перехворів ГРВІ вісім разів та двобічним середнім отитом.
Як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментах від 05.12.2019 року, який надано Тернопільським міським відділом Державної виконавчої служби, станом на 05 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів становить 2456,54 грн.
Довідкою № 2 від 10.12.2019 року, яка видана ФОП ОСОБА_7 та квитанціями від 30.08.2019 року, 27.08.2019 року та 02.09.2019 року, підтверджується оплата ОСОБА_3 на суму 12000,00 грн. за проведення занять «Логопед» із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, грошові кошти на суму 5840,00 грн. сплачено ОСОБА_3 на рахунок ФОП ОСОБА_7 за курс навчання «Підготовка до школи» із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою № 1 від 10.12.2019 року, яка видана ФОП ОСОБА_7 та квитанціями від 08.10.2018 року, 05.11.2018 року, 10.12.2018 року, 16.01.2019 року, 06.02.2019 року, 27.03.2019 року, 24.04.2019 року, 13.05.2019 року та 10.06.2019 року.
Відповідно до довідки № 352, яка видана Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 16 імені Володимира Левицького 10 грудня 2019 року , ОСОБА_5 навчається у недільній школі та його мати ОСОБА_3 сама повністю оплачує навчання дитини.
Згідно із ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі. Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі(частина 1 статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до вимог ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із позовної заяви, позивач-відповідач просить змінити спосіб стягнення та зменшити розмір аліментів, визначивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 гривень щомісячно, замість їх стягнення у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку, як це встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2016 року.
Разом з тим, платник аліментів не наділений таким правом щодо зміни способу стягнення аліментів, оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначених за рішенням суду, змінюється тільки за позовом одержувача аліментів, а не самого платника.
При цьому, суд враховує, що визначений за рішенням суду від 25 січня 2016 року розмір аліментів прямо залежить від доходів платника аліментів, оскільки встановлений у частці від його доходу. Відтак, у разі зменшення доходів позивача-відповідача, відповідно зменшиться розмір аліментів, які підлягає стягненню.
Разом з тим, позивачем суду не подано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних ним обставин, а саме погіршення стану здоров'я та матеріального стану від дня винесення рішення судом про стягнення аліментів. Так, позивачем не надано доказів, що у зв'язку з виявленим у нього у 2018 році захворюванням колінного суглоба він потребував лікування та поніс на це матеріальні витрати, також, на доведено впливу даного захворювання на його працездатність станом на день подання позовну.
Крім того, факт придбання позивачем нерухомого майна та транспортного засобу спростовує доводи позивача про погіршення його матеріального стану та свідчить про наявність у позивача відповідних коштів на придбання даного майна.
Заперечення позивача ОСОБА_6 про те, що квартира була придбана для брата та за рахунок його коштів суд не бере до уваги як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами, крім того, пояснення позивача про те, що брат передавав йому кошти шляхом зарахування на рахунок банку підтверджують отримання позивачем додаткового доходу з часу винесення рішення про стягнення з нього аліментів.
Крім того, сплативши заборгованість за аліментами, позивач-відповідач тим самим підтвердив відсутність істотних обставин погіршення матеріального стану,у зв'язку з якими б могла виникнути така заборгованість та які б могли перешкодити платнику її сплатити.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що розмір аліментів, який визначений рішенням суду від 25 січня 2016 року в розмірі 1/3 частки від заробітку платника аліментів, не є обтяжливим способом стягнення аліментів для позивача-відповідача. При цьому позивачем-відповідачем не доведено обставин, передбачених ст. 192 СК України, а саме, що його матеріальне чи сімейне становище настільки змінилося, чи настільки погіршилося його здоров'я, що позбавляло б його можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному вищевказаним рішенням суду. Тому, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зміну способу та зменшення розміру стягнення аліментів до задоволення не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Як убачається з розрахунку заборгованості за аліментами від 05 грудня 2019 року, наданого старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Кузь Т.С., заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з серпня 2015 року по липень 2019 року становить 48902,44 грн.
Як слідує з розрахунку неустойки (пені) за несплату або несвоєчасну сплату аліментів, наданого відповідачем-позивачем, загальна сума пені за період з серпня 2015 року по липень 2019 року становить 45234,32 грн. Зазначений розрахунок здійснений на підставі формули:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши на їх підставі фактичні обставини справи, визначивши зміст спірних правовідносин та норми права, які до них застосовуються, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення уточненого зустрічного позову в цій частині, з огляду на таке.
Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, повинні бути враховані при застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.
Судом установлено, що загальна сума пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів становить 45680,11 грн.
Наданий позивачем розрахунок суд приймає до уваги та вважає вірним, крім того, відповідачем та іншого розрахунку суду не надано, а заперечення відповідача про те що, на даний час заборгованість відсутня, суд відкидає я безпідставні та такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідач-позивач просить стягнути з позивача-відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 45680,11 грн., що не перевищує ста відсотків заборгованості відповідача зі сплати аліментів. Наведене повністю відповідає вимогам статті 196 СК України.
Жодних доказів, які б свідчили про відсутність вини позивача-відповідача ОСОБА_1 у виникненні цієї заборгованості судом не здобуто.
Таким чином, судом установлено наявність підстав для стягнення з позивача-відповідача пені у зв'язку з простроченням сплати аліментів в сумі 45680,11 грн.
Поряд з тим, щодо вимог відповідача-позивача про стягнення з позивача-відповідача додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_5 , суд вважає такими, що не підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до частини першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Виходячи з аналізу статті 185 СК України наявність таких витрат, що викликані особливими обставинами, має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
З огляду на те, що витрати відповідача-позивача за період з 2017 року по 2019 рік в сумі 17509,10 гривень були понесені на навчання, лікування, одяг, взуття дитини, придбання меблів, тобто пов'язані із щоденними потребами на утримання дитини, однак, в судовому засіданні не було доведено, що вони викликані особливими обставинами, тому суд вважає, що дані витрати в розумінні ст.185 СК України не відносяться до додаткових витрат на утримання дитини та були охоплені розміром аліментів, а тому у задоволенні збільшених зустрічних позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Суд, проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів слід відмовити та частково задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі 45680 грн. грн. 11 коп., відмовивши у задоволенні решти зустрічних позовних вимог.
В силу вимог статті 141 ЦПК України, з позивача-відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. ст. 180-184, 185, 196 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 45680 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 11 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 19 червня 2020 року.
Головуючий суддяК. М. Грицай