справа №619/3623/18
провадження №2/619/624/20
Рішення
іменем України
7 липня 2020 року
м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Нечипоренко І.М.
за участю секретаря
судового засідання - Носачової І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/3623/18,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, КП «Малоданилівський комунальник»,
вимоги позивача: про поновлення порушеного права,
представник позивача: ОСОБА_3
представники відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Стислий виклад позиції позивача за заперечень відповідачів.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить поновити її права користувача побутової кімнати НОМЕР_4 площею 13,1 кв.м та санвузла НОМЕР_8 площею 10,7 кв.м; демонтаж самовільних переобладнань в побутовій кімнаті та санвузлі провести за рахунок відповідачів. У обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником згідно договору купівлі-продажу від 18 грудня 2013 року, кімнати НОМЕР_3 у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Будівля, в якій розташована куплена нею кімната є гуртожитком, власником якого є Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, а балансоутримувачем - КП Малоданилівський «Комунальник». Указана кімната є відокремленою, а всі побутові приміщення (туалет, умивальник та інші) є загальними для користування і розташовані в кімнаті НОМЕР_4 гуртожитку. Крім кімнати позивача на поверсі розташовані ще 5 кімнат, що не мають побутових зручностей. На вказаному поверсі у кімнаті НОМЕР_5 проживає відповідач ОСОБА_2 , яка не є власником даної кімнати, а користується нею на праві оренди на підставі рішення Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 01.08.2014, за яким її визнано переможцем конкурсу з оренди кімнати. Відповідач ОСОБА_2 здійснила переобладнання частини кімнати туалету, який призначений для спільного користування всіх мешканців кімнат, розташованих на поверсі гуртожитку, і користується ним одноосібно, всупереч інтересам та потребам спільних власників та користувачів інших кімнат, тому підставі ст. 391 ЦК України просить поновити право підлягає поновленню.
Відповідач ОСОБА_2 надала відзив на позов, згідно змісту якого позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачкою не зазначено, які саме її права порушено, не надано доказів того, що вона володіє якимись правами на зазначені нею приміщення, не надано доказів, що підтверджують протиправність дій відповідачів по справі щодо зазначених позивачкою приміщень, а відтак її дії містять ознаки зловживання процесуальними ми передбаченими п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України. Вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 проживають у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_5, Дергачівського району Харківської області . Кімнатою площею 14,4 кв.м під НОМЕР_5 на першому поверсі гуртожитку займають на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 31.11.2011. Кімнатою площею 10,9 кв.м під НОМЕР_4 на першому поверсі гуртожитку вони використовують на підставі Договору оренди б/н від 01.08.2014. Рішенням виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради НОМЕР_8 від 21.02.2017 уточнено нумерацію кімнат гуртожитку у зв'язку з чим, між нею та балансоутримувачем гуртожитку було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності № 1 від 01 серпня 2014 року, якою внесені зміни до Договору оренди стосовно нумерації кімнати, що перебуває в оренді з «НОМЕР_5» на «№13». За згодою балансоутримувача гуртожитку КП «Малоданилівський комунальник» Малоданилівською селищною радою надано дозвіл на використання Ѕ частини спільного туалету в особистих цілях ОСОБА_2 , за умови проведення за власні кошти ремонту спільного туалету в гуртожитку на першому поверсі. Слід зазначити, що мешканці гуртожитку надали свою письмову згоду на виділення ОСОБА_2 на особисте використання нею частини спільного туалету, за умови проведення ремонту спільного санвузла та відповідно до Акту його обстеження, ОСОБА_2 було проведено ремонтні роботи санвузла. Згідно листа КП «Комунальне підприємство» від 12.11.2018 року за вих. № 15, кімнатами під НОМЕР_5 площею 14,4 кв. м, під 13 площею 10,9 кв. м. та частиною санвузла на першому поверсі гуртожитку вона користується правомірно ( т. 1 а.с. 81-85).
Малоданилівська селищна рада надала відзив на позов, згідно змісту якого з вимогами ОСОБА_1 не погоджуються,вважають їх необґрунтованими та безпідставними, такими, що не підлягаютьзадоволенню з огляду на наступне. У позовній заяві жодним чином не зазначено доказів, що підтверджують обставини, на які посилається позивачка саме в частині порушення Відповідачами її прав та яких саме. Позивачка просить суд поновити її право на користування побутовою кімнатою НОМЕР_4 площею 10,9 кв.м та санвузлом НОМЕР_8 площею 10.7 кв.м, що знаходяться на першому поверсі гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати демонтувати самовільне переобладнання в побутовій кімнаті НОМЕР_4 площею 10,9 та санвузлі НОМЕР_8 площею 10,7 кв.м. Позивачкою не зазначено, які саме її права порушено, не надано доказів того, що вона володіє якимись правами на зазначені нею приміщення, не надано доказів, що підтверджують протиправність дій відповідачів по справі щодо зазначених позивачкою приміщень, демонтаж яких переобладнань просить здійснити позивачка. Крім того, позивачкою не надано суду жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що порушення прав позивачки відбувається внаслідок дій відповідачів по справі. Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04.09.2008 № 500 (із змінами) після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади місцева рада приймає на сесії, в межах повноважень, відповідне рішення щодо подальшого його використання. Згідно свідоцтва про право власності від 23.04.2010 року, зареєстрованого Дергачівським КП технічної інвентаризації «Інвенрос», будівля гуртожитку №1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді в особі Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області. Зазначений гуртожиток Малоданилівською селищною радою відповідно до рішення XII сесії XXIV скликання від 11.03.2004 передано на баланс Комунальному підприємству «Малоданилівський комунальник». Тобто, управління щодо комунальним майном територіальної громади, а саме гуртожитком, селищною радою покладено на КП «Малоданилівський комунальник». Відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» (далі-Закон № 500) визначено, що власники житловихта нежитлових приміщень "у гуртожитку можуть створювати об'єднанняспіввласників багатоквартирного будинку відповідно до закону. Станом на теперішній час в гуртожитку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) не створено, в зв'язку з чим, та з урахуванням приписів Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» погодження питання передачі в оренду майна комунальної власності з власниками окремих кімнат, які не пройшли приватизацію в порядку передбаченому законом, в будинку гуртожитку не передбачено. 29.07.2014 на засіданні конкурсної комісії з оренди майна визначено переможця конкурсу на право оренди нерухомого майна вищезазначеної кімнати НОМЕР_5 у гуртожитку. Рішенням Малоданилівської селищної ради ХLIХ сесії VI скликання від 01.08.2014 ОСОБА_2 визнано переможцем конкурсу з оренди кімнати НОМЕР_5 даного гуртожитку, де п . 3 цього рішення КП «Малоданилівський комунальник» вказано на укладення договору оренди на кімнату НОМЕР_5 . На виконання вищезазначеного рішення селищної ради КП «Малоданилівський комунальник» 01.08.2014 з ОСОБА_2 укладено договір оренди кімнати НОМЕР_5 площею 10,9 кв.м. У 2017 році, в зв'язку з розбіжністю, яка виникла в нумерації кімнат у гуртожитку на адресу Малоданилівської селищної ради звернувся управитель КП «Малоданилівський комунальник» з питання впорядкування номерів кімнат. На розгляд виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради, уповноваженого розглядати дане питання, КП «Малоданилівський комунальник» надав розроблений у вересні 2016 року технічний паспортна на гуртожиток. Рішенням виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради від 21.02.2017 НОМЕР_8 «Про уточнення нумерації кімнат гуртожитку АДРЕСА_1 згідно технічної документації» уточнено нумерацію кімнат гуртожитку. Пунктом 2 цього рішення КП «Малоданилівський комунальник» доручено довести до відома жителям гуртожитку № 1 щодо прийнятого рішення та зобов'язано скласти загальний список мешканців гуртожитку з нумерацією кімнат гуртожитку згідно технічного паспорту. З урахуванням рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради від 21.02.2017 та технічного паспорту КП ТІ «Інвенрос» КП Малоданилівський комунальник» з ОСОБА_2 підписано додаткову угоду щодо зміни кімнати НОМЕР_5 площею 10,9 кв.м. на кімнату НОМЕР_4 (відповідає Технічному паспорту від 2016). Також зазначено, що побутові кімнати у гуртожитку відсутні, що відповідає Технічному паспорту на гуртожиток від 2016 року. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2013 набула право власності на кімнату НОМЕР_3 у гуртожитку без частки на допоміжні приміщення. На адресу Малоданилівської селищної ради надійшло клопотання від мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 щодо ремонту туалету загального користування, який знаходиться на 1-му поверсі за кімнатою НОМЕР_5 , та який зобов'язується провести ОСОБА_2 , якщо в подальшому Відповідачка буде використовувати окрему частину туалету виключно її родиною. Представниками КП «Малоданилівський комунальник» було складено Акт обстеження санітарного вузла від 29.08.2013, де зазначено, що санвузол не придатний до експлуатації та потребує ремонту. Малоданилівською селищною радою було розглянуте клопотання мешканців та Відповідачці листом від 05.08.2013 р. № 02-21/Д-305 було повідомлено, щоселищна рада, як власник будинку гуртожитку не заперечує проти використання 1/2 частини спільного туалету в особистих цілях родиною ОСОБА_2 при умові проведення ремонту. Необхідно зазначити, що Відповідачкою ремонт усього санвузлу здійснено за власні кошти, про що свідчить Акт, складений 05.11.2013. Згідно даним Акту обстеження гуртожитку від 23.11.2018, проведеного уповноваженими представниками органу місцевого самоврядування. Під час обстеження гуртожитку було встановлено, що сім'я ОСОБА_1 користується частиною санвузла (кімната НОМЕР_8), яка постійно зачинена, а ключі від дверей знаходяться у Позивачки. Крім того, ОСОБА_1 одноосібно користується кімнатою НОМЕР_7 (кухня) та кімнатою НОМЕР_6 , яка відповідно до технічного паспорту на гуртожиток, є санвузлом загальною площею 10,8 кв.м., а відповідно до Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, перебувають у загальному користуванні. Тобто, Позивачка ОСОБА_1 на теперішній час безпідставно користується приміщеннями НОМЕР_7, НОМЕР_8 та НОМЕР_6 без укладення з управителем майна комунальної власності будь-яких договорів на їх користування (т.1 а.с. 138-143).
Комунальним підприємством «Малоданилівський комунальник» надано відзив на позов, зміст якого аналогічний викладеним вище, що наданий Малоданилівською селищною радою Дергачівського району Харківської області ( т.1 а.с. 168-173).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 18.11.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , третя особа Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області про поновлення порушеного права користування побутовою кімнатою та санвузлом, правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно ухвали суду від 26.12.2019 зазначену вище позовну заяву залишено без розгляду, однак дана ухвала скасована постановою Харківського апеляційного розгляду від 25.02.2020 та справа направлена для продовження розгляду.
26.12.2019 позивачем подано позовну заяву зі зміненою підставою позову до ОСОБА_2 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, КП «Малоданилівський комунальник» (т. 2 а.с. 35-38).
У судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник, представник відповідача Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзивах.
Представник відповідача КП «Малоданилівський комунальник» у судове засідання не з'явився, надавши до суду наказ № 46-к від 26.06.2020 про щорічну відпустку начальника Шабалтас Т.Г. з 01.07.2020 по 30.07.2020.
Враховуючи належне повідомлення представника відповідача КП «Малоданилівський комунальник» про час та місце розгляду справи, а також той факт, що відповідач скористався правом на надання відзиву, суд вважає можливим розглянути справу без участі представника даного відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом установлено, що гуртожиток АДРЕСА_1 зареєстрований за Тери торіальною громадою в особі Малоданилівської селищної ради згідно свідоцтва про право власності, виданого Малоданилівською селищною радою 23.04.2010 рішення №32 від 09.03.2010. Згідно рішення Дергачівського районного суду Хакрківської області №2010/2-о/101/11 від 31.08.2011 встановлено факт проживання в кімнаті 1-12 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а фактично вони користуються кімнатами 1-12 та 1-13, про що свідчить довідка КПТІ «Інвенрос» від 17.07.2018 (т. 1 а.с. 8).
Відповідно до рішення Малоданилівської селищної ради № 48 від 17.03.2011 створено комісію по передачі зазначного вище гуртожитку АДРЕСА_1 на баланс КП «Малоданилівський комунальник» (т.1 а.с. 94).
ОСОБА_1 являється власником кімнати НОМЕР_3 у зазначеному вище гуртожитку, площею 14,4 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2013, укладеного між нею та ОСОБА_8 ( т. 1 а.с.9-10).
Відповідно до рішення XLIX сесії VI скликання Малоданилівської селищної ради від 01.08.2014 ОСОБА_2 визнано переможцем конкурсу з оренди кімнати НОМЕР_5 в гуртожитку, загальною площею 10,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та доручено КП «Малоданилівський комунальник» укласти договір оренди на зазначену кімнату з ОСОБА_2 (т.1 а.с.12-15). На виконання даного рішення 1 серпня 2014 року між КП «Малоданилівський комунальник» та ОСОБА_2 укладено договір (б/н) оренди кімнати НОМЕР_5 в гуртожитку та було укладено додаткову угоду № 1 до даного договору оренди, якою внесено зміни в п. 1.1 у зв'язку зі зміною нумерації кімнати НОМЕР_5 на кімнату НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 62-68).
Як убачається з акту від 29.08.2013, складеного комісією у складі депутата Малоданилівської селищної ради, інженера КП «Малоданилівський комунальник», виявлено, що приміщення туалетної кімнати в АДРЕСА_1 гуртожитку знаходиться в незадовільному стані, трубопроводи водопостачання та водовідведення в аварійному стані, унітаз несправний до подальшої експлуатації не придатний, у зв'язку з чим потребує капітального ремонту з заміною вказаних трубопроводів та сантехнічного обладнання (т. 1 а.с. 43).
Від мешканців гуртожитку, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 направлено на адресу КП «Малоданилівський комунальник» клопотання, у якому зазначено, що вони дають письмову згоду щодо ремонту туалету загального користування, який знаходиться в незадовільному стані на першому поверсі за кімнатою НОМЕР_5 , з подальшим використанням окремої частини туалету виключно родиною ОСОБА_2 , яка зобов'язується провести ремонт туалету за власні кошти ( т. 1 а.с 97).
18.07.2013 ОСОБА_2 направила голові Малоданилівської селищної ради клопотання, згідно якому мешканці 1-го поверху гуртожитку по вул. Лісній дали їй та її родині письмову згоду на використання Ѕ частини спільного туалету, який знаходиться в аварійному стані на першому поверсі за кімнатою НОМЕР_5 з подальшим використанням в особистих цілях цієї частини тільки її родиною. Відповідно вона зобов'язалася провести ремонт у частині спільного туалету за власні кошти (т.1 а.с. 44).
05.08.2013 селищний голова надав листа ОСОБА_2 за вих. № 02-21/Д-305, у якому зазначив, що КП «Малоданилівський комунальник» не заперечує проти використання Ѕ частини спільного туалету в особистих цілях родиною ОСОБА_2 , за умови виконання ремонту спільного туплету за власні кошти (т. 1 а.с. 45).
З акту обстеження санітарного вузла по АДРЕСА_1 від 05.11.2013 вбачається, що проведено ремонт санітарного вузла та перераховано види виконаних робіт ( т.1 а.с. 41).
Рішенням НОМЕР_8 від 21.02.2017 Малоданилівської селищної ради, уточнена нумерація кімнат гуртожитку АДРЕСА_1 і вважати вірною нумерацію згідно розробленої технічної документації від 08.09.2016 ( т.1 а.с. 46).
23.11.2018 року постійною комісією з питань комунальної власності складено акт, зі змісту якого вбачається, що сім'я ОСОБА_2 з родиною проживають на першому поверсі гуртожитку у кімнатах НОМЕР_5 та НОМЕР_4. Частина санвузла (кімната НОМЕР_8 ) відповідно до дозволів балансоутримувача гуртожитку, надана сім'ї ОСОБА_2 для влаштування окремої частини санвузла для використання виключно її родиною. Інша частина кімнати НОМЕР_8 (доступ до кімнати зі сторони коридору) передбачена для використання іншими мешканцями гуртожитку. Крім того, встановлено, що сім'я ОСОБА_2 приміщеннями кухні (кімнати загального користування НОМЕР_9 та НОМЕР_7) не користується. Сім'я ОСОБА_1 проживає в кімнаті НОМЕР_3 . Частиною санвузла (кімната НОМЕР_8 ) користується лише сім'я ОСОБА_1 , кімната НОМЕР_8 зачинена, а ключі від дверей знаходяться у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Напроти кімнати НОМЕР_8 знаходиться кімната НОМЕР_6 , яка відповідно до техпаспорту є санвузом та повинна перебувати у загальному користуванні, однак, зачинена та ключі знаходяться у ОСОБА_1 , яка на вимогу представників органу місцевого самоврядування зачинену кімнату не відчинила та пояснила, що в ній знаходяться її особисті речі і ключі тільки в неї (т. 1 а.с. 144-145).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі № 1-22/2011 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що допоміжне приміщення має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення.
При цьому Конституційний Суд України у наведеному рішенні зробив висновок, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав (частина друга статті 382 ЦК України).
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників, про що зазначено в частині першій статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
За змістом статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14?рп/2011 положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Виходячи з висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004, та згідно з Конституцією України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках всі власники є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями.
Відповідно до 179 Житлового кодексу Української РСР користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Згідно з пунктом 1.4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, переобладнання та перепланування жилих будинків, жилих і нежилих в будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і лаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого в жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано жодних доказів того, що її права щодо користування санітарним вузлом були порушені як мешканки гуртожитку, оскільки з показань відповідача та вищезазначеного акту вбачається, що ОСОБА_2 з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів та мешканців гуртожитку здійснила ремонтні роботи туалету, при цьому, доступ до частини санітарного вузла мають всі мешканці гуртожитку, у зв'язку з чим, права позивача не порушені.
Позовні вимоги щодо поновлення права користування побутовою кімнатою НОМЕР_4 площею 13,1 кв.м задоволенню не підлягають, оскільки з технічного паспорту на гуртожиток (т. 1 а.с. 48-60) вбачається, що кімната під номером 13 має площу 10,9 кв.м та є житловою.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги до суду позивачем надано угоду № 5 від 09.11.2018 про надання правової допомоги, укладену між позивачем та адвокатом Яковлєвою Л.І.; рахунок-фактуру для оплати послуг (виконаних робіт від 26.12.2019 на суму 13000,00 грн; додаткову угоду № 1 до Угоди про надання правової допомоги № 5 від 09.11.2018 від 09.11.2018, згідно умов якої вартість однієї години роботи адвоката становить 500,00 грн, обумовлена сторонами грошова суму у розмірі 4000,00 грн сплачується в день підписання договору, решта після закінчення розгляду справи; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 14.11.2018 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 13.12.2018 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 15.01.2019 на суму 1500,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 12.02.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 13.03.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 11.04.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 21.05.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 14.06.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 11.09.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 11.10.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 10.12.2019 на суму 1000,00 грн; акт про надання послуг (приймання виконаних робіт) за Угодою № 5 від 09.11.2018 від 26.12.2019 на суму 1000,00 грн; квитанцію серії ЯЛ №000002 від 09.11.2018 на суму 4000,00 грн про прийняття адвокатом Яковлєвою Л.І. від ОСОБА_2 оплати послуг за Уогодою № 5 від 09.11.2018 (т. 2 а.с 89-104).
Виходячи з вищезазначеного, вимоги позивача про стягнення понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги підлягають задоволенню у повному розмірі та враховуючи, що клопотання про зменшення розміру витрат від представника позивача не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що у позові відмовляється, судовий збір з відповідачів не стягується.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень).
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Дергачівський районний суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України строк, визначений, в т.ч. ст. 354 цього Кодексу, продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1, кімн. НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідачі:
- ОСОБА_2 , місце проживання:
АДРЕСА_1, кімн. НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
-Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, код
ЄДРПОУ 04398790, місцезнаходження: смт Мала Данилівка Дергачівський район Харківська область;
-КП «Малоданилівський комунальник», код ЄДРПОУ 23453098,
місцезнаходження: смт Мала Данилівка Дергачівський район Харківська область.
Повне рішення суду складено 13.07.2020.
Суддя І. М. Нечипоренко