Справа № 462/2809/20
08 липня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої-судді - Гедз Б.М.
за участю секретаря - Рущак Т.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Негрі Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, -
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути із ЛМКП «Львівтеплоенерго» на її користь недораховану заробітну плату в сумі 18445,32 грн., доплату за шкідливі умови праці -1475,63 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 27255,07 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 18.05.1998 р. була прийнята на посаду електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електричних станцій в службу вимірювання, наладки і випробувань. 01 травня 2000 року присвоєно третій розряд за професією електрослюсар з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій. 01 вересня 2007 року переведена в Теплоелектроцентраль-1 в службу вимірювання, наладки і випробувань електрослюсарем з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій третього розряду. 06 січня 2012 року переведена по строковому трудовому договору за даною професією. 31 грудня 2012 року звільнена в зв'язку з закінченням строку трудового договору. 01 січня 2013 року прийнята електрослюсарем з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій третього розряду служби вимірювань, наладки і випробувань на ТЕЦ-1 по строковому трудовому договору. 31 березня 2013 року звільнена в зв'язку з закінченням строку трудового договору. Зазначає,що починаючи з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року відповідач порушував законодавство про працю, його трудові права, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. При нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки, 2012-2013 роки, Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднання роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки; Регіональної угоди на 2010-2011 роки. Відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати йому не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. Відтак, відповідачем за період з січня 2010 року по березень 2013 року недораховано та не виплачено йому заробітну плату в сумі 18445,32 грн. Та доплати за шкідливі умови праці - 1475,63 грн. У зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати позивачем було зроблено розрахунок компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушення встановлених строків її виплати, яка станом на березень 2020 року складає 27255,07 грн. За наведеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 25.05.2020року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторонни.
30.06.2020 р. представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» Негря Г.Ю. подала до суду відзив, в якому не погоджується з позовними вимогами. Зазначає, що ч. 3 ст. 97 КЗпП України, передбачає, що конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Накази про зміни в оплаті праці працівників (її підняття), видаються директором підприємства за погодженням з первинною профспілковою організацією. На виконання даних наказів, відділом організації праці і заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго»: формується тарифна сітка (схема посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника 1 розряду, з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, розмірів тарифних ставок за видами робіт та кваліфікаційних коефіцієнтів; розробляється штатний розклад із врахуванням нової схеми посадових окладів (тарифної сітки) та подається на погодження в Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради; нараховується та виплачується заробітна плата в терміни, встановлені наказом, у відповідності до затвердженого штатного розкладу. Контроль за виконанням наказів про зміни в оплаті праці працівників покладається на заступника директора з економічних питань, відповідно до функціональних обов'язків та здійснюється з метою забезпечення належної реалізації на практиці усіх передбачених заходів. Доведення до відома працівників змісту наказів здійснюється шляхом безпосереднього повідомлення керівниками структурних підрозділів (начальниками відділів, служб, лабораторій, цехів, тощо) своїм підлеглим про їх прийняття та механізм впровадження в дію, а також шляхом розміщення примірників наказів на дошках оголошень. На виконання вимог ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», при кожній виплаті заробітної плати підприємство повідомляє працівників, шляхом видачі розрахункових листків. Виплата заробітної плати у ЛМКП «Львівтеплоенерго» регулюється наказами «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. №150 від 29.04.2013 р., №170 від 30.04.2014 р. №176, та 27.06.2014 р. №264, що є чинними, скасованими у встановленому порядку не були. Дані накази підприємства належать до правових актів локального характеру, котрі містять норми права, які регулюють конкретні правовідносини і є обов'язковими до застосування на підприємстві, крім того, такі були погоджені первинною профспілковою організацією. Крім того, покликається на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з вимогою про виплату недорахованої заробітної плати в порядку ч.1 ст. 233 КЗпП, а відтак до спірних правовідносин не може застосовуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП, оскільки факт порушення законодавства про працю щодо позивача встановлено не було. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мандюк О.О., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.10.2019р., позов підтримав з підстав, викладених у ньому. Просить позов задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що наведене у позові підтверджує правову позицію позивача щодо недонарахування їй заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 р., доплати за шкідливі умови праці, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати Просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Представник відповідача Негря Г.Ю. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Крім того, зазначила, що позивачем пропущена позовна давність при зверненні до суду, оскільки до спірних правовідносин не може застосовуватися положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 18.05.1998 р. була прийнята на посаду електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електричних станцій в службу вимірювання, наладки і випробувань. 01 травня 2000 року присвоєно третій розряд за професією електрослюсар з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій. 01 вересня 2007 року переведена в Теплоелектроцентраль-1 в службу вимірювання, наладки і випробувань електрослюсарем з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій третього розряду. 06 січня 2012 року переведена по строковому трудовому договору за даною професією. 31 грудня 2012 року звільнена в зв'язку з закінченням строку трудового договору. 01 січня 2013 року прийнята електрослюсарем з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій третього розряду служби вимірювань, наладки і випробувань на ТЕЦ-1 по строковому трудовому договору. 31 березня 2013 року звільнена в зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013р. (а.с.47-48) визнано директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення - штраф у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України" та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про оплату праці", тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 р. - 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 р. - 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 р. розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. - 1147 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 р. годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11,59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду - становить 16,53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду - становить 16,23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. - 3986 грн., начальник цеху - 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010-2012 роки та в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
За наведеного встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012-2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010-2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012-2014 роки в частині визначення тарифної ставки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010-2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП „Львівтеплоенерго" на 2012-2013р. ЛМКП „Львівтеплоенерго" погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а також ЗУ «Про Державний бюджет України».
У колективному договорі ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки, зокрема у Додатку № V, встановлено міжрозрядний тарифний коефіцієнт, для посади електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій 3 розряду (групи кваліфікації)-1,93.
У Додатку № 1 до тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ цей коефіцієнт становить 1,59.
Відповідно до Додатку № 2 до тарифної частини Регіональної угоди на 2010-2011 р.р. між розрядний тарифний коефіцієнт по підгалузях житлово-комунального господарства для робітників 3 розряду становить - 1,2.
У колективному договорі ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки, зокрема у Додатку № V, встановлено міжрозрядний тарифний коефіцієнт, для посади електрослюсаря з ремонту й обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій 3 розряду (групи кваліфікації)-1,2.
Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації). Для працівників, зайнятих на роботах по ремонту, налагодженню, обслуговуванню електроенергетичного, санітарно-технічного та іншого устаткування ТЕЦ цей коефіцієнт становить 1,59.
Відповідно до додатку № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012-2014 роки міжрозрядний тарифний коефіцієнт по підгалузях житлово-комунального господарства для робітників 3 розряду становить 1,2.
Оскільки, відповідач самовільно визначав мінімальну заробітну плату на підприємстві, що була нижчою, від передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України», а відтак нарахування та виплата заробітної плати проводилася невірно із суттєвим її заниженням.
Так, з'ясовано, що наказом № 186 від 21.07.2010 р. встановлено з 01.07.2010 року мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду в розмірі 892,8 грн., натомість як в ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.07.2010 року становила 888 грн. Наказом № 150 від 23.04.2012 р. встановлено з 01.05.2012 р. мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду в розмірі 1042,8 грн., натомість, як в ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.05.2012 р. становила 1094 грн.
Крім цього, ч. 2 ст. 100 КЗпП України регламентовано, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.
Відповідно до п.17.8 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 роки за роботу у важких і шкідливих умовах праці визначено доплату в розмірі до 12 відстоків тарифної ставки (посадового окладу). В пункті 17.6 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012-2013 роки визначено доплату за роботу у важких і шкідливих умовах праці в розмірі до 12 відстоків посадового окладу (тарифної ставки).
З відомостей, що містяться в розрахункових листках випливає, що доплата за шкідливі умови праці встановлена ЛМКП «Львівтеплоенерго» в розмірі 8 % (восьми відсотків) від тарифної ставки позивача.
Оскільки розмір тарифної ставки (посадового окладу), встановлений ЛМКП «Львівтеплоенерго» є заниженим, відповідно й розмір усіх доплат визначений ЛМКП «Львівтеплоенерго» також є заниженим.
Статтею 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов'язковим для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт - мін. з/плата*1,2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов'язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
Крім того, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, то ця обставина є підставою для задоволення позову, а з огляду на наведені вище приписи закону і роз'яснення Конституційного Суду України вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену основну заробітну плату за період з січня 2010 року по березень 2013 року, яка становить 18445,32 грн., суму невиплачених доплат за шкідливі умови праці - 1475,63 грн.
Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050-111 від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
З долученого до матеріалів справи позивачем розрахунку сума компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків її виплати ОСОБА_3 станом на березень 2020 року становить 27255,07 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати і поданий позивачем розрахунок представником відповідача у відзиві не спростовано, відтак з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить ОСОБА_3 необхідно стягнути 27255,07 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно Витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.10.2019 р., ордера серії ВС № 1028579 на надання правової допомоги ОСОБА_3 , акту виконаних робіт з надання правової допомоги ОСОБА_3 у справі № 462/2809/20 за період з 02.10.2019 р. по 30.06.2020 р., долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Мандюком О.О. договір про надання правничої (правової) допомоги та загальна сума витрат складає 3500 грн.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3500 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі та керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, 12, 16, 82 ЦК України, 43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» суд, -
ПозовОСОБА_3 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_3 основну заробітну плату у розмірі 18445 (вісімнадцять тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 32 коп., доплату за шкідливі умови праці у розмірі 1475 (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) гривень 63 коп., компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою заробітної плати в розмірі 27255 (двадцять сім тисяч двісіті п'ятдесят п'ять) гривень 07 коп., а всього стягнути 47176 (сорок сім тисяч сто сімдесят шість) гривень 02 коп., з подальшим відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
При цьому, у відповідності до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код ЄДРПОУ 05506460, місцезнаходження: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1.
Повний текст рішення складено 10.07.2020 р.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Суддя: Б.М.Гедз