Справа № 444/273/20
Провадження № 2/444/468/2020
09 липня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Усманова З.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , міського голови Дублянської міської ради Попович В.Ю., третя особа Дублянська міська рада, про визнання такими, що втратили право користування житлом та зняття з реєстрації,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання такими, що втратили право користування житлом та зняття з реєстрації.
18.02.2020 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
01.04.2020 року до участі у справі залучено в якості третьої особи орган опіки і піклування Дублянську міську раду.
13.05.2020 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду.
Позивач свої позовні вимоги у позовній заяві мотивував тим, що з довідки голови Дублянської міської ради Жовківського районну Львівської області Василя ОСОБА_4 від 28.10.2019р., державному виконавцю Жовківського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Луцик М. М. від адвокатів ОСОБА_5 він дізнався, що в будинку АДРЕСА_1 прописані особи, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4., ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказав, що 15.09.2005 р . за його батьком ОСОБА_2 , зареєстровано власність на будинок АДРЕСА_1 . Зазначив, що він являється опікуном недієздатного ОСОБА_2 , якому на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Вказав, що враховуючи той факт, що ОСОБА_2 являється недієздатним, його майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до висновку опікунської ради Дублянської міської ради від «24» березня 2015 року та рішення Дублянської міської ради від «31» березня 2015 року було передано під опіку органу місцевого самоврядування - Дублянської міської ради Львівської області. Зазначив, що незважаючи на той факт, що майно недієздатного ОСОБА_2 передано під опіку держави (опікунська рада м. Дублян), будучи чудово обізнаним про ці факти та заборону вчинення будь-яких дій, голова Дублянської міської ради В. Ю. Попович всупереч чинному законодавству приписує без дозволу власника будинку ОСОБА_2 осіб: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2. (заява про злочин голови Дублянської міської ради подана до прокуратури Львівської області за ст. ст. 364, 365, 367, 378 КК України) та надає недостовірні довідки про склад сім'ї в інші державні установи. Вважає, що відповідачка ОСОБА_8 та її неповнолітні діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 втратили право користуванням житлом у зв'язку з переходом права власності ОСОБА_2 , а тому вона повинна бути визнана такою, що не має права користуватися даним будинком, та зняти з реєстрації по даній адресі. Просив визнати громадянку ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4. її неповнолітніх дітей ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житлом, а саме - будинком АДРЕСА_1 ; зняти з реєстрації громадянку ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3. та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідачі відзиву на позов не подали.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце його проведення, однак подав заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, позов підтримав повністю.
Відповідачі в судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися, про причини неявки суд не повідомили, однак міський голова Дублянської міської ради Попович В.Ю. надіслав заяву про розгляд справи без участі представника міської ради.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні було досліджено наявні в матеріалах справи письмові докази.
З копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.07.1998 року вбачається, що ОСОБА_9 купив житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .
З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8359329 від 15.09.2005 року вбачається, що будинок в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .
З копії ухвали Жовківського районного суду від 17.02.2000 року вбачається, що ухвалено накласти арешт на будинок в АДРЕСА_1 .
З копії рішення виконавчого комітету Дублянської міської ради від 31.03.2015 року вбачається, що вирішено затвердити висновок про встановлення опіки над майном недієздатного ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , від 24.03.2015 року.
З копії висновку Опікунської ради Дублянської міської ради від 24.03.2015 року вбачається, що вирішено встановити опіку над майном недієздатного ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
З копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в книзі не зазначені.
З копії відповіді Дублянської міської ради № 1716 від 28.10.2019 року на запит вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані серед інших ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
З копії довідки № 47 від 17.01.2020 року, виданої Дублянською міською радою, вбачається склад сім'ї ОСОБА_2 .
З копії довідки № 373 від 02.05.2019 року, виданої Дублянською міською радою, вбачається склад сім'ї ОСОБА_2 .
З висновку опікунської ради Дублянської міської ради від 06.07.2020 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає неможливим об'єктивно прийняти рішення про доцільність втрати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 права користування житлом та зняття їх з реєстрації.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають уприватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право користуватися житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 638/13030/13-ц.
Беручи до уваги, що відповідачка ОСОБА_3 не є членом сім'ї дійсного власника житлового будинку ОСОБА_2 , позовну вимогу про визнання її такою, що втратила право користування таким потрібно задовольнити.
Щодо позовної вимоги про визнання такими, що втратили право користування будинком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3., та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2., судом встановлено наступне.
Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 465/7083/13-ц висловив наступну позицію.
Неповнолітні не можуть самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт їх не проживання у спірному житлі, не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3., та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2., набули право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано, хоча це відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року є його процесуальним обов'язком.
Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.
Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів, з яких можна би було достовірно встановити обставини, за яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3., та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2., набули право користування спірним житлом, чи є у них інше житло.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання такими, що втратили право користування будинком, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3., та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2., потрібно відмовити.
Щодо позовної вимоги про зняття з реєстрації ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3. та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2. судом встановлено наступне.
За правилами ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про зняття відповідача з реєстрації в будинку потрібно відмовити.
За таких обставин позовні вимоги потрібно задовольнити частково.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст. 321, 391 ЦК України, ст. ст. 5, 13, 81, 82, 247, 258, 265 ЦПК України, ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком в АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення 13 липня 2020 року.
Головуючий Оприск З. Л.