Справа №461/4675/20
10 липня 2020 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., розглянувши за участю захисника особи відносно якої складено протокол - адвоката Огородника О.І., матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР №522738 від 04.06.2020 року, 04.06.2020 року о 03 годині 15 хвилин у м. Львові на вул. Саксаганського, 11, водій ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN POLO, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager» в присутності двох свідків. Таким чином ОСОБА_1 порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху.
Крім того, згідно протоколу серії ДПР18 №420598 від 04.06.2020 року, 04.06.2020 року о 05 годині 14 хвилин у м. Львові на вул. Чайковського, 31, водій ОСОБА_1 керував автомобілем VOLKSWAGEN POLO д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому правопорушень заперечив повністю. Зазначив, що не керував транспортним засобом у стані сп'яніння. Пояснив, що працівники поліції зупинили його у зв'язку із несправністю підсвітки заднього номерного знаку транспортного засобу, про що була складена відповідна постанова. Крім нього в автомобілі знаходився ще його товариш, якого ОСОБА_1 підвозив додому. Працівникам поліції здалося, що вони відчули запах алкоголю від водія, тобто ОСОБА_1 , і почали перевірку на стан сп'яніння. Йому не роз'яснили його прав та порядок проходження процедури, а оскільки він не вживав алкоголь, то погодився пройти перевірку на стан сп'яніння. В подальшому, незважаючи на його непогодження з показниками приладу «Drager», що, зокрема, підтверджується його відмовою підписати протокол, відносно нього протокол був складений. Після цього транспортний засіб у нього не вилучали, але оскільки в нього вилучили посвідчення водія і на нього склали протокол він звернувся до іншої особи, яка надає послуги доставки транспортних засобів і його автомобіль перевезли на вул. Чайковського у м. Львові. Він забрав ключі у водія і сів в машину, але автомобілем він не керував. В цей момент до нього звернулись працівники поліції, попросили надати посвідчення, а коли вони дізнались, що воно вилучене, запропонували йому повторно пройти тест на вживання алкоголю, на що він не погодився, повідомивши, що не вчиняв жодного правопорушення та транспортним засобом не керував. Йому ніхто не пропонував проїхати до медичного закладу та належним чином не роз'яснювали його права. Наполягає на тому, що алкоголю напередодні даних подій не вживав, а у випадку який стосується другого протоколу транспортним засобом не керував.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Огородник О.І. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні тим, що викладені ним письмово та просив закрити провадження у справі. Зазначив, що працівниками поліції було допущено ряд істотних порушень, що ставить під сумнів законність їх дій, зокрема, після незгоди ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп'яніння не запропоновано пройти такий огляд в медичному закладі. Крім того, вказав, що докази зібрані по справі є недопустимими та неналежними, не доводять факту вчинення інкримінованого правопорушення, отримані з порушенням вимог закону та встановленої процедури.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (в редакції станом на 04.06.2020 року).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, а судове рішення згідно закону повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Наказу № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Згідно ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відповідно до п.п.3,5 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВСУ МОЗУ від 09.11.2015 № 1452/735, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення медичного огляду затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року та низкою інших нормативно-правових актів, зокрема таких як Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року.
Такий огляд проводиться працівником поліції або лікарем закладу охорони здоров'я чи фельдшером в сільській місцевості. Кожен з видів огляду має свої особливості, що полягають зокрема в тому, що у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу чи незгоди з результатами такої перевірки, особа направляється до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд має бути здійснений не пізніше ніж 2 годин з моменту виявлення для нього підстав та в присутності працівника поліції.
За результатами огляду закладом охорони здоров'я має бути складено висновок у 3 примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. У випадку виявлення стану сп'яніння, висновок додається до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови особи від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я поліцейським, в присутності 2 свідків, складається протокол про адміністративне правопорушення, в якому детально описуються ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність в діях громадянина ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції станом на 04.06.2020 року), з огляду на наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №522738 від 04.06.2020 року, огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager» у присутності двох свідків. Результат 1,75 проміле, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Результат огляду також підтвердили свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях.
Однак, у протоколі серії ДПР№18 №522738 відсутній підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а в процесі розгляду справи ОСОБА_1 зазначив, що відмовився підписувати протокол, оскільки не погоджувався з результатами приладу «Drager».
Відповідно до п.7 Розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВСУ МОЗУ від 09.11.2015 № 1452/735, уразі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 працівниками поліції не було враховано його незгоди з результатами огляду та не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров'я, що прямо суперечить вимогам вищенаведеної Інструкції.
Відповідно до ст.256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно ч.2 ст.41 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний негайно повідомити особі зрозумілою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а також роз'яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.
Як вбачається із відеоматеріалів, які долучені до протоколу, фіксації моменту роз'яснення прав та обов'язків ОСОБА_1 такі не містять, а містять лише момент оголошення фабули протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про те, що працівниками поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення не було дотримано процедури його складення, що являється істотним порушення прав особи яка притягається до відповідальності та вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням законодавчо встановленої процедури.
Крім цього, з відеоматеріалів вбачається, що всупереч вимогам п. 5 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 не було роз'яснено порядок застосування спеціального технічного засобу, та не було надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, а одразу запропоновано пройти огляд. Більше того, сам протокол не містить відомостей про серійний номер та модель технічного засобу за допомогою якого проводився огляд.
Разом з тим, відеозапис неодноразово переривається, міститься в окремих файлах та відображає лише часткове відтворення обстановки події та складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.10 розділу II Інструкції, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутній підпис особи, яка склала такий акт, а також відсутній підпис ОСОБА_1 , або запис про відмову останнього від підпису.
Згідно з п.22 вказаної Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Суд вважає, що оскільки огляд був проведений поліцейськими з порушенням встановленої законом процедури, результати такого огляду є недійсними та не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.2 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого Постановою Кабінетом міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року, у разі наявності в поліцейського підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене ч.ч. 1-4 ст. 130 КУпАП, проводиться тимчасове затримання транспортного засобу.
Відповідно до п.2-1 цього Порядку за наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 цього Порядку, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку проводиться виключно за умов, що розміщення такого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху чи створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
За відсутності умов, зазначених в абзаці другому цього пункту, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом блокування за допомогою технічних пристроїв.
Доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним (у тому числі міжрегіональним) органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.
Для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.
Проте, всупереч цим положенням, за наявності відповідних підстав для застосування працівниками поліції вищенаведених процедур, оскільки підставою для зупинки автомобіля була виявлена несправність освітлення на ньому, а транспортний засіб був зупинений у центральній частині міста, де встановлені численні обмеження для паркування транспортних засобів, ними не було вчинено жодних дій для затримання, блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку автомобіля ОСОБА_1 . Транспортний засіб у ОСОБА_1 не вилучено та не заблоковано, що також ставить під сумнів законність проведення процесуальних дій в межах цього адміністративного провадження.
Крім цього, згідно протоколу серії ДПР18 №420598 від 04.06.2020 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіряного покриву обличчя.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», під керуванням транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Оцінюючи долучений до протоколу відеозапис, суд вважає, що, в контексті п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14, ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а сидів на місці водія з заведеним мотором, коли до нього підійшли працівники поліції, оскільки факт керування не доводиться долученими до протоколу доказами.
Відповідно до п.6 розділу II Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, однак суду не надано доказів того, що автомобіль перебував у русі та був зупинений працівниками поліції. Долучена до протоколу постанова не фіксує сам факт керування, хоча і відображає порушення безпосередньо пов'язане із керуванням транспортним засобом. Однак, судом не досліджуються обставини які стосуються вчинення іншого правопорушення, а лише враховується те, що сама по собі наведена постанова, в сукупності із запереченням особою якої вона стосується факту керування автомобілем, та за відсутності будь-яких інших доказів керування транспортним засобом, не можуть бути взяті до уваги як законна підстава для притягнення даної особи до відповідальності та належний доказ вчинення правопорушення. Оцінюючи долучену до протоколу постанову, суд також враховує, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, тобто коли процесуальне рішення про притягнення особи до відповідальності ґрунтується на належних та допустимих доказах, які, як видно з матеріалів справи, до даного протоколу не долучені (наведене узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, справа №338/1/17, адміністративне провадження №К/9901/15804/18).
Водночас, навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР або відсутність заперечень з приводу винесення відповідного процесуального рішення (у даному випадку постанови про притягнення до відповідальності) не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке особі поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.
Крім того, у протоколі зазначено, що однією з ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 була нестійка хода, однак, як вбачається з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, громадянин ОСОБА_1 весь час перебував на місці водія в автомобілі, а його нестійка хода на відео не зафіксована.
Також суд виходить з того, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Однак самі по собі протоколи без підтвердження обставин які у них відображені належними і допустимими доказами не можуть слугувати законною підставою для притягнення особи до відповідальності.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків, вважаю за необхідне відзначити, що такі лише фіксують факт проходження огляду (у першому випадку) та відмови від його проходження, однак наведені пояснення не містять відомостей щодо дотримання процедури на які посилається сторона захисту або керування цим автомобілем саме ОСОБА_1 (у другому випадку), тобто наведені пояснення доводи сторони захисту не спростовують. При цьому свідки у судове засідання викликались, однак з невідомих причин до суду не з'явились.
Наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія лише дублює відомості зазначені у протоколі та не містить жодних відміток щодо роз'яснення його змісту особі щодо якої воно видане та не містить відміток про отримання його копії даною особою.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Недоведення належними та допустимими доказами вчинення саме ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, та не доведення, що саме він є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення вказує на відсутність законних підстав притягнення його до адміністративної відповідальності.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ зазначає, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Крім того, ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що, якщо за вчинення адміністративного правопорушення, передбачена, крім іншого, така санкція, як позбавлення права керувати транспортним засобом, таке інкриміноване діяння має характер кримінального, що, в свою чергу, говорить про необхідність забезпечення і дотримання процедурних гарантій, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, належності, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції станом на 04.06.2020 року) в ході розгляду справи є не доведеною.
Пояснення ОСОБА_1 щодо недотримання процедури його огляду, а також щодо того, що він не керував транспортним засобом, у тому числі у стані алкогольного сп'яніння, в процесі розгляду справи не спростовані, а досліджені в процесі судового розгляду письмові докази по справі та відеоматеріали свідчать про неналежний (з порушенням вимог відповідних вищевказаних положень) огляд ОСОБА_1 та не доведення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, наведені вище доводи та мотиви свідчать про те, що детально досліджені та перевірені в ході судового засідання докази, зокрема протоколи та долучені до них документи, є недопустимими та неналежним і не можуть бути законною підставою для притягнення особи до відповідальності.
При цьому, суд виходить з того, що збирання доказів або виклик свідків з ініціативи суду, що розглядає справу про адмінправопорушення, в тому числі й з метою своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (ст. 245 КУпАП) є незаконним, оскільки це становитиме порушення принципу змагальності, права на захист та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом), про що наголошено ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
Відтак, суд не наділений процесуальними повноваженнями збирання доказів на доведення тих чи інших обставин відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення суду не надано, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції станом на 04.06.2020 року), а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.130, 247, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції станом на 04.06.2020 року) - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.