1Справа № 335/3432/20 2/335/1454/2020
6 липня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участі секретаря судового засідання Шутіної Г.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Трачук Н.І.,
представника відповідача Малюк С ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії,
23.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 1999 р. він проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , у яку вселився в якості члена сім'ї матері. Мати ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого він залишився проживати у цій квартирі. У квітні 2019 р. він звернувся до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством з проханням надати копію корінця державного ордера, виданого на цю квартиру у 1977 р., але листом від 08.04.2019 № 3-2085 його було повідомлено про те, що корінці ордерів зберігаються лише з 1984 року. Він звернувся до відповідача із питання приватизації квартири, але йому було відмовлено у приватизації через відсутність ордера. Посилаючись на положення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив визнати за ним право на приватизацію квартири та зобов'язати відповідача розглянути питання приватизації квартири за відсутності ордера (а.с. 2-3).
21.05.2020 надійшов відзив відповідача районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району в особі представника Борзенко Г.В., в якому заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що позивач не звертався до районної адміністрації з питання приватизації спірної квартири та таке питання не розглядалось. Тому відсутнє порушення, не визнання або оспорювання права позивача на приватизацію. Так, 09.02.2018 позивач звернувся до районної адміністрації із заявою про зміну договору найму на квартиру за вказаною адресою, за результатами розгляду якої надана відповідь від 16.02.2018 № З-0106-В про необхідність зміни договору найму та необхідність звернення до КП «Наше місто». Згідно зі ст. 64 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ними спільне господарство. Відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Позивач не є наймачем квартири та договір найму на його ім'я відсутній, а відтак і відсутнє право на приватизацію. Просила в задоволенні позову відмовити (а.с. 27-28).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді від 04.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання; встановлено строки для подання заяв по суті справи; перше судове засідання призначене на 25.05.2020 (а.с. 23).
26.05.2020 надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін (а.с. 44). Ухвалою суду від 29.05.2020 дане клопотання судом задоволено, у справі призначене судове засідання із викликом сторін на 18.06.2020 (а.с. 46).
15.06.2020 до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в якій він доповнив позовні вимоги вимогами до КП «Наше місто» Запорізької міської ради (а.с. 51-53). Ухвалою суду від 15.06.2020 уточнена позовна заява повернута ОСОБА_1 як така, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (а.с. 55).
18.06.2020 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (а.с. 56-57). Ухвалою суду від 06.07.2020 у задоволенні даного клопотання відмовлено.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та пояснили, що позивач вселився у 1974 р. до квартири АДРЕСА_1 як член родини ОСОБА_5 , тещі позивача. Ордер на квартиру не зберігся. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Договір найму квартири не укладався. Після смерті ОСОБА_5 особовий рахунок на квартиру було переоформлено на ім'я позивача. Він у квартирі проживає один. Позивач звернувся до відповідача усно із питання приватизації квартири, але йому було роз'яснено, що за відсутності ордера приватизація не можлива. Тому вважають, що у даному випадку наявне порушене право позивача, яке підлягає захисту шляхом задоволення даного позову.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку не звертався до органу приватизації із заявою про приватизацію спірної квартири. 09.02.2018 позивач звернувся до районної адміністрації з питання зміни договору найму, про що йому було надано відповідь та роз'яснено подальший порядку зміни договору найму шляхом звернення до КП «Наше місто». Дійсно, за відсутності ордеру приватизація квартири можлива лише за рішенням суду. Однак, звернення до суду можливо лише у разі відмови органу приватизації після звернення позивача із відповідною заявою. Крім того, звернула увагу, що в силу ст. 64 ЖК України позивач не є членом сім'ї наймача, а тому зверненню до органу приватизації має передувати встановлення судом даного факту. Просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповіді їм правовідносини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований з 18.03.1999 у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною відміткою у його паспорті СВ НОМЕР_1 , виданому 25.12.1999 Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 4-7), довідкою Департаменту реєстраційних послуг № 04-28/5-473 від 15.01.2020 про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 11).
Позивач зазначає, що ордер на вказану квартиру було видано у 1974 році на ім'я ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 08.04.2019 № 3-2085 на звернення позивача про надання копії корінця державного ордеру на вказану квартиру, виданого в 1974 році, повідомлено, що у відділі обліку та розподілу житлової площі департаменту, корінці ордерів на заселення зберігаються лише з 1984 р. (а.с. 9).
Позивач вказує, що за відсутності ордеру на квартиру він позбавлений права приватизувати квартиру, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати за ним право на приватизацію квартири та зобов'язати відповідача розглянути питання приватизації квартири за відсутності ордера.
Відповідно до статті 47 Конституції України громадяни мають право на житло та держава створює умови для придбання його у власність, в тому числі шляхом приватизації, що передбачено статтею 9 ЖК України.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини першої статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Згідно з вимогами частини першої статті 8 цього ж Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких, знаходиться державний житловий фонд.
Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства), а частиною третьою цієї ж статті Закону встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
За частиною другою статті 8 зазначеного вище Закону, передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках), здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті в гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутні, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири, будинку, кімнати в гуртожитку.
Відповідно до пунктів 4, 17 Положення № 396, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян на підставі заяви та документів, передбачених пунктом 18 цього ж Положення, а саме: довідки про склад сім'ї та займані приміщення; копії ордеру про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитках); документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копії документу, що підтверджує право на пільгові умови; заяви-згоди тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку) жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах.
Згідно з пунктом 19 цього Положення, відомості про займані наймачем приміщення та їх площу заповнюються згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються на підприємстві (організації) по обслуговуванню житла.
Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитках, оформлює відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо жилих приміщень, на підставі яких видає свідоцтво про право власності на жиле приміщення, як це визначено у пунктах 21, 22 цього Положення.
Підстави для відмови у приватизації житла передбачені частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме не підлягають приватизації:
квартири-музеї, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв;
квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стан і(в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);
квартири (будинки) віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Проаналізувавши вищезазначені положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, які здійснюють підготовку та оформлення відповідних документів. З метою приватизації квартири громадянин має подати до такого органу приватизації відповідну заяву із визначеним Положенням № 396 переліком документів.
У межах розгляду даної справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 не звертався в порядку, визначеному вищезазначеними положеннями законодавства, до органу приватизації із питання про приватизацію квартири, в якій він проживає, та заяву та відповідні документи до вказаного органу не подавав.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача та його представника на те, що таке звернення можливе здійснити усно, оскільки вищенаведеними нормами Положення № 396 передбачено саме письмове звернення із відповідною заявою та документами.
Також суд вважає неспроможними твердження позивача та його представника про те, що за відсутності ордера є неможливою приватизація, а тому в даному випадку порушене право позивача підлягає саме судовому захисту, оскільки відповідно до вищезазначених вимог Положення № 396 крім ордеру, позивач має подати до органу приватизації низку інших документів, повноваження із перевірки яких покладені на орган приватизації, а не на суд. Лише після того, як орган приватизації встановить відповідність вказаних документів вимогам законодавства та за відсутності інших (крім відсутності ордеру) підстав для відмови у приватизації, позивач зможе звернутися до суду за захистом порушено права у спосіб, який вказує у даній позовній заяві. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 наразі є передчасними.
Крім того, суд також звертає увагу на ту обставину, що позивачем не доведено, що він є членом сім'ї померлої ОСОБА_5 у розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК України, згідно із якою до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Так, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_5 доводилась йому матір'ю. В судовому засіданні він зазначив, що ОСОБА_5 є його тещею. Натомість із поданих до позовної заяви документів випливає, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_7 (свідоцтво про народження від 18.10.1960 серії НОМЕР_2 на а.с. 16). При цьому, до позовної заяви ОСОБА_1 долучив свідоцтво про одруження із ОСОБА_8 , яка змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с. 13). Однак, жодних документів про те, що ОСОБА_7 змінювала прізвище на ОСОБА_10 матеріали цієї справи не містять.
Також матеріали цієї справи не містять доказів набуття ОСОБА_5 права користування спірною квартирою, інформації про те, що квартира належала і на даний час належить до державного житлового фонду, а не до складу комунального майна територіальної громади, що своєю чергою впливає на вибір відповідної норми права, що підлягає застосуванню, та коло осіб, які мають відповідати за позовом.
Посилання позивача на переоформлення ОСОБА_1 особового рахунку по квартирі на його ім'я (а.с. 12) не є доказом укладення із ним договору найму квартири, а також не підтверджує наявність у нього на даний час права на приватизацію квартири.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою в позові судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 681,60 грн. розподілу не підлягають (а.с. 1, 22).
Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 19, 23, 76-80, 89, 95, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 3 р. ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 6 липня 2020 р.
Рішення складено в повному обсязі 10 липня 2020 р.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;
Відповідач - районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, ЄДРПОУ 37573115, вул. Сєдова, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035.
Суддя А.В. Шалагінова