1Справа № 335/4588/20 2-а/335/183/2020
01 липня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Тимченко А.В., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Васіліаді Владислава Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Кузнецової А.С. звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Васіліаді Владислава Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Постановою серії ДПО18 № 737187 про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., за ч.ч.2,3 ст.140 КУпАП за те, що 18.05.2020 о 12.30 год. в місті Запоріжжя по вул. Чарівна біля будинку 127 проводив дорожні роботи, а саме: врізку водопроводу, чим допустив розриття земельного покрову біля проїзної частини, при цьому не огородив місце проведення робіт відповідними дорожніми знаками. Такі дії, на думку інспектора, спричинили порушення пунктів 1.5 та 32.1 ПДД, ДСТУ 4100:14.
Проте, позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідача, оскільки вважає себе невинним, оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи.
У зв'язку з чим, просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 18.05.2020 серії ДПО18 №737187 відносно ОСОБА_1 за ч.ч.2,3 ст. 140 КУпАП, провадження по справі закрити.
У судове засідання представник позивача адвокат Кузнецова А.С. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність та у відсутності позивача, на вимогах викладених у позові наполягає, просить позов задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, завчасно повідомлявся про час, місце та день розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах повідомлення про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, й суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів.
Крім того, як передбачено ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Таким чином, з урахуванням заяви представника позивача та належним чином повідомленого відповідача, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін та на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України без проведення фіксації судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 288 КпАП України, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.
Судом встановлено, що 18 травня 2020 року інспектором ВБДР УПП в Запорізької області Вісіліаді В.М. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову серії ДПО18 № 737187, відповідно до якої останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.2,3 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.
З постанови про адміністративне правопорушення, вбачається, що позивач 18.05.2020 в м. Запоріжжя по вул. Чарівна, 127 проводив дорожні роботи, а саме: врізку водопроводу, чим допустив розриття ближче до проїзної частини, не маючи схеми ОДР та не огородив місця проведення робіт відповідними дорожніми знаками, чим порушив п.п.1.5, 32.1 ПДР, ДСТУ 4100:14.
Позивачем ОСОБА_2 зазначено, що він не згоден з наявністю вказаних порушень, так як він проводив роботи з монтажу водопроводу та каналізації за вказаною адресою, будучі найманим працівником ТОВ «Вектор Сервіс СК». Замовником - ФОП Гавриловим було погоджено проведення робіт за даною адресою з органами місцевого самоврядування (копія дозволу №543). Погодження таких робіт з органами патрульної поліції не потребувалася, оскільки роботи проводилися у внутрішньодворовій житловій зоні, яка визначена Правилами дорожнього руху, як дворова територія (п.1.10).
Частина 2 ст. 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування.
Частина 3 ст. 140 КУпАП передбачає відповідальність за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.
Відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Відповідно до п.32.1 ПДР України, з органами Національної поліції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови взагалі не вбачається визначення місця проведення робіт, а саме, що даний відрізок, на якому проводилися роботи, є автомобільною дорогою, або вулицею, або залізничним переїздом.
Також, оскаржувана постанова не містить жодних посилань на небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу чи наявність матеріальних збитків. Крім того, оскаржувана постанова не містить посилань на відповідні порушення ПДР, а саме, які випливають зі змісту п.32.1 (а,б,в або інше), а також не містить порушення позивачем пунктів ДСТУ 4100:14, оскільки цей документ містить десять розділів.
Судом встановлено, що при складані постанови свідки правопорушення не запрошувалися, інших доказів, які підтверджують правомірність накладення адміністративного стягнення відповідачем не надано. В постанові зазначено «до постанови додається акт огляду», проте що це за акт суду не відомо, оскільки відповідачем суду такого акту не надано.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП, зокрема, в постанові потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно вимог статті 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інша обставина, яка має значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експертизи, речових доказів, показниках технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото та відеозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачу по справі надавалась можливість заперечувати, спростовувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди, але він за власним бажанням не скористався своїм процесуальним правом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Оглянувши письмові матеріали, суд вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення від 18 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 такою, що постановлена з порушенням КпАП України, оскільки обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення про порушення Правил дорожнього руху України, ЗУ «Про дорожній рух» не підтверджуються жодними іншими доказами, зокрема документами, фото, відео або поясненнями свідків правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначається у пункту п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Зважаючи на той факт що, відповідач не надав доказів правомірності свого рішення, що є його обов'язком відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, що притягається до відповідальності, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 2,3 ст. 140 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем передчасно та без повного та всебічного з'ясування усіх обставини справи, вина позивача не підтверджена належними та допустимими доказами.
Так, дані які б спростовували свідчення позивача та підтверджували правомірність винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем надано не було, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 77, 241-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Васіліаді Владислава Миколайовича(м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 737187 від 18 травня 2020 року, складену інспектором ВБДР Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП Васіліаді Владиславом Миколайовичем за ч.ч.2,3 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частинами 2,3 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду складено та підписано 01 липня 2020 року.
Суддя: І.А. Крамаренко