"05" лютого 2010 р.Справа № 22/10-10-67
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
до відповідача Южненської міської ради Одеської області;
про визнання права власності
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - особисто ;
Від відповідачів: не з'явилися;
СУТЬ СПОРУ: позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Южненської міської ради Одеської області про визнання права власності.
Позивач в судове засідання з'явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача Южненської міської ради Одеської області в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши
пояснення представника позивача, суд встановив:
як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 було здійснено будівництво нежитлової будівлі кафе -більярдної, загальною площею 145,8 кв. м, розташованої за адресою АДРЕСА_1
Комунальним підприємством «Южненське міське бюро технічної інвентаризації»29.12.2009р. виготовлено технічний паспорт на громадський будинок об'єкт незавершеного будівництва нежитлову будівлю кафе -більярдної, загальною площею 164, 4 кв. м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та на підставі Договору № 1/2010 від 12.01.2010р., укладеного між Комунальним підприємством «Южненське міське бюро технічної інвентаризації»та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 останнім був отриманий висновок з незалежної оцінки об'єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі кафе - більярдної загальною площею 145, 8 кв. м, відповідно до якого вартість об'єкта самовільного будівництва складає 483 000, 00 грн.
Зазначений об'єкт відповідає будівельним нормам та правилам, не впливає негативно на навколишнє середовище та не несе собою небезпеку життєдіяльності людей та ін. Загальна площа громадського будинку об'єкта незавершеного будівництва нежитлової будівлі кафе -більярдної складає 164, 4 м?, корисна площа складає 145, 8 м?.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Відповідно до ч.3 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ст. 134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна.
Відповідно з п. п. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, перелік підстав набуття права власності не є вичерпним та має місце презумпція правомірності набуття права власності. Оскільки спірні споруди було зведено виключно власними силами позивача та у відповідності до діючих технічних і будівельних норм, тому саме за позивачем має бути визнано право власності на дані об'єкти.
Відповідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.
Норма ч. 5 ст. 376 ЦК України зазначає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Частина 3 ст. 375 ЦК України зазначає що право власника на забудову земельної ділянки здійснюється при дотримані архітектурних, будівельних, санітарних та інших норм і правил. Вищезазначене самовільне збудоване нерухоме майно не порушує та не може порушувати права інших осіб.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або заперечування. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним основам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно ст.. 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 ЦК України відповідно до якого власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння майном. Також ст. 392 цього ж Кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, суд доходить висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати право власності за Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 на самовільно збудований об'єкт незавершеного будівництва нежитлову будівлю, розташовану за адресою в АДРЕСА_1 загальною площею 164,4 м?, корисною площею 145, 8 м?.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Суддя