Дата документу 10.07.2020
Справа № 334/3048/16-к
Провадження № 1-кс/334/1364/20
10 липня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя, у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника ЗМР ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому клопотання представника Запорізької міської ради про скасування арешту на майно,
03 липня 2020 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання представника Запорізької міської ради про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , накладений на об'єкт нерухомості на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2016 року у справі № 334/3048/16-к.
У клопотанні зазначено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2016 року у справі № 334/3048/16-к, за клопотанням прокурора Запорізької місцевої прокуратури № З Запорізької області радника юстиції ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016080070001514 від 18.05.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.05.2016 державним реєстратором внесено запис про обтяження - арешт нерухомого майна.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Актовий запис про смерть № 5730 від 13.08.2015, складений Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
19.02.2019 року рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 337/2407/18 визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Зазначену квартиру передано у власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Представник Запорізької міської ради вважає, що на теперішній час підстави для подальшого арешту майна відсутні, у зв'язку із чим рішення слідчого судді про накладення арешту на майно підлягає скасуванню, з огляду на те, що підстави для накладення судом арешту, фактично перестали існувати.
У судовому засіданні представник Запорізької міської ради підтримав вимоги клопотання, просив суд задовольнити його в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти клопотання про скасування арешту майна.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.
Згідно зі ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Як встановлено в судовому засіданні ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2016 року у справі № 334/3048/16-к, за клопотанням прокурора Запорізької місцевої прокуратури № З Запорізької області радника юстиції ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12016080070001514 від 18.05.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 23.05.2016 державним реєстратором внесено запис про обтяження - арешт нерухомого майна.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Актовий запис про смерть № 5730 від 13.08.2015, складений Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
19.02.2019 року рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі № 337/2407/18 визнано квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Зазначену квартиру передано у власність територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або за загальними принципами міжнародного права.
Слідчий суддя вважає, що заявник в розумінні ст. 64-2 КПК України та ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції прав людини та основних свобод, має гарантоване право на вільне володіння своїм майном, зокрема транспортним засобом, який перебуває під арештом.
Згідно роз'яснень наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07 лютого 2014 року, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
Отже застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Європейський Суд з прав людини наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.
В той же час доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності слідчому судді не надано, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, що накладений арешт слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений на об'єкт нерухомості на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2016 року у справі № 334/3048/16-к.
Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.
Слідчий суддя ОСОБА_1