Справа № 319/515/20
Провадження 3/319/151/2020
09 липня 2020 року смт Більмак
Суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області Валігурський Г.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Більмацького ВП Бердянського ВП ГУНП у Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Слов'янськ Донецької області, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві 17.02.2009 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
26 червня 2020 року працівником поліції складений протокол серії ГП № 384201 у якому зазначено, що ОСОБА_1 25.06.2020 року за адресою АДРЕСА_2 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання по відношенню до своїх неповнолітніх дітей.
У вказаному протоколі дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 , пояснила що у с. Гусарка вона переїхала з м. Торецьк у 2018 році у зв'язку з проведенням АТО, оскільки під час бойових дій був зруйнований будинок у якому вона проживала. На даний час проживає в будинку по АДРЕСА_2 , який вона орендує сплачуючи комунальні послуги. Вона не працює, проживає за кошти соціальної допомоги на дитину та як для тимчасово переміщених осіб. Чоловік, який був батьком дітей, помер у 2015 році, а тому дітей забезпечує та виховує самостійно. Іноді за винагороду допомагає односельцям виконувати роботу по домашньому господарству.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення судом досліджено інші докази, які додано до протоколу, а саме: протокол про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 25.06.2020 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 25.06.2020, ОСОБА_1 від 25.06.2020 року; протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 33 від 25.06.2020 року, згідно якого ОСОБА_1 25.06.2020 перебувала у тверезому стані; акти проведення оцінки рівня безпеки дитини; акт обстеження умов проживання від 23.06.2020 року; акт обстеження умов проживання від 25.06.2020 року; копії свідоцтв про народження серія НОМЕР_3 від 25.01.2014 року та серії НОМЕР_4 від 08.06.2015 року, згідно яких ОСОБА_1 є матір'ю дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вивчивши всі обставини справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено суті адміністративного правопорушення, а саме: не вказано яким чином ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя навчання та виховання своєї дитини. Не наведено конкретних діянь ОСОБА_1 , які можуть містити склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Згідно актів обстеження умов проживання від 23.06.2020 та від 25.06.2020, складених за адресою проживання ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , умови проживання незадовільні, відсутній діючий рукомийник, запаси продуктів в мінімальній кількості, іграшки відсутні. Відсутні окремі спальні місця для всіх членів родини. Мінімальна кількість одягу та взуття по сезону.
Як слідує з пояснень ОСОБА_1 у с. Гусарка вона переїхала з м. Торецьк у 2018 році у зв'язку з проведенням АТО, оскільки під час бойових дій був зруйнований її будинок. Вказаний будинок вона орендує сплачуючи комунальні послуги. Постійного місця роботи не має, іноді за винагороду допомагає односельцям виконувати роботу по домашньому господарству. Сім'я утримаюється за рахунок її тимчасових заробітків, а також коштів соціальної допомоги на дитину та як для внутрішньо переміщених осіб. Чоловік, який був батьком дітей, помер у 2015 році, а тому дітей забезпечує та виховує самостійно.
При цьому матеріали справи не містять доказів об'єктивної можливості забезпечити відповідно кращий рівень умов проживання дітей ОСОБА_1 і як наслідок ухилення її від виконання таких обов'язків.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Не визначення у протоколі про адміністративне правопорушення формулювання правопорушення, відсутність у справі беззаперечних доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов проживання по відношенню до своїх неповнолітніх дітей свідчить про недоведення її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП «поза розумним сумнівом».
За таких обставин в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, що передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 184, 247, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Куйбишевський районний суд Запорізької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Г. Ю. Валігурський