№8-21/09
13 листопада 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого судді Уржумової Н.В.
при секретарі Чертолясові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з новоявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24 січня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» про встановлення факту ненадання днів відпочинку у порядку компенсації за роботу у святкові та вихідні дні, надання днів відгулу, стягнення компенсації за працю у вихідні та святкові дні та відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Залізничного районного суду АР Крим від 24 січня 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» про встановлення факту ненадання днів відпочинку у порядку компенсації за роботу у святкові та вихідні дні, надання днів відгулу, стягнення компенсації за працю у вихідні та святкові дні, відшкодування моральної шкоди (а.с.129-130).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 23.06.2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на вищевказане рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24.01.2009 року (а.с. 191-192).
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24.01.2009 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, обґрунтовуючи заяву тим, відповідно до пункту 16 Ухвали Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 передбачене частиною 4 статті 106 КЗпП України положення про заборону компенсації понаднормових робіт шляхом надання відгулів. Воно розповсюджується і на випадки їх виконання в святкові, неробочі та вихідні дні. У разі проведення таких робіт за розпорядженнями або ж з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня оплачуються почасовій системі оплати праці - в подвійному розмірі. Таким чином, на думку ОСОБА_1, суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин і правовими нормами, які підлягають застосуванню, не встановив і чітко не позначив в своєму рішенні, що це була робота, а не чергування. Крім того, представник відповідача в суді, безпідставно просив застосувати при вирішенні спірних правовідносин тільки положення Постанови Секретаріату ВЦРПС від 2 квітня 1954 року "Про чергування на підприємствах та в установах" та не довів до відома суду про наявність іншого відомчого нормативного документа, а саме Положення, розробленого і затвердженого 17 травня 2002 року наказом Укрзалізниці за № 255-Ц з метою вдосконалення організації праці окремих категорій працівників відповідно п. 1.8 «Особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, безпосередньо пов'язаних з забезпеченням безпеки руху потягів і обслуговуванням пасажирів», затверджених наказом Укрзалізниці від 10.03.1994 року № 40-Ц. Про ці відомчі нормативні документи ОСОБА_1 стало відомо лише 19 червня 2009 року. 23 червня 2009 року у судовому засіданні в Апеляційному суді АР Крим ОСОБА_1 про це повідомив суд та надав відповідні документи, які були додані до матеріалів справи. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 просив суд переглянути рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24.01.2009 року у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасувати його, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та встановити факт ненадання 112 днів відпочинку у порядку компенсації за роботу у світкові, неробочі та вихідні дні, стягнути компенсацію за період з квітня 2004 року по травень 2007 року у розмірі 32295,35грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 90000грн. (а.с196 -205).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник підтримали заяву та з вищевикладених підстав просили суд її задовольнити та скасувати рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України, зазначаючи, що новоявленими обставинами, на їх думку, є Положення, затверджене наказом Міністра транспорту України -Генерального директора Укрзалізниці за № 255-Ц від 17 травня 2002 року «Про порядок та умови організації чергування працівників залізничного транспорти на об'єктів та вдома», прийняте з метою вдосконалення організації праці окремих категорій працівників відповідно п. 1.8 «Особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, безпосередньо пов'язаних з забезпеченням безпеки руху потягів і обслуговуванням пасажирів», затвердженого наказом від 10.03.1994 року № 40-Ц.
Представники відповідача у судовому засіданні вважали заперечували проти задоволенні заяви ОСОБА_1 та просили суд відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях, пояснюючи при цьому, що наявність вищезазначених нормативних актів не є нововиявленими обставинами у сенсі п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України. До того ж, зазначені документи не підлягають для застосування виниклих між сторонами правовідносин. Копії зазначених документів були надані ОСОБА_1 при розгляді його апеляційної скарги на рішення суду і за цими документами представниками вже надавалися пояснення суду апеляційної інстанції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, представників Державного Підприємства «Придніпровська залізниця», вивчивши подану заяву про перегляд у зв'язку з новоявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24 січня 2009 року та оглянувши матеріали цивільної справи за № 2-354/09, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Перегляд рішення за нововиявленими обставинами передбачає те, що суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, у зв'язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи. Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якості нововиявлених обставин ОСОБА_1 посилався на Положення, затверджене наказом Міністра транспорту України -Генерального директора Укрзалізниці за № 255-Ц від 17 травня 2002 року «Про порядок та умови організації чергування працівників залізничного транспорти на об'єктів та вдома», прийняте з метою вдосконалення організації праці окремих категорій працівників відповідно п. 1.8 «Особливості регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, безпосередньо пов'язаних з забезпеченням безпеки руху потягів і обслуговуванням пасажирів», затвердженого наказом від 10.03.1994 року № 40-Ц.
Однак вищезазначені документи, за своєю правовою природою, є відомчими нормативними актами, доступними для всіх громадян та юридичних осіб, а відтак це виключає можливість того, що дані обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи судом.
Доступність зазначених документів, тобто відсутність обмежень для ознайомлення з ними, підтверджується також і тим, що зазначені документи були надруковані у збірнику загального користування, виданому Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України у 2007 року, наданому суду ОСОБА_1 у судовому засіданні (а.с.208).
Інші доводи, викладені ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення у зв'язку з ново виявленими обставинами, відносяться до суті ухваленого Залізничним районним судом м. Сімферополя АРК рішення та своєї незгоди з висновками, до яких дійшов суду відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, тому також не можуть вважатися нововиявленими обставинами у сенсі п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 24.01.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 361-366, 293 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 24.01.2009 року у справі № 2-354/09 за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» про встановлення факту ненадання днів відпочинку у порядку компенсації за роботу у святкові та вихідні дні, надання днів відгулу, стягнення компенсації за працю у вихідні та святкові дні та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 10 днів після подання заяви апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя