13.07.2020
ЄУН 331/1497/20
Провадження № 3/331/671/2020
13 липня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Клименко Л.В., за участю захисника Козлова О.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, іпн: НОМЕР_1 , освіта - початкова загальна середня, офіційно не працевлаштований, сімейний стан - неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 338092 від 10.04.2020 року слідує, що 09 квітня 2020 року, о 23 годині 25 хвилині, ОСОБА_1 , знаходячись поблизу будинку № 40 по проспекту Соборному в м. Запоріжжі, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, образливо чіплявся до громадян, на законну вимогу інспектора УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 припинити адміністративне правопорушення, а саме образливе чіпляння до громадян, не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських, погрожував фізичною розправою.
Такі дії ОСОБА_1 за вищевказаним протоколом кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив суду, що в нічний час доби 09.04.2020 року, проходячи повз зупинки громадського транспорту, побачив як на землі лежить вдягнутий в кайданки його знайомий ОСОБА_3 , у якого з вуха текла кров. Він намагався підійти до останнього та поцікавитись його станом здоров'я, на що працівники поліції його відштовхнули, нічого не пояснивши, після чого доставили до відділення поліції.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 09.04.2020 року, приблизно о 22-й годині, він домовився з товаришами про зустріч в парку поблизу будинку 40 по проспекту Соборному в м. Запоріжжі, де, прибувши за місцем, побачив, як на землі лежить його знайомий ОСОБА_3 , вдягнутий в кайданки. У зв'язку з чим він та ОСОБА_1 підійшли до працівників поліції з наміром дізнатися в чому справа, проте з невідомих їм причин останні відвезли його та ОСОБА_1 до відділення поліції.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про виклик в судове засідання працівників Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП України лейтенанта поліції Колпаковського А.А. та лейтенанта поліції Кузькіна В.В., задовольнивши яке, суд двічі здійснював виклик останніх, шляхом направлення судових повісток на адресу УПП в Запорізькій області ДПП України, що підтверджується відповідними супровідними листами та повідомленням про їх вручення (а.с. 18 - 21, 25 - 26, 28 - 29). Проте, будучи повідомленими належним чином, в судові засідання, призначені на 19.05.2020 року та 13.07.2020 року, останні не з'явились з невідомих причин, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозицією ст. 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
У відповідності до п. 7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» № 8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз'яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов'язків, оскільки вимога працівника поліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
Виходячи з наведеного, на наявність складу даного правопорушення в діях особи впливає не лише вимога, яка була поставлена працівниками поліції, але і підстави, на яких вона висувалась.
Так, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 338092 від 10.04.2020 року, містяться протокол про адміністративне затримання серії АА № 049565 від 09.04.2020 року, копія постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 7277843 від 10.04.2020 р. у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, копія рапорту працівника поліції, які в своїй сукупності не підтверджують фактичні обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
З огляду на викладене, до протоколу не долучено жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, зокрема, при цьому, лише протокол про адміністративне правопорушення, не може вважатися достатнім для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення та висновку про винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тоді як інші матеріали справи не містять даних, які б відображали, в чому саме полягала злісна непокора ОСОБА_1 працівникам поліції та від виконання яких законних вимог працівників поліції він ухилявся.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.
Суддя Л.В. Клименко