ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 липня 2020 року Справа №918/282/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.
без виклику представників сторін
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 (суддя Торчинюк В.Г., повний текст рішення складено 25.05.2020 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення в сумі 55 007 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення штрафу в сумі 55 007 грн. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, як споживач електричної енергії повідомив позивача, як постачальника про намір змінити електропостачальника за 21 день до такої зміни, як це встановлено умовами договору, а тому відповідачем не порушено правил здійснення господарської діяльності, не вчинено ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання за Договором №4052-ВЦ від 28 грудня 2018 року в частині своєчасного повідомлення попереднього постачальника електроенергії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" задоволити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновок суду про те, що відповідач повідомив позивача про намір змінити електропостачальника за 21 день до такої зміни, не відповідає встановленим під час розгляду цієї справи фактичним обставинам, оскільки з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що позивач отримав від відповідача повідомлення про зміну електропостачальника лише за 20 днів, а не за 21 день як це передбачено п. 10.1. Договору.
Апелянт вважає, що споживач порушив вимоги пункту 10.1. Договору та повідомив діючого постачальника електроенергії про його зміну у строк, який менший 21 календарних дні.
Крім того, абзацом другим пункту 13.7. Договору передбачено, що споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору (далі по тексту - заява-приєднання).
Положеннями заяви-приєднання передбачено, що початком постачання електричної енергії є 01.01.2019. Крім того, в заяві-приєднання вказано, що погодившись із заявою-приєднанням, споживач засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі.
З моменту акцептування заяви-приєднання споживач та постачальник набувають всіх прав та обов'язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно умовами договору та чинним законодавством.
Відповідно до пункту 13.5. Договору встановлено, що дія договору припиняється зокрема у випадку зміни електропостачальника.
Уклавши новий договір з новим електропостачальником, споживач вчинив дії, які призвели до зміни змісту заяви - приєднання в частині умов постачання електричної енергії та договірних відносин. Зміст заяви - приєднання вказували на наявність постачання електричної енергії і договірних відносин, а дії споживача по зміні електропостачальника призвели до зміни змісту заяви - приєднання і вже вказували на відсутність (припинення) постачання електричної енергії та дії договору.
Тому позивач вважає, що відповідач, змінивши електропостачальника, відповідно до абзацу 2 пункту 13.7 договору повинен у місячний строк повідомити про таку зміну діючого постачальника, оскільки зміна електропостачальника, відповідно до вимог пункту 13.5. Договору припиняє дію договору, а в заяві приєднання навпаки висловленні наміри про початок дії договору.
Однак, споживач повідомив постачальника про припинення Договору у строк, який менший одного місяця.
А тому Позивач вважає, що Відповідач порушив умови Договору, чим вчинив господарське правопорушення.
Зміна електропостачальника споживачем призвела до дострокового припинення (розірвання) договору.
Положеннями пункту 13.3. Договору передбачено, що за досторокове розірвання договору споживач зобов'язаний сплатити постачальнику штрафні санкції, передбачені комерційною пропозицією, яку обрав споживач.
Пунктом 8 комерційної пропозиції №2.01/1-РОЕК, яку обрав споживач при укладені договору, встановлено, що у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.
В діях Відповідача мають місце підстави, які дають йому право стягнути з Відповідача штраф, відповідно до пункту 13.3. Договору та пункту 8 комерційної пропозиції №2.01/1-РОЕК.
Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 є таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20, запропоновано відповідачу надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
07.07.2020 від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/2 залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (надалі - постачальник), з однієї сторони, та Регіональним виробничим управлінням "Львівавтогаз" Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - споживач), з другої сторони, укладено договір №4052-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір, т. 1 а.с. 13 - 19).
Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник зобов'язується продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі, передбачені умовами договору.
Положеннями пункту 5.1. Договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.
До прав споживача, відповідно до підпункту 10 пункту 6.1. договору, належить право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей Договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, відповідно до пункту 9.1. Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену договором, його додатками та чинним законодавством.
Споживач, відповідно до пункту 10.1. Договору, має право у будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватися така зміна (початок дії нового Договору про постачання електричної енергії).
Зміна постачальника електричної енергії, згідно пункту 10.2. Договору, здійснюється відповідно до порядку, встановленим ПРРЕЕ.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затвердженні постановою № 312 від 14.03.2018 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - правила).
У відповідності до пункту 13.1. Договір укладений на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання і договірних величин споживання електричної енергії та укладається на строк до 31 грудня 2019 року, але підлягає обов'язковому перегляду протягом 10 днів від дати вказаної в п.2 Розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".
За умови дострокового розірвання договору за ініціативою споживача, споживач зобов'язаний сплатити постачальнику передбачені обраною споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення договору (п.13.3 договору).
Пунктом 8 комерційної пропозиції №2.01/1-РОЕК (Додаток 2 до Договору про постачання електричної енергії споживачу, т. 1 а.с. 21 - 23), встановлено, що у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) Постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору Споживачем, Споживач сплачує штраф у розмірі вартості електричної енергії, заявленої Споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору.
Зазначений Договір з додатками підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач листом від 06 березня 2019 повідомив Позивача, як постачальника, що Відповідач має намір змінити електропостачальника починаючи з 01 квітня 2019 року. Позивач отримав вказаний лист 11 березня 2019 року.
27.02.2020 р. постачальник звернувся до споживача з претензією №779 про відшкодування 55 007 грн. штрафу за дострокове розірвання Договору про постачання електричної енергії.
Однак, вказана претензія залишена споживачем без відповіді та задоволення.
30 березня 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення штрафу в сумі 55 007 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" посилався на те, що відповідачем достроково розірвано укладений між сторонами договір, шляхом зміни енергопостачальника, як наслідок позивач просить стягнути з відповідача штраф, передбачений 13.3 Договору №4052-ВЦ від 28.12.2018 року.
Із змісту позовної заяви вбачається, що підставою для застосування штрафних санкцій у розмірі 55 007 грн. є дії споживача щодо зміни постачальника електричної енергії під час дії чинного Договору №4052-ВЦ від 28.12.2018 року, що призвело до його дострокового розірвання. При цьому позивач посилався на ст. ст. 216, 217, 231, 232 ГК України.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до ст. 4 Закону №2019-VIII учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); договір постачання електричної енергії споживачу, інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Статтею 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", передбачено, що споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.
Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Порядок зміни електропостачальника має, зокрема, визначати: 1) умови та процедури зміни електропостачальника; 2) положення щодо забезпечення належного та достовірного комерційного обліку споживача при зміні електропостачальника; 3) положення щодо обміну інформацією при зміні електропостачальника; 4) права та обов'язки електропостачальників, оператора системи передачі та/або оператора системи розподілу, споживача при зміні електропостачальника.
Пунктом 10.2. Договору № 4052-ВЦ від 28 грудня 2018 року сторони встановили, що зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Відповідно до п.5.5.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, споживач електричної енергії має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії" та цими Правилами.
Пунктом 6.1 (пп. 6.1.1 - 6.1.3) Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником. Процес зміни споживачем електропостачальника забезпечується суб'єктами (учасниками) ринку електричної енергії та учасниками роздрібного ринку електричної енергії, які задіяні у процесі зміни електропостачальника та забезпечують зміну та інформаційний обмін під час такої зміни на безоплатній основі. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
Положеннями абзацу 3 пункту 6.1.3. Правил встановлено, що якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
З вищезазначених норм закону вбачається, що ні Законом України "Про ринок електричної енергії", ні Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 не встановлено чітких строків в межах яких споживач зобов'язаний попередити попереднього електропостачальника про намір укласти з новим електропостачальником договір про постачання електричної енергії. Вказаними нормативними актами встановлено лише період протягом якого має бути завершена зміна електропостачальника за ініціативою споживача та строк в межах якого споживач повинен повідомити нового електропостачальника, а не попереднього, як стверджує позивач, про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).
Зазначеним пунктом договору чітко не передбачено особу, яку повинен повідомити споживач про зміну електропостачальника.
З огляду на те, що у відповідності до п. 10.2. договору, зміна електропостачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ, а ГІРРЕЕ в свою чергу передбачають зміну електропостачальника шляхом повідомлення про це лише нового постачальника, у пункті 10.1. договору мова також йде про повідомлення саме нового, а не діючого електропостачальника.
Посилання апелянта на те, що Відповідач повідомив про розірвання договору не за 21, а за 20 днів тим, що 21-денний строк починається не з 11-го , а з 12-го березня, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Позивачем не враховано, що Пунктом 10.1 договору передбачено, що при зміні електропостачальника споживач повідомляє про це принаймні за 21 день до дати такої зміни (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).
Таким чином 21 день потрібно відраховувати, з дати розірвання договору, тобто з 01 квітня 2019 року.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що Відповідач не порушував 21-денного строку для повідомлення Позивача про розірвання договору, а тому і відсутні підстави для застосування штрафу, передбаченого за порушення такого строку.
Щодо посилань апелянта на те, що Відповідач, змінивши електропостачальника, відповідно до абз. 2 п. 13.7 Договору, повинен був у місячний строк повідомити про таку зміну Позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
З абзацу 2 п. 13.7 Договору вбачається, що споживач зобов'язується у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Однак, зазначений у пункті 13.7 Договору місячний строк, стосується лише тих змін, які вносяться до заяви-приєднання.
В заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу зазначені посилання на персоніфіковані дані споживача, початок постачання з 01 січня 2019 року, також зазначено, що з моменту акцептування цієї заяви - приєднання в установленому ПРРЕЕ порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов'язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умов договору та чинним законодавством України.
Натомість, жодні зміни до Договору або заяви-приєднання не вносились.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, безпідставними доводи апелянта, що споживач був зобов'язаний у місячний строк повідомити постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.
Також, слід зазначити, що абзацом 3 пункту 6.1.3. ПРРЕЕ встановлено, що якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Матеріали справи свідчать, що ДП "УКРАВТОГАЗ" листом від 07.03.2019 №735/01-03.1.1-19 повідомило нового електропостачальника - TOB "ЕНЕРА СУМИ" про намір укласти з ним договір 07 березня 2019 року, що підтверджується відповідним штампом отримувача на зазначеному листі, що у відповідності до п. 6.1.3 ПРРЕЕ, є підставою для уникнення штрафних санкцій.
Окрім того, відповідач ДП "УКРАВТОГАЗ" листом №719/01-03.1.1-19 від 06.03.2019р. повідомив ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", як Постачальника, про зміну електропостачальника та розірвання договору постачання електричної енергії з 01.04.2019 р., яке, відповідно до рекомендованого повідомлення вручено уповноваженому представнику ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" 11.03.2019 р.
Тобто Відповідач, як споживач електричної енергії, повідомив TOB "ЕНЕРА СУМИ", як нового постачальника та Позивача, як постачальника, про намір змінити електропостачальника за 21 день до такої зміни, що свідчить про дотримання Відповідачем умов Договору та чинного законодавства в частині розірвання договору при зміні електропостачальника.
А тому, підстави для застосування штрафних санкцій до Відповідача в даному випадку відсутні.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку що відповідачем не порушено правил здійснення господарської діяльності, не вчинено ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання за Договором №4052-ВЦ від 28 грудня 2018 року в частині своєчасного повідомлення попереднього постачальника електроенергії.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 55 007 грн. не підлягають задоволенню.
Посилання апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони спростовуються вище встановленими обставинами справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 19.05.2020 р. у справі №918/282/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №918/282/20 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "10" липня 2020 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.