вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2020 р. Справа№ 910/2983/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Козир Т.П.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Орізон»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017
у справі №910/2983/16 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орізон»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3
про стягнення 862188,59 дол. США
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орізон» (далі - ТОВ «Орізон», відповідач) про стягнення 862 188,59 дол. США, з яких 781 812,34 дол. США заборгованості за кредитом, та 78 246,22 дол. США відсотків та 2 130,03 дол. США підвищених відсотків, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за генеральним договором про надання послуг № BL742 від 26.12.2007 та додатковою угодою № BL742-К/1 від 26.12.2007 до нього щодо сплати процентів, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 11.04.2016, від 30.05.2016, від 13.06.2016 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа-3).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Орізон» на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість по кредиту в розмірі 781 812 дол. США 34 центів, заборгованість по відсоткам в розмірі 78 246 дол. США 22 центів, заборгованість по підвищеним відсоткам в розмірі 2 130 дол. США 03 центів та судовий збір в розмірі 206 700,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачеві кредитні кошти, які перераховано на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Орізон» в АТ «Універсал Банк», та в подальшому зазначені кошти в іноземній валюті були продані в гривні та зараховані на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_2 (гривневий) в АТ «Універсал Банк»; надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору, а банк, як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті; станом на 21.08.2015 факт наявності у відповідача заборгованості за договором по кредиту, заборгованості по відсоткам, заборгованості по підвищеним відсоткам у заявлених позивачем розмірах належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.
При цьому, суд не прийняв в якості доказу висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №12132/16-45 від 15.05.2017, виходячи з того, що в ньому фактично надано правову, а не економічну оцінку (вирішення якої чинним законодавством віднесено до компетенції суду), не розкрито та не роз'яснено питань, що виникли у суда при вирішення даного спору.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ «Орізон» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що судом не було надано належної правової оцінки всім доказам у справі, не з'ясовано належним чином обставин справи та не враховано висновки експертизи, що призвело до прийняття незаконного рішення; позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у доларах США, однак жодним належним доказом не довів перерахування на банківський рахунок відповідача кредитних коштів саме у цій валюті, а відтак, у позивача відсутні підстави стягувати будь-яку заборгованість у доларах США; наявні в матеріалах справи докази, зокрема, первинні документи, пояснення відповідача та третіх осіб, мотивувальна частина висновку експерта та його пояснення, надані в судовому засіданні повністю спростовують факт надання позивачем кредиту в доларах США та підтверджують факт його надання в українській валюті - гривні, у зв'язку з чим стягнення заборгованості у доларах США в заявленій позивачем сумі є неправомірним та безпідставним.
Крім того, апелянт вказував на те, що ТОВ «Орізон» отримало кредитні кошти на купівлю нерухомого майна і саме ці кошти в сумі 4 545 000,00 грн (ціна договору купівлі-продажу нерухомості) банк перерахував продавцям; у разі, якщо кредитні угоди в частині валютування мають ознаки удаваності і фактично відповідач отримав гривневий кредит, то в такому випадку сума заборгованості також повинна бути розрахована у гривні, з врахуванням існуючого на той час курсу валют, середньої процентної ставки, а також з врахуванням усіх оплат, що здійснював відповідач в рамках зазначених кредитних угод; наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом і не може братися судом до уваги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2983/16, розгляд апеляційної скарги призначено на 30.01.2018.
30.01.2018 від скаржника надійшли додаткові обґрунтування апеляційної скарги, в яких відповідач посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, при недоведеності усіх істотних обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд передчасно і помилково визнав встановленими, а також при порушенні принципів та засад правосуддя, прав сторін; висновки суду про надання банком відповідачеві кредитних коштів в доларах США за умовами додаткової угоди № BL742-K/1 від 26.12.2007 ґрунтуються на припущеннях та є помилковими, оскільки виписки щодо банківських операцій не містять будь-яких посилань на підставу таких операцій, а саме, на вказану додаткову угоду до генерального договору про надання кредитних коштів; враховуючи результати проведеної експертизи, розрахунок позивача є необґрунтованим та не відповідає умовам додаткової угоди № BL742- К/1 від 26.12.2007 до генерального договору № BL742 від 26.12.2007; в матеріалах справи відсутні належні виписки по банківському рахунку ПАТ «Універсал Банк», на яких обліковуються надані ТОВ «Орізон» кредитні кошти за вказаною додатковою угодою, а також відсутні усі відповідні меморіальні ордери, у змісті яких банк повинен посилатися на заяву ТОВ «Орізон» (в особі Ткаченко Н.В.) за узгодженою формою про видачу траншу, з додаванням документів, які обґрунтовують відповідність платежів цільовому призначенню кредиту; розрахунок заборгованості по кредиту не відповідає дійсним розрахунковим та платіжним операціям, які відбувалися між сторонами.
За доводами апелянта, суд першої інстанції, порушуючи права відповідача та третіх осіб на забезпечення доказів та справедливий суд, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення додаткової судової економічної експертизи з метою з'ясування та отримання чіткого розрахунку заборгованості в гривнях.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що діючими нормативними актами України не визначено вимог щодо обов'язкової наявності у первинних документах конкретно визначеної інформації, зокрема, посилання на додаткові угоди або додатки до основних договорів, як про це зазначає апелянт; надання кредиту в доларах США підтверджено, окрім меморіального ордеру, випискою по особовому рахунку відповідача в доларах США (зазначено вверху) з урахуванням заяви-підтвердження про відкриття поточного рахунку ТОВ «Орізон» від 19.12.2007, де клієнтом зазначена валюта рахунку в доларах США; відповідно до заяви про продаж іноземної готівки 27.12.2007 отримані у кредит кошти були продані на міжбанківському ринку України з метою зарахування на свій рахунок гривні та подальших розрахунків у гривні; Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», чим пояснюється наявність розбіжностей у назвах банку та на печатках, враховуючи необхідність їх виготовлення після прийняття рішення вищим органом управління банку та державної реєстрації змін; стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, якщо кредит надавався саме в іноземній валюті.
Вказуючи на правомірність неприйняття судом в якості доказу висновку експертизи, позивач наголошував на тому, що експерт без урахування норм діючого законодавства, дійшов висновку про обов'язковість зазначення у меморіальних ордерах та у банківських виписках по рахунках короткого змісту операції та підстави для її здійснення, у зв'язку з чим помилково не визнав такі документи підтвердженням видачі кредитних коштів; експертом не взято до уваги заяву про продаж іноземної валюти в день отримання кредиту 27.12.2007 в якості доказу продажу отриманих кредитних коштів та подальшого спрямування їх на придбання квартири згідно з цільовим призначенням за гривню; висновок експерта є неповним та неясним з точки зору наданих відповідей на поставлені питання.
30.01.2018 від скаржника надійшло клопотання про призначення додаткової економічної експертизи для встановлення наявності/відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додатковою угодою №BL742/1 від 26.12.2007 до нього; валюти, якою відповідач повинен був повертати позивачеві надані кошти згідно з умовами генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додаткової угоди №BL742/1 від 26.12.2007 до нього; визначення суми коштів, яку відповідач сплатив позивачеві за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додатковою угодою №BL742/1 від 26.12.2007 до нього.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018. у судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/2983/16 призначено повторну комісійну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі зупинено.
16.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому експерт просив зобов'язати сторони надати в його розпорядження необхідні для проведення експертизи документи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 поновлено провадження у справі №910/2983/16, зобов'язано позивача надати суду: 1) виписки банку за аналітичними рахунками, в тому числі по рахунку 2620) з обліку заборгованості саме ТОВ «Орізон» по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додатковій угоді №BL742/1 від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007; 2) пояснення про наявні в матеріалах справи (у томі 4) квитанції ПАТ «Універсал Банк» «Про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі продажу» клієнта ОСОБА_1 щодо врахування їх при погашенні заборгованості по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додатковій угоді №BL742/1 від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007, тобто, визначити на підставі яких саме документів враховувати здійснення платежів фізичною особою ОСОБА_1 до розрахунків по погашенню заборгованості товариством «Орізон» по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додатковій угоді №BL742/1 від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007; 3) детальний розрахунок заборгованості позичальника (саме ТОВ «Орізон») по сплаті кредиту, процентів та інших платежів (комісія, пеня, штраф, тощо) по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додатковій угоді №BL742/1 від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та визначити за який період та на яку дату; відповідача зобов'язано надати суду: 1) завірені належним чином копії первинних бухгалтерських документів про погашення кредиту позичальником (ТОВ «Орізон») у розрізі кожного місяця; дані про сплату позичальником відсотків (в тому числі прострочених) за користування грошовими коштами, у розрізі кожного місяця, які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 JM2755-VI (із змінами та доповненнями) за відповідні періоди з 26.12.2007; 2) обґрунтування цільового використання ТОВ «Орізон» кредиту по генеральному договору про надання кредитних послуг №ВТ742 від 26.12.2007 та додатковій угоді №BL742/1 від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 відповідно про положення про кредитування ПАТ «Універсал Банк».
25.07.2018 позивач та відповідач надали витребувані додаткові документи, необхідні для проведення експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 постановлено направити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України документи, надані сторонами для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018, провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової експертизи та отримання судом експертного висновку з матеріалами справи.
У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.
Актом прийняття-передачі жетона справи від 02.10.2018, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 №475, жетон у справі №910/2983/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ «Орізон» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: від відповідача 08.02.2019 клопотання про заборону позивачеві до прийняття остаточного судового рішення в даній справі вчиняти будь-які дії з державної реєстрації за позивачем права власності на підставі договорів іпотеки, від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз 22.04.2019 - висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, поновлено апеляційне провадження у справі №910/2983/16, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.06.2019.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 11.06.2019 від відповідача - два клопотання про закриття провадження у справі; 12.06.2019 від третьої особи-1 - клопотання про закриття провадження у справі; 12.06.2019 від третьої особи-2 - клопотання про залишення позову без розгляду; 14.06.2019 від третьої особи-1 - клопотання про закриття провадження у справі; 14.06.2019 від третьої особи-2 - клопотання про залишення позову без розгляду; 18.06.2019 від позивача - клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, клопотання про виклик судового експерта, заперечення на висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи, відзив на клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання 19.06.2019 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 призначено на 28.08.2019.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 16.08.2019 від відповідача - пояснення щодо заперечення позивача на висновок експертів, заперечення на висновок експерта, відповідь на відзив, 19.08.2019 від відповідача - пояснення щодо заперечення позивача на висновок експертів, заперечення на висновок експерта, відповідь на відзив, 27.08.2019 від позивача - клопотання про долучення доказів, пояснення щодо наданих відповідачем висновків експертів, 28.08.2019 від відповідача - відповідь на відзив на клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у розгляді справи №910/2983/16 оголошено перерву до 25.09.2019.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: від відповідача 19.09.2019 - клопотання про залишення позову без розгляду, від позивача 24.09.2019 та 25.09.2019 клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Дарницьким районним судом м. Києва заяви АТ «Універсал Банк», поданої в межах справи №753/12916/15-ц про залишення позову в частині стягнення заборгованості з ТОВ «Орізон» без розгляду та пояснення щодо заявлених клопотань про закриття провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 відмовлено в задоволенні клопотання АТ «Універсал Банк» про зупинення провадження, клопотань ТОВ «Орізон» та ОСОБА_1 про закриття провадження, клопотань ТОВ «Орізон» та ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду, у розгляді справи №910/2983/16 оголошено перерву на 06.11.2019.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 21.10.2019 та 23.10.2019 від відповідача надійшли касаційні скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 в частині відмови в залишенні позову без розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №910/2983/16 до закінчення перегляду в касаційному порядку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Орізон» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі № 910/2983/16.
11.12.2019 матеріали справи №910/2983/16 повернулись до Північного апеляційного господарського суду.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5047/19 від 17.12.2019 у зв'язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 12.12.2019 про звільнення судді Жук Г.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2983/16.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 апеляційну скаргу у справі №910/2983/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №910/2983/16 та призначено до розгляду на 15.01.2020.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/98/20 від 13.01.2020 у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. на лікарняному з 13.01.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2983/16.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 апеляційну скаргу у справі №910/2983/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Чорногуза М.Г., Агрикової О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.
15.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: від третьої особи-1 - клопотання про закриття провадження у справі та заява про закриття провадження у справі; від третьої особи-2 - клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.02.2020.
26.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено до 18.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 16.03.2020 №215 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.
Враховуючи рекомендаційний лист Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо встановлення на період з 16.03.2020 до 03.04.2020 особливого режиму роботи судів України, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 призначено на 09.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, карантин продовжено до 24.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 повідомлено учасників провадження, що розгляд апеляційної скарги 09.04.2020 не відбудеться, наступне судове засідання призначено на 20.05.2020.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли: 13.05.2020 та 15.05.2020 від позивача, 20.05.2020 від відповідача, від третьої особи-3 - клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено до 13:45 17.06.2020
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1580/20 від 09.06.2020 у зв'язку перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/2983/16.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 апеляційну скаргу у справі №910/2983/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 апеляційну скаргу ТОВ «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16, призначену на 17.06.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 оголошено у розгляді справи №910/2983/16 перерву на 08.07.2020; викликано в судове засідання судових експертів Лукову О.С., Пирожнікову Т.Л. та Піркл А.І. для надання роз'яснень щодо поданого ними Висновку №6826/6827/18-45/8266/8267/19-72/8268/8269/19-71 від 28.03.2019 за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи у справі № 910/2983/16; явку судових експертів судових експертів визнано обов'язковою.
08.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, копії повістки Дарницького районного суду м. Києва від 14.04.2020 у справі №753/123916/15-ц.
У судове засідання третя особа-2 явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечила, про день, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Вислухавши думку представників учасників справи, враховуючи, що третя особа-2 не повідомила суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за її відсутності.
У судовому засіданні представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 підтримали клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі та клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду.
Представник позивача проти задоволення клопотань про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Поставивши на обговорення клопотання третьої особи-1 про закриття провадження у справі та клопотання третьої особи-2 про залишення позову без розгляду, заслухавши думку учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні у зв'язку з їх необґрунтованістю, виходячи з наступного.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Разом з тим, дослідивши викладені в клопотанні про закриття провадження у справі доводи третьої особи-1 та викладені клопотанні про залишення позову без розгляду доводи третьої особи-2, колегією суддів не встановлено визначених наведеними нормами процесуального законодавства підстав для залишення позову АТ «Універсал Банк» без розгляду та закриття провадження у даній справі, на які посилаються вказані особи.
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України»).
У судовому засіданні представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 підтримали подане ТОВ «Орізон» клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи, а саме, до набрання законної сили рішення Оболонського районного суду у справі №756/8142/18 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк» та ТОВ «Орізон» про визнання недійсними Генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 та додаткової угоди №BL742/1 від 26.12.2007 до нього, на підставі яких заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у даній справі, а тому, на думку відповідача, існує об'єктивна неможливість розгляду останньої.
Вважаючи дане клопотання безпідставним, представник позивача проти його задоволення заперечив та зазначив, що відповідач його заявив з метою затягування судового розгляду справи.
Обговоривши клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що клопотання про зупинення провадження у справі з підстави, визначеної п. 5 ч. 3 ст. 227 ГПК України було заявлено відповідачем після початку розгляду справи по суті, колегія суддів, в силу приписів ч. 3 ст. 195 ГПК України, відмовляє в його задоволенні.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд справи №756/8142/18 не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає її розгляду, оскільки зібрані докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду справи, що переглядається.
Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні клопотання про зупинення провадження у справі, про закриття провадження та про залишення позову без розгляду вже було вирішено судом апеляційної інстанції, про що постановлено вищевказану ухвалу від 25.09.2019.
У судовому засіданні представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
08.07.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», яке в подальшому змінило найменування на Акціонерне товариство «Універсал Банк» (у тексті договору - банк) та ТОВ «Орізон» (у тексті договору - позичальник) було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL742 (далі - генеральний договір).
Відповідно до п.1.1 генерального договору, банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 900 000,00 (дев'ятсот тисяч) доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.
Ліміт договору розраховується в базовій валюті незалежно від валюти кредитних послуг, що надаватимуться. Валютою кредитної послуги можуть бути: долар США (USD), та або гривня України (UAH) та/або швейцарські франки (CHF) (п.1.1.2 договору).
Згідно з п.1.1.3 генерального договору, базовою валютою за даним договором є долар США (USD). Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного договору, для розрахунку ліміту договору.
Відповідно до п.1.2.1 генерального договору, позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 грудня 2027 року, і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший короткий термін виконання зобов'язань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.
Пунктом 1.1.1 генерального договору, умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди (надалі - індивідуальна угода), що є невід'ємною частиною цього договору (а.с.8-14 .т.1)..
26.12.2007 між сторонами було укладено додаткову угоду № BL742-К/1 до генерального договору, яка є його невід'ємною частиною, відповідно до п.1 якої банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 900 000,00 (дев'ятсот тисяч) доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.
За умовами п.2.1 додаткової угоди, фактичне надання кредитних коштів має бути здійснене протягом 5 календарних днів, починаючи з дня підписання обома сторонами індивідуальної угоди та графіку погашення кредиту - додаток №1 до неї (далі - «Графік погашення кредиту»).
Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до цієї індивідуальної угоди, якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов генерального договору та/або цієї індивідуальної угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін (п.2.2 додаткової угоди).
При цьому, сторони погодили, що:
- терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за графіком погашення кредиту за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого постачальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж;
- першим днем прострочення сплати суми щомісячного ануїтетного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно погашення кредиту.
Відповідно до п.2.3 цієї додаткової угоди погашення грошових зобов'язань позичальника за цієї Індивідуальною угодою здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з поточного рахунку позичальника у банку у валюті та сумі існуючих грошових зобов'язань позичальника за Генеральним договором та цією Індивідуальною угодою.
Згідно п.3.1 та п.3.2 додаткової угоди № BL742-К/1 від 26.12.2007 за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією Індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних, а за користування кредитними коштами понад строк (або терміни погашення за Графіком погашення кредиту) встановлений генеральним договором та/або цією Індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 24% річних (надалі - «підвищена процентна ставка»). Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов генерального договору та цієї Індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.
Відповідно до п.4 додаткової угоди цільове призначення (мета) кредиту: купівля нерухомості (а.с.17 т.1).
За умовами п.3.1.2, абз. 1 п.6.1 генерального договору банк має право, керуючись чинним законодавством, зокрема ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі прострочення виконання зобов'язань позичальника за будь-якою з кредитних послуг, наданих банком за умовами цього договору та відповідної Індивідуальної угоди, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.
Разом з тим, 26.12.2007 в порядку забезпечення належного виконання ТОВ «Орізон» зобов'язань перед кредитором, що виникли з генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 та додаткової угоди №№ BL742-К/1 від 26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та третіми особами у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори поруки (а.с.55, 111, 134 т.1).
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань, встановлених генеральним договором та додатковою індивідуальною угодою до нього щодо сплати процентів, позивач стверджує про виникнення у позичальника станом на 21.08.2015 обов'язку по поверненню кредиту та сплаті нарахованих процентів у повному обсязі, в сумі 862 188,59 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 781 812,34 дол. США, відсотки - 78 246,22 дол. США, підвищені відсотки - 2 130,03 дол. США.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (повідомлення від 06.05.2015) в якій доведено до відома відповідача про несплату останнім заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках, чим порушуються прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату цієї вимоги розмір заборгованості позичальника по кредиту та нарахованим відсоткам за кредитним договором становить 833 666,81 дол. США, з яких: 766 967,62 - строкова сума заборгованості за кредитом, 14 844,72 - прострочена заборгованість за кредитом, 51 854,47 - відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами. У зв'язку з наведеним, позивач вимагав від позичальника, з моменту отримання цієї вимоги, негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором та процентами, нарахованими за користування кредитними коштами, оскільки у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визначається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги.
Вищезазначена вимога була направлена на адресу відповідача 09.05.2015 та отримана останнім 14.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0531518772312 (а.с.32,33 т.1).
Вказуючи на те, що вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, відсоткам та підвищеним відсоткам.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки кредитного договору, за яким, відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, укладення позивачем та відповідачем вищевказаного кредитного договору було спрямоване на отримання останнім кредиту та обов'язку у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
В силу положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідач факт отримання коштів за кредитним договором від 26.12.2007 не заперечує, однак заявляє про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з нього заборгованості у доларах США, оскільки кредит на суму 900 000 доларів США саме в іноземній валюті не отримував.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких заперечень відповідача з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом, що 19.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ТОВ «Орізон» було укладено договір №DA9713 банківського обслуговування суб'єкта господарювання, предметом якого є, згідно п.2.1 договору, відкриття клієнту банківських рахунків для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та здійснення банківського обслуговування клієнта, нарахування відсотків та отримання від клієнта сплати вартості таких послуг (а.с. 239-241 т.1).
Водночас, 19.12.2007 ВАТ «Універсал Банк» за заявами-підтвердженнями ТОВ «Орізон» від цієї ж дати відкрито поточний рахунок у гривні за НОМЕР_2 та поточний рахунок у доларах США за НОМЕР_1 (а.с.237-238 т.1).
Довідкою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного Управління ДФС у м. Києві підтверджується, що станом на 27.05.2016 у ТОВ «Орізон» наявні розрахункові рахунки, відкриті у ПАТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 ( 840 - долар США, дата відкриття - 20.12.2007), НОМЕР_2 (980 - українська гривня, дата відкриття 20.12.2007, дата закриття 03.10.2014) (а.с.201 т.1).
З наявної в матеріалах справи копії рішення кредитного комітету банку щодо прийнятих умов кредитування (позивача) від 17.12.2007 (по заявці BL від 19.11.2007) вбачається схвалення позивачем рішення про видачу відповідачеві кредиту на купівлю нерухомості у розмірі 900 000,00 США строком на 240 місяців та з процентною ставкою 12,00.
Факт надання відповідачеві кредитних коштів у сумі 900 000,00 доларів США підтверджується банківською випискою ВАТ «Банк Універсальний» по рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «Орізон» за 27.12.2007, з якої вбачається, що видача кредитних коштів відбулася у розмірі 900 000,00, призначення платежу: надання кредиту згідно договору BL 742 від 26/12/2007. Разом з тим, у вказаній виписці (у графі дебет) сума коштів 891 090,00 - це кошти на продаж валюти на МРВ по курсу 4,98 зг. заяви №1 від 27/12/07, 8 910,00 - облік неамортизованого дисконту при наданні кредиту згідно договору BL 742 від 26/12/2007 (а.с.30 т.1).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, меморіальними ордерами №013419USD000018 від 27.12.2007 зафіксовано перерахування на поточний рахунок у валюті ТОВ «Орізон» № НОМЕР_1 коштів в розмірі 900 000,00 доларів США, (4 545 000,99 грн) з призначення платежу: надання кредиту згідно договору BL742-К/1 від 27/12/2007 та з призначення платежу: надання кредиту згідно договору НОМЕР_1 від 19/12/2007.
З поданої ОСОБА_1 від імені ТОВ «Орізон» заявки на продаж іноземної валюти від 27.12.2007 слідує, що відповідач доручає позивачеві від свого імені та за рахунок клієнта (ТОВ «Орізон») продати кошти в іноземній валюті (продаж кредитних коштів): 891 090,00 доларів США, за курсом продажу іноземної валюти - курсу уповноваженого банку, а також доручено дебетувати поточний рахунок у іноземній валюті у ВАТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , а кошти в національній валюті - зарахувати на рахунок № НОМЕР_2 у ВАТ «Універсал Банк» (а.с.242 т.1).
Банківською випискою за період 01/12/2007 по 31/12/2007 по рахунку НОМЕР_2 ТОВ «Орізон» підтверджується перерахування 4 428 752,94 грн, які є результатом продажу кредитних коштів у валюті на МВР по курсу 4,98 зг заяви №1 від 26/12/07) в рахунок оплати відповідачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу, а саме купівлю квартир зг. договору куп.-прод. 1 262 500,00 грн (кореспондент: ОСОБА_6 ), 1 262 500,00 грн (кореспондент: ОСОБА_7 ), 1 903 752,00 грн (кореспондент: ОСОБА_8 ) (а.с.236 т.1).
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивачем було надано відповідачеві кредитні кошти в розмірі 900 000,00 доларів США, перерахування яких у подальшому було здійснено на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ «Орізон» у ПАТ «Універсал Банк», при цьому в подальшому вказані кошти в іноземній валюті були продані (конвертовані) в гривні та зараховані на поточний рахунок відповідача - ТОВ «Орізон» № НОМЕР_2 (гривневий) у ВАТ «Універсал Банк».
Відтак, доводи скаржника про надання позивачем кредитних коштів за договором у національній валюті - гривні, та наявність обов'язку у останнього за кредитною угодою виконувати зобов'язання з повернення запозичених у банка коштів у гривневому еквіваленті, є непереконливими та не доведеними належними доказами.
Так, за умовами укладеного сторонами генерального договору базовою валютою є долар США.
Отже продаж банком кредитних коштів за заявою позичальника на МВБ та їх конвертація в іншу валюту не впливає та не змінює зобов'язань останнього щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними у базовій валюті, визначеній умовами генерального договору.
З погодженого та підписаного сторонами без заперечень Графіку погашення, який є Додатком №1 до додаткової угоди від 26.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг вбачається, що валютою за кредитним договором є долар США, строк кредиту складає 240 місяців, а сума платежів 2 384 331 дол. США, у тому числі проценти - 1 484 331 дол. США, а крім того комісія банку - 8 910 дол. США. Таким чином, розмір щомісячного платежу, який має скеровуватись позичальником на погашення тіла кредиту сторонами договору був узгоджений в сумі 9 934,70 дол. США, що в цілому за 240 місяців становить розмір наданого банком кредиту 900 000,00 дол. США (9 934,70 дол. США х 240 міс.).
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що здійснення відповідачем тривалий період часу погашення заборгованості за кредитним договором від 26.12.2007 саме у доларах США, шляхом придбання вказаної валюти за рахунок гривні, вказує на правильне сприйняття позичальником умов п.1.1.3 генерального договору щодо базової валюти за кредитною угодою, що підтверджується наданим відповідачем до матеріалів справи контррозрахунком заборгованості (а.с.206-215 т.1), а також виписками банку.
Посилання скаржника, а також третіх осіб у справі на ту обставину, що меморіальний ордер, який складається як платіжний документ виключно банком для оформлення операції щодо перерахування коштів з рахунку не може виступати доказом надання кредитних коштів позичальнику саме у доларах США, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.
Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські документи це письмове розпорядження клієнта чи відповідального працівника банку на проведення грошово-розрахункової операції або іншої операції в банку. За призначенням вони поділяються на розпорядчі, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції, і виконавчі. Документи надходять до банків від підприємств і установ, інших банків, а також складаються безпосередньо в банку і містять необхідну інформацію про характер операції, що дає змогу перевірити її законність і здійснити банківський контроль.
Таким чином, документ є письмовим підтвердженням виконання операції та підставою для відображення її в бухгалтерському обліку.
Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операції, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані. Для складання документів використовуються стандартні бланки встановленого зразка, виготовлені друкарським способом.
Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відтак, надані позивачем докази, зокрема, меморіальні ордери від 27.12.2007 є належними, допустимими, достатніми та, відповідно, такими, що підтверджують виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем щодо надання позичальнику кредиту в іноземній валюті - доларах США, згідно генерального договору про надання кредитних послуг та додаткової угоди до договору до нього.
Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з позицією місцевого господарського суду та відхилення ним доводів відповідача щодо відсутності у позивача станом на грудень 2007 року права надання кредитів в іноземній валюті, оскільки правовий режим використання іноземної валюти, врегульовано ст. 192 ЦК України, в силу приписів якої, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, обіг якої обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ, відповідно до ст. 5 якого, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Наявною в матеріалах справи банківською ліцензією №92 від 07.12.2007, виданою позивачеві Національним банком України та дозволом №92-1 від 07.12.2007 з додатком до нього на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» підтверджується наявність у позивача права з надання кредиту у валюті при укладенні спірного договору, отже, укладаючи договір банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що згідно пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 операція по видачі кредиту та його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу, а отже, ця операція не потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що зобов'язання по погашенню заборгованості за тілом кредиту відповідачем було виконано не у повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, а її розмір станом на 21.08.2015 становить 781 812,34 дол. США, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками про стан заборгованості.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 781 812,34 дол. США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).
Згідно з п.3.1 та п.3.2 додаткової угоди № BL742-К/1 від 26.12.2007 за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування цією Індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних, а за користування кредитними коштами понад строк (або терміни погашення за Графіком погашення кредиту) встановлений генеральним договором та/або цією Індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 24% річних (надалі - «підвищена процентна ставка»). Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов генерального договору та цієї Індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач зобов'язання по поверненню тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснював з порушенням умов генерального договору та додаткової угоди до нього, сплативши на користь позивача 6 747 756,71 грн, конвертація яких була проведена до базової валюти договору - долара США.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за генеральним договором від 26.12.2007 та додатковою угодою до нього від тієї ж дати, у ТОВ «Орізон» утворилась заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 78 246,00 дол. США та сплаті підвищених відсотків у розмірі 2 130,03 дол. США, оскільки позивач скористався правом, передбаченим п.3.2 додаткової угоди до вказаного договору, та застосував підвищену процентну ставку в розмірі 24% до простроченої суми основного боргу позичальника.
Зважаючи на умови договору та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 78 246,00 дол. США та сплаті підвищених відсотків у розмірі 2 130,03 дол. США.
Судова колегія находить правильним висновок господарського суду, яким у ході розгляду справи, було відхилено висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №12132/16-45 від 15.05.2017 з посиланням на ту обставину, що такий не містить роз'яснень на питання, поставлені на вирішення експертизи, а експертним висновком фактично надана юридична та правова оцінка обставинам.
При цьому, в ході апеляційного провадження, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 13.02.2018 у справі №910/2983/16 за клопотанням відповідача було призначено додаткову економічну експертизу для з'ясування питань щодо наявності чи відсутності заборгованості у відповідача перед позивачем за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL742від 26.12.2007 та додатковою угодою №BL742-K/1 до договору, а також щодо валюти, в якій відповідач мав повертати отримані в кредит кошти за вищевказаним договором та додатковою угодою, та якою є заборгованість позичальника перед банком.
Дана експертиза була проведена Київським НДІСЕ 28.03.2019 та направлена на адресу Північного апеляційного господарського суду 22.04.2019.
Судова колегія не приймає в якості доказу висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи від 28.03.2019 №6826/6827/18-45/8266/8267/19-72/8268/8269/19-71, оскільки він є неповним та зробленим без урахування п. 1.3 Генерального договору, який є визначальним щодо базової валюти договору. Отже, наведене призвело до подальших помилкових суджень стосовно валюти договору, в якій видавались кредитні кошти та мали виконуватись кредитні зобов'язання позичальником.
Так, в дослідницькій частині експертного висновку (абз.6.7 стор. 10) враховано, що згідно підписаного сторонами Графіку погашення кредиту банком роз'яснено товариству «Орізон», що останнє має сплачувати протягом строку кредитування щомісячний ануїтентний платіж за вказаним графіком, проте, в таблиці не має посилання на визначення грошової одиниці, в якій повинні здійснюватись платежі з погашення, а крім того, у самому графіку не зазначена назва підприємства позичальника, а графік зі сторони позичальника містить лише підпис, без зазначення посади та ПІБ (абз. 4.5, стор. 18); за умовами угоди №BL742-K/1 від 26.12.2007 до генерального договору №BL742 щодо надання кредитних коштів у змісті меморіальних ордерів ВАТ «Універсал Банк» повинно посилатись на заяву ТОВ «Орізон» на видачу траншу (за формою згідно з додатком №1 до генерального договору, а також на генеральний договір №BL742 та Індивідуальну угоду, з додаванням документів, які обгрунтовують відповідність платежів цільовому призначенню кредиту). Оскільки заява ТОВ «Орізон» на видачу траншу (за формою відповідно до додатку №1 до генерального договору №BL742) на суму 900 000,00 (USD) в матеріалах справи відсутня та не надана на дослідження на клопотання експертів (абз. 2,4,5 стор.28), останніми зроблено висновок про те, що документально підтверджується надання банком кредиту позичальнику в сумі 4 545 000,00 грн (що за курсом НБУ на день укладання угоди № BL742-K/1 від 26.12.2007 до генерального договору № BL742 складає 900 000,00 дол. США). Таким чином, повернення позичальником ТОВ «Орізон» отриманих кредитних коштів та сплата відсотків з користування кредитом за додатковою угодою № BL742-K/1 до генерального договору № BL742 від 26.12.2007 документально обґрунтовується в загальній сумі 6 798 206,10 грн (повернення тіла кредиту в сумі 1 205 124,99 грн та сплата відсотків в сумі 5 593 081,11 грн).
Оскільки для сплати зазначеної суми 6 798 206,10 грн протягом періоду 2008-2014 років ТОВ «Орізон» проведені операції по конвертації іноземної валюти (дол. США) в загальній сумі 836 617,83 дол. США, заборгованість ТОВ «Орізон» перед ПАТ «Універсал Банк» за додатковою угодою № BL742-K/1 до генерального договору № BL742 від 26.12.2007 розрахунково підтверджується на загальну суму 6 622 474,00 грн (в т.ч.: по поверненню тіла кредиту на суму 3 276 875,00 грн та по сплаті відсотків на суму 3 426 245,47 грн).
Відповідно до чинного законодавства України суд вирішує спір та встановлює істину на основі всебічного з'ясування всіх суттєвих моментів спірних правовідносин та об'єктивного дослідження фактичних даних, що визначають наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Висновок експерта, за приписами ч.ч.1-3 ст. 98 ГПК України, - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно зі ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Колегія суддів, відхиляючи експертний висновок як неналежний доказ, вважає за необхідне зауважити, що експертами не було надано взагалі оцінки наявному в матеріалах справи договору №DA9713 банківського обслуговування від 19.12.2007, за яким позивач відкрив ТОВ «Орізон» банківські рахунки для зберігання коштів на здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів, у зв'язку з чим у подальшому, на його виконання банк відкрив за заявами-підтвердженнями ТОВ «Орізон» рахунки НОМЕР_2 (гривневий рахунок, 980- українська гривня) та НОМЕР_1 (валютний рахунок, 840 - дол. США).
Водночас, експертизою не досліджувалась заявка ТОВ «Орізон» на продаж від імені останнього та за його рахунок іноземної валюти від 27.12.2007 (а.с.242 т.1) у розмірі 891 090,00 дол. США за курсом продажу іноземної валюти - курсу уповноваженого банку після чого доручено дебетувати поточний рахунок у іноземній валюті у ВАТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 USD , а кошти в національній валюті зарахувати на рахунок № НОМЕР_2 у ВАТ «Універсал Банк». Таким чином, експертизою не враховано умов п.1.3 генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007, яким встановлено, що базовою валютою за даним договором є долар США (USD), що в подальшому призвело до помилкових суджень.
Для роз'яснення висновку експертизи, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання представника позивача та викликав експертів у судове засідання для дачі обгрунтованих пояснень.
Судові експерти, які завчасно (24.06.2020) та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення КНДІСЕ поштового відправлення №0411631430562, в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 17.06.2020 з приводу наданого ними висновку експертів за результатами проведення додаткової комісійної судово-економічної експертизи від 28.03.2019 №6826/6827/18-45/8266/8267/19-72/8268/8269/19-71, не виконали, про поважність причин своєї неявки в судове засідання не повідомили.
Враховуючи дану обставину, судова колегія ухвалила здійснювати розгляд справи за наявними у справі доказами, без урахування висновку експертизи КНДІСЕ від 28.03.2019.
Відповідач, користуючись наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст.101 ГПК України, надав суду ряд експертних висновків, на вирішення яких ставились питання щодо документального підтвердження отримання позичальником кредитних послуг у сумі 900 000,00 дол. США, зокрема, висновок експерта №8-4/1 від 02.03.2018, №14610 від 02.03.2018 та №2474 від 28.03.2018 за результатами проведення експертних економічних досліджень, однак колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх прийняття в якості доказів, що обгрунтовують позицію відповідача, оскільки їх дослідницькі частини не відповідають усім обставинам справи.
Стосовно ж висновку №14626 від 26.04.2018, оформленого за результатами технічного дослідження документів, предметом яких виступали генеральний договір про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007, укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Орізон», та договір банківського обслуговування №000017909 від 06.01.2009, укладений між ВАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 , на яких містяться відбитки печаток від імені різних банків, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу скаржника на обставини зміни організаційно-правової форми позивача та найменування останнього.
Як свідчать матеріали справи, рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний», оформлених протоколом №4-2007 від 27.08.2007 позивача було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» та внесено Зміни до Статуту ВАТ «Банк Універсальний», державну реєстрацію яких проведено 21.11.2007.
Згідно з п.1.1.2 Змін до Статуту, ВАТ «Універсал Банк» виступає правонаступником усх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний», а назву перейменовано на ВАТ «Універсал Банк».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.01.2019, 08.11.2007 за №14151050013003586 державним реєстратором Кіх Світланою Богданівною (Виконавчий комітет Львівської міської ради) здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме, змінено повне та скорочене найменування Банку. Таким чином, з перейменуванням позивача була розпочата процедура розробки, затвердження змін до Положень про філії як відокремлених структурних підрозділів та відділень банку, заміни печаток, вивісок, бланків та інш. (а.с.39-72 т.9).
Також судом апеляційної інстанції враховано, що 03.12.2007 Спостережною радою ВАТ «Універсал Банк» було затверджено Положення про Київську філію №2 ВАТ «Універсал Банк».
Згідно витягу, 01.02.2008 за №141510700140035586, тобто після підписання оспорюваних договорів, реєстратором Возним Любомиром Євгеновичем (Виконавчий комітет Львівської міської ради), було внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зміни щодо відокремлених підрозділів: змінено повне найменування Київська філія №2 Відкритого акціонерного товариства «Універсальний Банк», 35145749.
Оскільки позивач як юридична особа не припиняв свого існування, і водночас здійснював заходи щодо приведення свого найменування у відповідність з прийнятим загальними зборами товариства рішенням, відповідно продовжувалась і його господарська діяльність, в тому числі укладання кредитних та забезпечувальних договорів, Київське відділення №13 діяло на підставі свого Положення про Київське відділення №13 Київської філії №2 ВАТ «Універсал Банк», копія якого долучена до матеріалів справи.
Оскільки державна реєстрація змін повного і скороченого найменування Київської філії №2 ВАТ «Універсал Банк» відбулася 01.02.2008, даною обставиною пояснюється наявність на договорі печатки Київської філії №2 ВАТ «Банк Універсальний».
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції розцінює як безпідставні твердження скаржника про неналежність доказів, наявних у справі, з огляду на відмінність відбитків печатки банківської установи.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк повернення кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до вказаного кредитного договору настав, належних доказів повернення кредиту у повному обсязі та погашення процентів за його користування відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення погашений лише частково, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Орізон» має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орізон» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/2983/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.07.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
Т.П. Козир