вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"13" липня 2020 р. Справа№ 927/141/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Красносільське-Молоко» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 про повернення позовної заяви Дочірнього підприємства «Профітрейд» у справі №927/141/19 (суддя Фесюра М.В.) за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Дочірнього підприємства «Красносільське-Молоко», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства «Профітрейд» про звернення стягнення на предмет іпотеки
ВСТАНОВИВ наступне.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 у справі №927/141/19 в задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Профітрейд» про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову відмовлено; позовну заяву Дочірнього підприємства «Профітрейд» про визнання недійсним кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії від 23.08.2013 №11-К/13-VIP укладеного між Дочірнім підприємством «Профітрейд» та публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк»; визнання недійсним договору іпотеки №24/14-VIP/11-К від 19.06.2014, укладеного між Дочірнім підприємством «Красносільське-Молоко» та публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк»; визнання недійсним договору іпотеки №25/14-VIP/11-К від 20.06.2014, укладеного між Дочірнім підприємством «Красносільське-Молоко» та публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» разом з матеріалами повернуто на підставі ст. 49, ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Дочірнє підприємство «Профітрейд» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 по справі №927/141/19, а матеріали справи №927/141/19 передати до Господарського суду Чернігівської області для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви Дочірнього підприємства «Профітрейд».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Профітрейд» залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 у справі №927/141/19 залишено без змін.
Дочірнє підприємство «Красносільське-Молоко» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 у справі №927/141/19.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення та подовження строку на подання апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діє на дату звернення з апеляційною скаргою) встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою у червні 2020 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн.
За таких обставин, апелянт оскаржуючи ухвалу суду, повинен був сплатити за подання даної апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Проте, апелянтом доказів оплати судового збору до суду не надано.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Крім того, пунктом 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно абз. 9 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони. Тому, якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду.
Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Однак, всупереч наведеним нормам, апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів направлення її копії позивачу та третій особі листом з описом вкладення.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Стосовно заявленого скаржником клопотання про поновлення та подовження строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала була прийнята судом 25.11.2019.
Відповідно останнім днем строку, у який вказана ухвала могла бути оскаржена в апеляційному порядку, є 05.12.2019.
Згідно зі штемпелем реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду Чернігівської області, апеляційна скарга подана апелянтом 30.06.2020, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 у справі №927/141/19 вже переглядалася за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Профітрейд», за наслідками перегляду якої апеляційним господарським судом було винесено постанову від 11.03.2020 про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.
В обґрунтування причин пропуску строку на подання скарги, апелянт посилається на запровадження з 12.03.2020 по усій території України карантину, а також на внесені зміни до Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску, з огляду на наступне.
Так, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи «Устименко проти України», дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.
Так, твердження скаржника про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, у зв'язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на усій території України карантину, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX, не визнається судом поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, з огляду на наступне.
Як вже було встановлено судом, передбачений ч. 1 ст. 256 ГПК України 10-денний строк для оскарження ухвали суду, закінчився 05.12.2019.
Карантин було запроваджено постановою КМУ від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020.
Разом з тим, скаржником жодним чином не обґрунтовано обставин та причин, які унеможливили його звернутися зі скаргою у встановлений ч. 1 ст. 256 ГПК України строк, до запровадження карантину.
Крім того, апелянтом не зазначено, коли йому стало відомо про винесення оскаржуваної ухвали та не надано доказів її отримання.
При цьому, згідно даних автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», під час перегляду ухвали Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 у справі №927/141/19 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Профітрейд», апеляційним судом здійснювалось надіслання сторонам процесуальних документів, в тому числі і на поштову адресу відповідача.
Вказана поштова кореспонденція відповідачем отримувалась, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта».
Отже, з викладеного вбачається, що відповідач був обізнаний про наявність оскаржуваної ухвали та її апеляційний перегляд, набагато раніше дати звернення з даною апеляційною скаргою.
За таких обставин, наведені апелянтом доводи не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 25.11.2019.
Натомість, жодних інших причин стосовно того, що саме перешкоджало скаржнику подати апеляційну скаргу, у встановлений законом строк, ним не зазначено.
В той же час, зміни внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX до п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України стосуються перебігу строку, початок або закінчення якого припадає на час дії карантину, чого в даному випадку не вбачається, а відтак, судом відмовляється у клопотанні апелянта в частині подовження строку на подання апеляційної скарги.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.
Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням визнання причин, наведених скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Красносільське-Молоко» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2019 про повернення позовної заяви Дочірнього підприємства «Профітрейд» у справі №927/141/19 залишити без руху.
2. Дочірньому підприємству «Красносільське-Молоко» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів оплати судового збору у розмірі 2 102 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу та третій особі листом з описом вкладення, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог п. 2 даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.
4. Роз'яснити Дочірньому підприємству «Красносільське-Молоко» про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку.
5. Роз'яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана суддями: 13.07.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко